Документ № 96659063

справа № 991/2474/21

провадження №11-сс/991/284/21

слідчий суддя: Ногачевський В.В.

доповідач: Чорна В.В.

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2021 року місто Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді Чорної В.В.,

суддів Никифорова А.С., Павлишина О.Ф.,

при секретарі судового засідання Сердюк Ю.С.,

за участі адвокатів Назаренка О.О., Климова О.Ю., Рогожука С.Л.,

підозрюваного ОСОБА_1 ,

прокурора Мирка Б.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Назаренка Олександра Олексійовича - захисника підозрюваного ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12.04.2021 р. про арешт майна підозрюваного у кримінальному провадженні № 52021000000000016 від 14.01.2021 р., -

ВСТАНОВИЛА:

19 квітня 2021 року на розгляд Апеляційної палати Вищого антикорупційного надійшла апеляційна скарга адвоката Назаренка Олександра Олексійовича - захисника підозрюваного ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12.04.2021 р. про арешт майна підозрюваного у кримінальному провадженні № 52021000000000016 від 14.01.2021 р., яку того ж дня ухвалою судді-доповідача призначено до розгляду.

1.Короткий зміст оскаржуваного судового рішення та апеляційної скарги.

Оскаржуваним рішенням - ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12.04.2021 р. клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Іванющенка О.А. про арешт майна задоволено. Накладено арешт (у вигляді позбавлення права на розпорядження та відчуження) на майно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:

-квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційним номер 1233851180000;

-недобудований житловий будинок готовністю 86% за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер 1088722532224;

-нежилі приміщення з № 1 по № 9 (групи приміщень № 13) (в літ. А) - торгово-офісне приміщення, за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер 551865680000;

-квартиру за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер 286730780000;

-групу приміщень № 41-42, за адресою: АДРЕСА_5, реєстраційний номер 286730780000;

-земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2, кадастровий номер 3222481601:01:013:0046, реєстраційний номер 440589232224;

-автомобіль INFINITI QX70, державний номерний знак НОМЕР_1 , 2013 року.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування зазначеної ухвали слідчого судді та постановлення нової, про відмову у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна.

2.Узагальнені доводи апеляційної скарги.

В обґрунтування апеляційної скарги захисник зазначив, що слідчим суддею безпідставно не враховано доводи захисту в частині посилання на постанову Верховного Суду від 26.11.2019 р. (справа 310/4839/17), а також на порушення прокурором вимог ч. 9 ст. 170 КПК України, оскільки з клопотанням про арешт майна прокурор звернувся до слідчого судді після спливу встановленого КПК України 24-годинного строку з часу винесення Директором НАБУ рішення про накладення попереднього арешту на майно. Вважає, що внаслідок цього слідчим суддею порушено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що є підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

3.Узагальнений виклад позицій учасників судового провадження.

В судовому засіданні захисник Назаренко О.О. підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити з підстав, викладених у скарзі. Додатково зазначив, що порушення стороною обвинувачення 24-годинного строку звернення з клопотанням про арешт майна після прийняття рішення про попередній арешт майна, за відсутності клопотання прокурора в порядку ст. 117 КПК України про поновлення такого строку, має наслідком відмову у накладенні арешту на майно. Крім того, вважає, що на момент розгляду клопотання слідчим суддею, арешту майна вже не існувало, і воно мало бути повернуто власнику. Саме таку правову позицію сформував Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду у постанові від 26.11.2019 р. у справі № 310/4839/17 (провадження № 51-9943 км18), визначивши, що закінчення встановленого законом «невідкладного» строку тягне за собою втрату того процесуального права, здійснення якого було зумовлено цим строком, і з його спливом процесуальні дії не можуть набути законної сили і не потягнуть відповідних наслідків. Втім, слідчий суддя не надав зазначеному висновку жодної оцінки та не врахував його при постановленні оскаржуваної ухвали. З наведених підстав, просив апеляційну скаргу задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання про накладення арешту.

Захисник Рогожук С.Л. підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити. Додатково зазначив, що ані детектив, ані слідчий суддя не навели жодного доказу того, що невжиття саме такого заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді заборони розпорядження та відчуження майном призведе до його втрати.

Захисник Климов О.Ю., а також підозрюваний ОСОБА_1 підтримали доводи апеляційної скарги та пояснення інших захисників, просили апеляційну скаргу задовольнити.

Прокурор Мирко Б.М. заперечив проти апеляційної скарги сторони захисту. Зауважив, що вимога закону про повернення майна у випадку пропуску строку на звернення до слідчого судді із клопотанням про арешт майна стосується лише тимчасово вилученого майна. В даному випадку попередній арешт майна ОСОБА_1 скасовується автоматично через 48 годин з моменту винесення директором НАБУ відповідної постанови, в силу дії прямої норми процесуального закону, а саме, ч. 9 ст. 170 КПК. Водночас, процесуальний закон не визначає жодних строків для звернення до слідчого судді з клопотанням про арешт майна з метою забезпечення можливої конфіскації, і саме таке клопотання було подано прокурором 09.04.2021 року. Вважає, що слідчий суддя цілком правомірно не врахував правову позицію Верховного Суду, що міститься у постанові від 26.11.2019 р., оскільки вона викладена у іншому контексті та стосується звернення до слідчого судді для легалізації невідкладних слідчих дій після закінчення встановленого строку. Тобто, вказана постанова не є релевантною до цієї справи. Посилаючись на викладене, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді без змін.

4. Встановлені слідчим суддею обставини та мотиви оскаржуваного рішення.

4.1 Короткий зміст та мотиви клопотання про арешт майна.

Національним антикорупційним бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52021000000000016 від 14.01.2021 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, у якому 07.04.2021 року Генеральним прокурором ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27 ч. 3 ст. 369 КК України (том 1 а.с. 5-14).

В ході досудового розслідування встановлено, що у власності ОСОБА_1 перебуває таке майно: квартира за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 1233851180000; недобудований житловий будинок готовністю 86% за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер 1088722532224; нежилі приміщення з №1 по №9 (групи приміщень №13) (в літ.А) - торгово-офісне приміщення, за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер 551865680000; квартира за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер 286730780000; група приміщень № 41-42, за адресою: АДРЕСА_5, реєстраційний номер 73836780000; земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 3222481601:01:013:0046, реєстраційний номер 440589232224; автомобіль INFINITI QX70, державний номерний знак НОМЕР_1 , 2013 року випуску (том 1 а.с. 174-186).

Постановою Директора Національного антикорупційного бюро України Ситника А.С. від 07.04.2021 р. на підставі ч. 9 ст. 170 КПК України на зазначене майно ОСОБА_1 накладено попередній арешт у вигляді позбавлення права відчуження та розпорядження (т. 1 а.с. 187-189).

09.04.2021 року до канцелярії Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Іванющенка О.А. про арешт майна підозрюваного (т. 1 а.с. 1-4).

Обґрунтовуючи у клопотанні підстави звернення до слідчого судді, прокурор посилався на те, що санкція ч. 3 ст. 369 КК України, про підозру за якою повідомлено ОСОБА_1 , передбачає покарання у вигляді конфіскації майна або без такої. Отже, з метою забезпечення можливої конфіскації майна у випадку направлення обвинувального акту до суду для розгляду по суті та визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, прохав накласти арешт на вищенаведене майно.

4.2 Мотиви слідчого судді.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, слідчий суддя зазначив, що накладення Директором Національного антикорупційного бюро шляхом винесення постанови від 07.04.2021 р. тимчасового заходу забезпечення кримінального провадження є дискрецією його та прокурора, при цьому їх рішення, а також сплив процесуального строку на звернення до суду не припиняє обов`язку слідчого судді розглянути клопотання про арешт по суті, та не тягне за собою припинення повноважень слідчого судді на прийняття відповідного рішення.

При цьому, слідчий суддя погодився з доводами клопотання щодо фактичних обставин, встановлених органом досудового розслідування, та врахував наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, що може бути підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна. Також, слідчим суддею враховано завдання арешту майна щодо запобігання можливості його приховування, знищення, перетворення, а застосування арешту рухомого та нерухомого майна ОСОБА_1 обґрунтований можливим застосуванням до нього, у разі визнанні винним у вчиненні інкримінованого правопорушення, покарання у вигляді конфіскації майна.

Під час розгляду клопотання слідчим суддею встановлено, що наслідки арешту майна для осіб, чиї права обмежуються, будуть розумними та співмірними із завданнями цього кримінального провадження, а вжитий захід забезпечення є лише тимчасовим обмеженням права власності. При цьому, таке обмеження права власності на майно не перешкоджає здійсненню звичайної господарської діяльності підозрюваного та членів його родини, адже заборона користування майном не застосовується.

5.Мотиви суду апеляційної інстанції.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.

Судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим (ч. 1 ст. 370 КПК України).

Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Частиною 1 ст. 16 КПК України передбачено, що позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Поміж інших, до заходів забезпечення кримінального провадження віднесено арешт майна (п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України).

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації як виду покарання.

Частиною 9 ст. 170 КПК України визначено, що у невідкладних випадках і виключно з метою збереження речових доказів або забезпечення можливої конфіскації чи спеціальної конфіскації майна у кримінальному провадженні щодо тяжкого чи особливо тяжкого злочину за рішенням Директора Національного антикорупційного бюро України (або його заступника), погодженим прокурором, може бути накладено попередній арешт на майно або кошти на рахунках фізичних або юридичних осіб у фінансових установах. Такі заходи застосовуються строком до 48 годин. Невідкладно після прийняття такого рішення, але не пізніше ніж протягом 24 годин, прокурор звертається до слідчого судді із клопотанням про арешт майна. Якщо у визначений цією частиною строк прокурор не звернувся до слідчого судді із клопотанням про арешт майна або якщо в задоволенні такого клопотання було відмовлено, попередній арешт на майно або кошти вважається скасованим, а вилучене майно або кошти негайно повертаються особі.

Як вбачається із матеріалів провадження, постанову про попередній арешт майна винесено Директором НАБУ Ситником А.С. о 17 год. 19 хв. 44 сек. 07.04.2021 року (т. 1 а.с. 187-189). В силу положень ч. 2 ст. 115 КПК України щодо обчислення строку годинами, граничним строком для звернення з клопотанням до слідчого судді є 17 год. 59 хв. 08.04.2021 року.

Клопотання прокурора про арешт майна надійшло до Вищого антикорупційного суду та зареєстровано за вх. № 6404/21-вх 09 квітня 2021 року, тобто із пропуском 24-годинного строку після винесення постанови Директором НАБУ, який визначений ч. 9 ст. 170 КПК України та є присічним.

Процесуальним законом визначено, що у разі, якщо у визначений ч. 9 ст. 170 КПК України строк прокурор не звернувся до слідчого судді із клопотанням про арешт майна або якщо у задоволенні такого клопотання було відмовлено, попередній арешт на майно вважається скасованим, а вилучене майно або кошти негайно повертаються особі.

Відповідно, у випадку пропуску прокурором строку на звернення із клопотанням до слідчого судді наступають аналогічні наслідки, а отже, попередній арешт на майно вважається скасованим в силу закону, а майно повертається власнику.

Втім, надходження клопотання поза визначеними спеціальною нормою строками не позбавляє слідчого суддю права розглянути клопотання сторони обвинувачення у порядку, що визначений загальними нормами про арешт майна - зокрема, ст.ст. 172, 173 КПК України.

Повертаючись до обставин справи, колегія суддів констатує, що у даному випадку прокурор пропустив 24-годинний строк на звернення до слідчого судді після винесення Директором НАБУ постанови про попередній арешт майна. Відповідно, на момент надходження до слідчого судді Вищого антикорупційного суду клопотання про арешт майна, майно підозрюваного ОСОБА_1 не було арештованим в силу закону, а режим тимчасово вилученого майна на нього не розповсюджувався, оскільки нерухоме та рухоме майно у ОСОБА_1 фактично не вилучалось.

Натомість, посилання сторони захисту на позицію Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду про те, що у випадку порушення прокурором «невідкладного» 24-годинного строку, встановленого законом, зазначене тягне за собою втрату процесуального права, викладену у постанові від 26.11.2019 р. у справі № 310/4839/17, не є релевантним до даної справи, оскільки стосується неприпустимості проведення обшуку під виглядом огляду місця події, без невідкладного звернення після його проведення до слідчого судді в порядку ст. 233 КПК України.

Колегія суддів також зазначає, що чинним кримінальним процесуальним законодавством України не визначений присічний строк для звернення сторони обвинувачення із клопотанням про арешт майна з метою забезпечення його можливої конфіскації. Таке право зберігається за стороною обвинувачення протягом усього досудового розслідування та є дискрецією слідчого/прокурора. Відтак, клопотання прокурора Іванющенка О.А. після надходження до Вищого антикорупційного суду 09 квітня 2021 року, цілком обґрунтовано було розглянуто слідчим суддею безвідносно до постанови Директора НАБУ про попередній арешт майна від 07.04.2021 р., з постановленням оскаржуваної ухвали від 12.04.2021 р.

Водночас, доводи апеляційної скарги захисника Назаренка О.О. зводяться лише до відсутності у слідчого судді повноважень на розгляд клопотання, яке подане із порушенням строку, визначеного ч. 9 ст. 170 КПК України. При цьому захисник не оскаржує висновків слідчого судді про наявність правових підстав для арешту майна ОСОБА_1 , можливості застосування до майна конфіскації як виду покарання, наявності обґрунтованої підозри у вчиненні останнім кримінального правопорушення, розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідків арешту майна для підозрюваного та третіх осіб.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України, та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна та обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для третіх осіб.

Отже, ґрунтуючись на наведених вище вимогах процесуального закону, при здійсненні апеляційного перегляду, виходячи з принципу диспозитивності апеляційного перегляду, колегія суддів має встановити правомірність встановлення зазначених критеріїв при постановленні оскаржуваної ухвали, які б обумовили застосування арешту майна.

5.1.Правова підстава для арешту майна та обґрунтованість підозри

Так, слідчий суддя Вищого антикорупційного суду погодився із доводами прокурора щодо правової підстави для арешту майна ОСОБА_1 - з метою забезпечення його можливої конфіскації.

Частиною 6 ст. 170 КПК України передбачено, що у випадку арешту майна з метою забезпечення його конфіскації арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Частиною 2 ст. 59 КК України передбачено, що конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.

Тобто, для перевірки апеляційним судом доцільності застосування такої правової підстави для арешту майна, як його можлива конфіскація, обов`язковими умовами є обґрунтованість підозри ОСОБА_1 , а також можливість застосування конфіскації майна як додаткового покарання за інкриміноване йому кримінальне правопорушення.

Викладена у письмовому повідомленні та вручена у належний спосіб підозра є підґрунтям для виникнення системи кримінально-процесуальних відносин та реалізації засади змагальності у кримінальному провадженні, і у такий спосіб з`являються можливості для підозрюваного впливати на наступне формулювання обвинувачення. Сформульована підозра встановлює межі, в яких слідчий зможе найефективніше закінчити розслідування, а підозрюваний та його захисник одержують можливість цілеспрямовано реалізовувати функцію захисту. З моменту повідомлення особі про підозру слідчий, прокурор набувають щодо підозрюваного додаткових владних повноважень, а особа, яка отримала статус підозрюваного, набуває процесуальних прав та обов`язків, визначених статтею 42 КПК України (п.2.2. Постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 р. у справі №536/2475/14-к, провадження №13-34кс19).

При цьому, статус підозрюваного особа набуває з моменту вручення їй повідомлення про підозру у належний спосіб.

Відповідно до матеріалів провадження, письмове повідомлення про підозру про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України, ОСОБА_1 отримав 07.04.2021 об 11 год. 05 хв. у присутності захисника (том 1 а.с. 7-11). Отже, він набув статус підозрюваного у кримінальному провадженні № 52021000000000016 від 14.01.2021 р.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_1 , що є передумовою для визначення правомірності накладення арешту на його майно, колегія суддів зазначає наступне.

Відсутність нормативного визначення змісту стандарту доказування «обґрунтована підозра» у кримінальному процесуальному законодавстві покладає тягар тлумачення відповідного стандарту на суд. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» є найнижчим стандартом доказування у кримінальному процесі й не передбачає наявності достовірного знання про вчинення особою кримінального правопорушення.

З огляду на наведене, на цій стадії досудового розслідування на підставі наданих фактів та інформації колегія суддів зазначає, що підозра про ймовірне вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України, є обґрунтованою тією мірою, аби переконати об`єктивного спостерігача в тому, що останній міг вчинити кримінальне правопорушення та обумовити подальше досудове розслідування.

Санкція ч. 3 ст. 369 КК України, що інкримінується ОСОБА_1 , передбачає можливість застосування додаткового покарання у вигляді конфіскації майна або без такої.

Зважаючи на неведене, слідчий суддя цілком правомірно врахував правову підставу для накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_1 , що передбачена ч. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, - забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання.

5.2.Розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження

Частиною 12 ст. 171 КПК України встановлено недопустимість накладення заборони використання житлового приміщення особам, які на законних підставах проживають у такому житловому приміщенні.

Частиною 4 ст. 173 КПК України передбачено, що у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

У цьому аспекті колегія суддів вважає, що слідчим суддею були дотримані зазначені вимоги та застосовано найменш обтяжливий спосіб арешту - шляхом позбавлення права розпорядження та відчуження майна, що не перешкоджає ОСОБА_1 та членам його родини користуватись зазначеним майном. А отже, захід забезпечення кримінального провадження, накладений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12.04.2021 р., не є надмірним тягарем та не перешкоджає реалізації конституційного права на житло для підозрюваного та третіх осіб, які на законних підставах проживають у ньому, а також здійснення господарської діяльності у нежитлових приміщеннях.

Із вищенаведених підстав колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді на момент її постановлення відповідала фактичним обставинам справи та доказам, наданим стороною обвинувачення на обґрунтування клопотання про арешт майна, а тому є цілком законною та обґрунтованою.

6.Висновки апеляційного суду

За результатами апеляційного розгляду колегія суддів дійшла висновку, що, постановляючи оскаржувану ухвалу, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про підтвердження обґрунтованої підозри у скоєнні ОСОБА_1 інкримінованого йому кримінального правопорушення. Обставин, які б свідчили про непропорційне обмеження (позбавлення) прав, свобод чи інтересів підозрюваного, а також про наявність негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, підозрюваним та його захисниками не наведено та колегією суддів не встановлено.

Істотних порушень вимог КПК України при постановленні оскаржуваної ухвали, що були б підставою для її скасування, також не вбачається.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Враховуючи, що оскаржувана ухвала слідчого судді є законною і обґрунтованою, вона підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга адвоката Назаренка О.О. в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 - без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 369-372, 404, 405, 407, 418, 419, 532 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу адвоката Назаренка Олександра Олексійовича залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12.04.2021 р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя В.В. Чорна

судді А.С. Никифоров

О.Ф. Павлишин