Документ № 96802488

Справа № 991/2928/21

Провадження 1-кс/991/2975/21

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2021 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Воронько В.Д., за участю секретаря судового засідання Батир Б.В., прокурора Скибенка О.І., захисника Надіч Н.Д., підозрюваного ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання захисника Надіч Н.Д. в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 від 19.04.2021, подане в порядку ст.201 КПК України,

ВСТАНОВИВ:

До слідчого судді Вищого антикорупційного суду надійшло вищевказане клопотання захисника, у якому Надіч Н.Д. просить скасувати запобіжний захід, обраний щодо ОСОБА_1 у вигляді застави та обов`язків, а також повернути кошти особі, яка внесла заставу, а саме Надіч Н.Д ..

Разом з тим, Надіч Н.Д. у прохальній частині свого клопотання відмітила, що у разі визнання необхідності застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_1 , то запобіжний захід у вигляді застави слід змінити на запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

В обґрунтування клопотання захисник Надіч Н.Д. посилається на те, що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000785 від 10.11.2017 за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191, ст. 366-1 КК України, завершено, але наразі триває реалізація ст. 290 КПК України. На даний час до ОСОБА_1 діє запобіжний захід у вигляді застави з покладенням на підозрюваного зобов`язань, передбачених ст. 194 КПК України. Сторона захисту просить слідчого суддю перевірити усі обставини застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу та надати усім доказам оцінку, оскільки обмеження основних прав та свобод людини лише для того, щоб існувала ухвала суду про застосування запобіжного заходу з метою належного виконання ОСОБА_1 своїх процесуальних обов`язків, які він і без того справно виконував, не є співмірним та адекватним. Тим паче, що ОСОБА_1 , на думку захисника, не набув статусу підозрюваного, відсутня обґрунтована підозра та не встановлено належним чином обґрунтованих ризиків, передбачених ст. 177 КПК України (існує судове рішення слідчого судді, котре визначає, що станом на момент затримання відсутні ризики переховування ОСОБА_1 ) У органу досудового розслідування відсутні будь-які підтвердження щодо порушення ОСОБА_1 процесуальних прав та/або обов`язків. Після постановлення ухвали про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу ОСОБА_1 перебував на домашньому арешті та тривалий час орган Національної поліції, що здійснює виконання та контроль домашнього арешту, не забезпечував виконання обов`язку здачі закордонних паспортів та обов`язку носіння електронного засобу, все це дає підстави і для суду і для органу досудового розслідування бути впевненими у відсутності ризиків. До того ж ОСОБА_1 виконує і буде виконувати процесуальні обов`язки, а відтак і відсутня будь-яка необхідність застосовувати запобіжні заходи.

Крім того, сторона захисту просила слідчого суддю врахувати те, що ОСОБА_1 має міцні соціальні зв`язки, має родину, неповнолітніх дітей, хворих батьків літнього віку та осіб на утриманні. Більш того, ОСОБА_1 має виконувати покладені на нього обов`язки щодо утримання, виховання, догляду своїх малолітніх дітей, догляду за хворими батьками, що мають інвалідність, догляду осіб літнього віку, які також мають хронічні захворювання. Разом з тим, у клопотанні зауважено, що ОСОБА_1 сприяв детективам НАБУ у зборі документів (доказів) щодо факту зникнення речових доказів у кримінальному провадженні № 42017000000004293, що свідчить про сприяння підозрюваним досудовому розслідуванню. До того ж варто зазначити, що після отримання закордонного паспорта ОСОБА_1 виїжджав за кордон та повернувся. Враховуючи всі ці факти, за твердженнями сторони захисту, у ОСОБА_1 відсутні наміри втечі чи переховування від правоохоронних органів.

У судовому засіданні підозрюваний та його захисник просили задовольнити клопотання.

Прокурор заперечив проти задоволення клопотання сторони захисту.

Заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали, на які посилається захисник, обґрунтовуючи доводи клопотання, слідчий суддя зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 201 КПК України підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

Вирішуючи зазначене клопотання слід виходити із загальних засад кримінального процесу, серед яких диспозитивність, змагальність і рівність сторін в поданні ними суду своїх доказів та у доведенні перед судом їх переконливості, і положень, які регламентують взагалі можливість застосування заходів забезпечення кримінального провадження, в даному випадку запобіжних заходів і конкретний вибір того заходу, який в повній мірі зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також зможе запобігти спробам переховатися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, як того вимагає ч. 1 ст. 177 КПК України.

Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Як слідує з матеріалів кримінального провадження за № 52017000000000785 від 10.11.2017, досудове розслідування за яким здійснює Національне антикорупційне бюро України, 25.07.2019 повідомлення про підозру ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.191 КК України, у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень, було вручено ОСОБА_4 , яка від отримання та від підпису відмовилась, а ОСОБА_1 особисто було вручено письмове повідомлення про підозру 30.07.2019.

31.07.2019 ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва застосовано до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, заборонивши останньому залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 цілодобово, а також покладено на підозрюваного ОСОБА_1 процесуальні обов`язки. Строк дії ухвали судом визначено до 28.09.2019 включно.

16.09.2019 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000785 продовжено до 6-ти місяців, тобто до 25.01.2020.

13.09.2019 ухвалою Вищого антикорупційного суду змінено запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час доби у період часу з 22:00 год. до 6:00 год. Решту обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України та покладених ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 31.07.2019 на ОСОБА_1 , залишено без змін.

23.09.2019 ухвалою Вищого антикорупційного суду строк дії запобіжного заходу ОСОБА_1 у вигляді домашнього арешту у нічний час доби у період часу з 22:00 год. до 6:00 год. визначено до 26.11.2019. Продовжено на 60 днів покладені на ОСОБА_1 обов`язки.

22.11.2019 ухвалою Вищого антикорупційного суду строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в нічний час доби визначено до 25.01.2020, обов`язки, покладені на підозрюваного ОСОБА_1 , продовжені на 60 днів.

28.12.2019 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000785 продовжено до 9-ти місяців, тобто до 25.04.2020.

23.01.2019 ухвалою Вищого антикорупційного суду змінено ОСОБА_1 запобіжний захід з домашнього арешту на заставу у розмірі 525 500 грн. Термін дії обов`язків, у разі внесення застави, судом визначено до 22.03.2020 включно. 24.01.2020 за підозрюваного ОСОБА_1 було внесено заставу.

11.03.2020 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000785 продовжено до 12-ти місяців, тобто до 25.07.2020.

19.03.2020 ухвалою Вищого антикорупційного суду продовжено обов`язки, покладені на підозрюваного ОСОБА_1 , до 18.05.2020 включно.

14.05.2020 ухвалою Вищого антикорупційного суду продовжено обов`язки, покладені на підозрюваного ОСОБА_1 до 12.07.2020 включно, за виключенням обов`язку носити електронний засіб контролю.

09.07.2020 ухвалою Вищого антикорупційного суду продовжено обов`язки, покладені на підозрюваного ОСОБА_1 , до 25.07.2020 включно.

20.07.2020 ОСОБА_1 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 191, ст. 366-1 КК України.

20.07.2020 прокурором у кримінальному провадженні прийнято рішення про достатність зібраних доказів для складання обвинувального акту та повідомлено підозрюваного ОСОБА_1 та сторону захисту про відкриття матеріалів кримінального провадження для ознайомлення.

23.07.2020 ухвалою Вищого антикорупційного суду продовжено обов`язки, покладені на підозрюваного ОСОБА_1 , до 23.09.2020 включно.

23.09.2020 ухвалою Вищого антикорупційного суду продовжено обов`язки, покладені на підозрюваного ОСОБА_1 , до 23.11.2020 включно.

18.11.2020 ухвалою Вищого антикорупційного суду продовжено обов`язки, покладені на підозрюваного ОСОБА_1 , до 17.01.2021 включно.

15.01.2021 ухвалою Вищого антикорупційного суду продовжено обов`язки, покладені на підозрюваного ОСОБА_1 , до 16.03.2021 включно.

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 01.03.2021 змінено застосований ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23.01.2020 до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді застави, шляхом зменшення її розміру до 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 315 300 грн. Покладено на підозрюваного ОСОБА_1 обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, строком до 16.03.2021 включно, а саме: прибувати до слідчого (детектива), прокурора, слідчого судді, суду за кожною вимогою; повідомляти слідчого (детектива), прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування з іншими підозрюваними у кримінальному провадженні стосовно обставин кримінального провадження № 52017000000000785; здати на зберігання до Державної міграційної служби України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну. А також повернуто заставодавцю Надіч Н.Д. кошти в сумі 210 200 грн, внесені нею як застава за підозрюваного ОСОБА_1 ..

12.03.2021 ухвалою Вищого антикорупційного суду продовжено обов`язки, покладені на підозрюваного ОСОБА_1 до 11.05.2021 включно, за виключенням обов`язку здати на зберігання до Державної міграційної служби України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Отже, наявність обґрунтованої підозри та ризиків кримінального провадження перевірялася під час обрання запобіжного заходу ОСОБА_1 кожного разу при продовженні дії покладених на підозрюваного обов`язків. Разом з тим, «обґрунтованість підозри» - поняття, яке не є незмінним протягом всього досудового розслідування. Зі сплином строку досудового розслідування відомості, на яких ґрунтується підозра, мають стати більш спроможними на користь причетності особи до вчинення кримінального правопорушення.

Під час розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу слідчий суддя не перевіряє обґрунтованість самих підстав застосування запобіжного заходу, а заявниками не можуть ставитися під сумнів висновки, які були покладені в основу такого рішення слідчого судді. Зміна запобіжного заходу передбачає виникнення після постановлення ухвали про обрання запобіжного заходу нових обставин, які свідчать про зміну, зменшення або збільшення встановлених ризиків кримінального провадження та/або впливають на виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків. Тому слідчий суддя не переглядає рішення про застосування запобіжного заходу, а на підставі наданих сторонами відомостей встановлює наявність нових обставин, які можуть вплинути на застосований до підозрюваного відповідний захід або його виконання та які виникають у зв`язку з плином часу досудового розслідування. Такий висновок опосередковано ґрунтується і на приписах ч. 5 ст. 201 КПК України, яка унеможливлює подання підозрюваним, його захисником клопотання про зміну запобіжного заходу протягом тридцяти днів з дня постановлення попередньої ухвали про застосування, зміну або відмову у зміні запобіжного заходу.

В обґрунтування зміни запобіжного заходу захисник посилається на належне виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків. Однак слідчий суддя зауважує, що посилання захисника на добросовісне виконання підозрюваним таких обов`язків саме по собі не спростовує і не нівелює ризики, про які йдеться у вищевказаних ухвалах слідчих суддів Вищого антикорупційного суду про покладення та продовження строку дії обов`язків на підозрюваного. Виконання покладених обов`язків є обов`язковим для особи, щодо якої вони застосовані, їх виконання не можна представляти як таке, що залежить від волі підозрюваного і, тим більше, обумовлює зміну запобіжного заходу. Водночас відсутність встановлених раніше ризиків кримінального провадження не аргументована в тій мірі, щоб цього було достатньо для відповідного висновку про необхідність зміни запобіжного заходу.

Приписи ч. 5 ст. 194 КПК України обумовлюють покладення обов`язків із застосуванням запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою. Отже, покладення обов`язків є наслідком застосування запобіжного заходу, вони мають похідний характер і залежать від застосованого запобіжного заходу (його суворості), а не навпаки. Тому зменшення переліку обов`язків не може впливати на застосований запобіжний захід і не є підставою для його зміни.

Як наголошує сторона захисту в судовому засіданні, єдиним ризиком кримінального провадження, на який опирається орган досудового розслідування, є можливість переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду, що вимірюється суворістю можливого покарання. Однак, враховуючи тривалий час досудового розслідування, такий ризик себе вичерпав, оскільки вже більше року запобіжний захід щодо ОСОБА_1 застосований лише тому, що слідчим суддею було прийнято позицію прокурора стосовно наявності вищезазначеного ризику через суворість можливого покарання. Тож, на думку сторони захисту та самого підозрюваного, слідчий суддя має переглянути поняття суворості покарання, яке може бути застосоване до ОСОБА_1 .

Так, Європейський суд у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна, і необхідність в утриманні під вартою відсутня. («Панченко проти Росії» (Panchenko v. Russia), § 106, «Летельє проти Франції», п. 43). Таким чином, сама по собі тяжкість покарання, що може бути застосована до особи за умови визнання її винуватості, не є самостійною і достатньою підставою для встановлення ризику втечі. Така обставина має значення лише у сукупності з іншими релевантними факторами.

До того ж, Європейський суд зазначає, що ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova («Бекчиєв проти Молдови») § 58).

Враховуючи викладену правову позицію, безпідставність наявного ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду сторона захисту підтверджує тим, що ОСОБА_1 має виконувати покладені на нього обов`язки щодо утримання, виховання, догляду своїх малолітніх дітей, догляду за хворими батьками, що мають інвалідність, догляду осіб літнього віку, які також мають хронічні захворювання. До того ж із ОСОБА_1 знята необхідність в обмеженні права на вільне пересування, в тому числі виїзд за кордон, оскільки підозрюваний здатний до самокерованиї слухняної поведінки і виконує покладені обов`язки з`являтись до суду за кожною вимогою, чим, в свою чергу, вже доведено ОСОБА_1 , а саме поверненням його в Україну після виїзду за кордон. Всі ці факти свідчать про те, що ОСОБА_1 має міцні соціальні зв`язки та ряд обов`язків, які він справно виконує і тим самим доводить, що він не має наміру (та можливості) переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

Крім того, встановлено, що ОСОБА_1 сприяв детективам НАБУ у зборі документів (доказів), які стосуються факту зникнення речових доказів у кримінальному провадженні № 42017000000004293, що свідчить про сприяння ОСОБА_1 досудовому розслідуванню.

Також необхідно відмітити, що жодного разу ОСОБА_1 не порушив обов`язки підозрюваного, не дивлячись на те, що він не погоджується із наявністю у нього цього статусу. Натомість, усі свої дії скеровував на допомогу якісного та об`єктивного досудового розслідування для становлення дійсних обставин справи. Отже відсутні факти неправильної (недобросовісної) процесуальної поведінки ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 52017000000000785, що надає змогу слідчому судді дійти висновків про зменшення ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

При вирішенні клопотання про зміну обраного відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, керуючись ст. 178 КПК України та практикою Європейського суду з прав людини, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, повинен врахувати окрім тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа, особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на відсутність та/або на користь зменшення ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-ІУ, заходи загального характеру вживаються з метою забезпечення додержання державою положень Конвенції, порушення яких встановлене рішенням, забезпечення усунення недоліків системного характеру, які лежать в основі виявленого судом порушення, а також усунення підстави для надходження до суду заяв проти України, спричинених проблемою, що вже була предметом розгляду в суді.

З огляду на викладене суд звертає увагу на рішення у справі «Єлоєв проти України» від 06 листопада 2008 року, відповідно до якого зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для застосування запобіжного заходу, і судові органи мають навести інші підстави для продовження строку дії запобіжного заходу.

Як слідує з матеріалів кримінального провадження, за час досудового розслідування ОСОБА_1 з обґрунтованих підстав зменшувались процесуальні обов`язки, зокрема, такі як носіння електронного засобу контролю, відсутність якого не призвела до порушення процесуальної поведінки підозрюваного, а також здати на зберігання до Державної міграційної служби України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, що також не призвело до втечі та переховування. Тож належна поведінка ОСОБА_1 щодо виконання покладених судовою ухвалою обов`язків та сприяння з його сторони досудовому розслідуванню у кримінальному провадженні тягнуть за собою позитивні наслідки, які дають підстави до зміни запобіжного заходу.

Враховуючи викладене, слідчий суддя вважає за можливе дослідити майновий стан підозрюваного в тій мірі, яка може обумовити зміну запобіжного заходу або зменшення раніше визначеного розміру застави.

Застава як вид запобіжного заходу полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків з умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обов`язків (ч. 1 ст. 182 КПК). При цьому, згідно з ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Водночас визначені у ч. 5 ст. 182 КПК України мінімальні і максимальні розміри застави дають можливість досягти мети запобіжного заходу без обмеження права на свободу та особисту недоторканність. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень, що сприяє виконанню завдань кримінального провадження.

Отже, КПК України пов`язує можливість забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та нівелювання ризиків кримінального провадження не самою заставою як видом запобіжного заходу, а заставою у відповідному розмірі, який визначається з урахуванням різних критеріїв, закріплених у ч. 5 ст. 182 та ст. 178 КПК України. Відповідно, зменшення чи збільшення розміру застави впливає на рівень таких гарантій і має бути пропорційним обставинам кримінального провадження, встановленим ризикам кримінального провадження, обов`язкам підозрюваного і стадії кримінального провадження. За таких умов зменшення або збільшення розміру застави може вважитися зміною запобіжного заходу (застави у відповідному розмірі) на запобіжний захід того самого виду (заставу), однак більшої або меншої суворості.

З наявних матеріалів вбачається, що згідно квитанції № 74 від 24.01.2020 Надіч Н.Д. , яка є захисником підозрюваного ОСОБА_1 , на підставі ухвали слідчого судді ВАКС від 23.01.2020 у справі № 991/593/20 внесено заставу в розмірі 525 500,00 грн.

Наразі ж, як зазначає сам підозрюваний, заставодавець звертається до ОСОБА_1 та просить віднайти в найкоротші строки можливість повернути сплачені кошти, однак у нього відсутня можливість без повернення застави задовольнити вимоги заставодавця.

Слідчий суддя зауважує, що внесення заставодавцем грошових коштів в якості застави за підозрюваного є актом добровільної волі такої особи, а вимоги заставодавця до підозрюваного щодо повернення з будь-яких причин сплачених в якості застави за нього коштів не є обставиною, що може стати підставою для зміни запобіжного заходу та зменшення розміру застави. Такі кошти вносяться до зміни або скасування запобіжного заходу. Відповідно до ч. 3 ст. 182 КПК України при застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави заставодавцю роз`яснюється, у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється чи обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов`язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом, а також наслідки невиконання цих обов`язків.

Разом з цим, у судовому засіданні встановлено, що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000785 від 10.11.2017 завершене і перебуває на стадії відкриття матеріалів, як того вимагає ст. 290 КПК України.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 290 КПК України визнавши зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний повідомити підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування. Прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом`якшенню покарання.

Отже завершення досудового розслідування означає, що у розпорядженні сторони обвинувачення опиняються всі необхідні для подальших етапів кримінального провадження докази.

Завершення досудового розслідування і, як наслідок, належна поведінка підозрюваного, що обумовлювала сприяння досудовому розслідуванню є новою обставиною, яка перебуває у безпосередньому взаємному зв`язку із застосованим щодо ОСОБА_1 запобіжним заходом. Виникнення цієї обставини може зумовлювати зміну застосованого до підозрюваного запобіжного заходу у виді застави в контексті зменшення його розміру.

Застава у кримінальному провадженні вважається процесуальним примусом, який застосовується до підозрюваного та накладає відповідні зобов`язання не тільки на підозрюваного, а також на іншу особу, яка погодилась внести заставу за підозрюваного (заставодавця). За умови зменшення існування ризику кримінального провадження застава зможе і в подальшому достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, хоча і в меншому розмірі, ніж її було визначено первісно.

На переконання слідчого судді та з урахуванням майнового та соціального стану ОСОБА_1 , продовження існування мінімального ризику переховування через уникнення покарання, оскільки матеріали з обвинувальним актом будуть передані до суду, слідчий суддя вважає, що застава у розмірі 125 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 262 750 грн, здатна забезпечити виконання ОСОБА_1 покладених на нього процесуальних обов`язків, оскільки є стримуючим фактором. А матеріали клопотання свідчать про те, що зазначений розмір застави, з однієї сторони, є цілком помірним для підозрюваного (застава вже в будь-якому випадку внесена у значно більшій сумі формально третьою особою), з іншої - залишається необхідно високим для забезпечення ризику втрати цих грошових коштів у разі невиконання підозрюваним покладених обов`язків.

Підсумовуючи вищевикладене, слідчий суддя дійшов висновку про наявність підстав для зміни застосованого відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу на запобіжний захід у виді застави в іншому розмірі - 125 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 262 750 грн, з покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

У зв`язку із зміною підозрюваному запобіжного заходу слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати до слідчого (детектива), прокурора, слідчого судді, суду за кожною вимогою; повідомляти слідчого (детектива), прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування з іншими підозрюваними у кримінальному провадженні стосовно обставин кримінального провадження № 52017000000000785.

З огляду на викладене, клопотання захисника в порядку ст. 201 КПК України слід задовольнити частково та змінити запобіжний захід відносно підозрюваного ОСОБА_1 шляхом зменшення розміру застави до 262 750 грн, з покладенням обов`язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК України. В іншій частині у задоволенні клопотання слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 131, 132, 176-178, 193-195, 196, 201, 309, 372 КПК України, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

Клопотання захисника Надіч Н.Д., в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 від 19.04.2021, подане в порядку ст. 201 КПК України про зміну запобіжного заходу, задовольнити частково.

Змінити застосований ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23.01.2020 до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Знам`янка Кіровоградської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , неодруженого, раніше не судимого, запобіжний захід у вигляді застави, шляхом зменшення розміру застави до 125 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 262 750 гривень (двісті шістдесят дві тисячі сімсот п`ятдесят гривень).

Обов`язки, передбачені ч.5 ст. 194 КПК України, покладені ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23.01.2020 та продовжені ухвалами Вищого антикорупційного суду від 19.03.2020, від 14.05.2020, від 09.07.2020, 23.07.2020, 23.09.2020, 18.11.2020, 15.01.2021, 11.03.2021 на підозрюваного ОСОБА_1 , залишити без зміни на строк, визначений в ухвалі слідчого судді від 11.03.2021.

У задоволенні іншої частини клопотання адвоката Надіч Нонни Дидронівни відмовити.

Повернути заставодавцю Надіч Нонні Дидронівні (РНОКПП: НОМЕР_1 , реквізити: ПриватБанк, МФО 305299, номер рахунку за стандартом ІВАN НОМЕР_2 , рахунок отримувача НОМЕР_4,) кошти в сумі 52 550 (п`ятдесят дві тисячі п`ятсот п`ятдесят) гривень, внесені нею як застава за підозрюваного ОСОБА_1 , згідно ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23 січня 2020 року у справі №991/593/20 (провадження 1-кс/991/606/20) на депозитний рахунок Вищого антикорупційного суду код ЄДРПОУ 42836259, банк отримувача: Державна казначейська служба України в місті Києві, номер рахунку за стандартом ІВАN НОМЕР_3 , згідно квитанції №74 від 24.01.2020.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя В.Д. Воронько