Документ № 96856309

Справа №991/1839/21

Провадження №11-сс/991/245/21

Суддя 1 інст.Мойсак С.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2021 року м. Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду в складі:

головуючого судді Чорненької Д.С.,

суддів: Глотова М.С., Калугіної І.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Міленко О.В., Шковири А.М.,

прокурора Василенкова Б.М.,

захисників Парфила І.В., Кіцула С.Ю.,

представника власника майна ОСОБА_1 - адвоката Єни С.О.,

підозрюваний ОСОБА_2 , власники майна ОСОБА_3 та ОСОБА_1 не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу захисника Парфила Ігоря Васильовича, подану в інтересах підозрюваного ОСОБА_2 , на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 17 березня 2021 року про арешт майна у кримінальному провадженні №12017040000000531 від 06 березня 2017 року,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17 березня 2021 року клопотання детектива задоволено та накладено арешт з метою забезпечення спеціальної конфіскації, шляхом заборони відчуження, на корпоративні права ОСОБА_3 , а саме:

-частку у статутному капіталі ТОВ «АВІАПАРК» (код за ЄДРПОУ 43736813) в сумі 5 000,00 гривень, що становить 50% статутного капіталу;

- частку у статутному капіталі ТОВ «УЛЯНІВКА-АГРО» (код за ЄДРПОУ 41664323) в сумі 50 000, 00 гривень, що становить 100% статутного капіталу;

- частку у статутному капіталі ТОВ «МАШІВКА-АГРО-АЛЬЯНС» (код за ЄДРПОУ 41655565) в сумі 32 490 000,00 гривень, що становить 90% статутного капіталу,

та на 1/2 частку корпоративних прав ОСОБА_1 , а саме:

- частку в статутному капіталі ТОВ «ЕСТЕЙТ СІТІ» (код за ЄДРПОУ 43505163) в сумі 244 200, 00 гривень, що становить 1/2 частку від 16,28% статутного капіталу.

Ухвала слідчого судді мотивована наявністю правових підстав для накладення арешту на майно з метою забезпечення спеціальної конфіскації як виду покарання, оскільки відповідні корпоративні права були набуті ОСОБА_2 після скоєння інкримінованого йому злочину, що не виключає можливості набуття ним таких прав за рахунок грошових коштів, одержаних внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Крім того, набуття прав на частки в статутних капіталах ОСОБА_3 та ОСОБА_1 відбулось під час затримання ОСОБА_2 за підозрою у кримінальному правопорушенні, що свідчить про їх можливу обізнаність щодо походження таких корпоративних прав, зокрема про набуття майна у власність у зв`язку з перетворенням грошових коштів, одержаних внаслідок вчинення кримінального правопорушення, в інше майно.

29 березня 2021 року до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла апеляційна скарга захисника Парфила І.В., подана в інтересах підозрюваного ОСОБА_2 , в якій він просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання детектива про накладення арешту на майно. Вважає, що рішення слідчого судді є незаконним та необґрунтованим, а тому підлягає скасуванню у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Підставами для скасування ухвали зазначає те, що: 1) за змістом ст.388 ЦК України ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є добросовісними набувачами; 2) матеріали клопотання не містять доказів отримання ОСОБА_2 зазначених корпоративних прав за рахунок коштів отриманих внаслідок вчинення кримінального правопорушення; 3) слідчим суддею залишено без уваги питання ціни/оплатності правочину за яким ОСОБА_1 та ОСОБА_3 набули майно, що є грубим порушенням процесуального закону; 4) відчуження корпоративних прав відбулось до моменту затримання ОСОБА_2 , що спростовує висновки про обізнаність ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про можливість набуття арештованого майна за рахунок коштів отриманих внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Вказує, що підозрюваний ОСОБА_2 не отримував копії ухвали від 17 березня 2021 року, а тому строк на апеляційне оскарження не пропущений.

11 травня 2021 року до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшло заперечення прокурора на апеляційну скаргу захисника Парфила І.В., у якому він просить відмовити в її задоволенні. Вважає вказану апеляційну скаргу необґрунтованою, оскільки її подано захисником підозрюваного ОСОБА_2 і саме в його інтересах. Треті особи, стосовно майна яких вирішувалося питання про арешт, апеляційних скарг не подавали, що може свідчити про їх необізнаність з самим фактом набуття відповідних корпоративних прав від ОСОБА_2 або ж про удаваність відповідних правочинів. В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні будь-які договори купівлі-продажу вказаних часток. Також відповідні договори відсутні в установах, на які законом покладено обов`язок зберігати матеріали, що є підставою для зміни державної реєстрації. Вказані обставини свідчать про безоплатність вказаних правочинів та відсутність договорів купівлі-продажу на день передачі часток. Крім того, відповідно до статуту ТОВ «МАШІВКА-АГРО-АЛЬЯНС», у разі відчуження частки Товариства третім особам, переважним правом купівлі частки наділені інші учасники Товариства. Якщо вони протягом місяця не скористаються своїм правом на купівлю часток, власник частки може її продати третім особам. При цьому, ОСОБА_3 не була учасником вказаного товариства до 23 лютого 2021 року. Зазначає, що арешт накладено в частині заборони відчуження та розпорядження корпоративними правами, а тому жодним чином не призводить до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності юридичної особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах третіх осіб. Вказане свідчить про законність накладення арешту на корпоративні права третіх осіб, які набули вказане майно безоплатно одразу після затримання підозрюваного ОСОБА_2 і є ефективним та співмірним на вказаній стадії досудового розслідування.

У судовому засіданні захисники підозрюваного ОСОБА_2 - Парфило І.В., Кіцул С.Ю., апеляційну скаргу підтримали, просили її задовольнити.

Представник власника майна ОСОБА_1 - адвокат Єна С.О. у судовому засіданні подав письмові пояснення, в яких просив апеляційну скаргу захисника Парфила І.В., подану в інтересах підозрюваного ОСОБА_2 , задовольнити, ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання про арешт майна. Вважає, що ОСОБА_1 не могла знати про нібито протиправне походження корпоративних прав, оскільки жодні джерела, у тому числі вручена ОСОБА_2 підозра, такої інформації не містили. Крім того, стороною обвинувачення не надано доказів, що акти приймання-передачі часток були укладенні після, а не до затримання ОСОБА_2 . У зв`язку з цим, ОСОБА_1 є добросовісним набувачем, що було підтверджено в рішенні Вищого антикорупційного суду від 26 лютого 2021 року у справі №991/1396/21, яка була залишена без змін при апеляційному перегляді. Також, слідчим суддею не були встановлені відомості щодо ціни/оплатності правочинів на підставі яких ОСОБА_1 набула право власності на корпоративні права, що унеможливлює накладення арешту з метою забезпечення спеціальної конфіскації.

Прокурор заперечив проти задоволення апеляційної скарги. Вважає, що рішення слідчого судді постановлено з урахуванням усіх обставин справи та у відповідності до вимог кримінального процесуального законодавства, а тому просив залишити його без змін.

Інші учасники апеляційного розгляду в судове засідання не з`явились, будучи належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду. Відповідно до приписів ч.4 ст.405 КПК України їх неприбуття не перешкоджає проведенню розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників апеляційного провадження, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів приходить до таких висновків.

Згідно з ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до вимог п.3 ч.2 ст.395 КПК України, апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів з дня її проголошення, якщо інше не передбачене цим Кодексом.

Згідно з абз.2 ч.3 ст.395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Ухвала слідчого судді, яка є предметом апеляційного перегляду, постановлена 17 березня 2021 року за відсутності учасників у закритому судовому засіданні.

Захисник зазначає, що підозрюваний ОСОБА_2 ухвалу від 17 березня 2021 року про арешт майна досі не отримав.

Апеляційну скаргу було подано до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду 29 березня 2021 року. Отже, за наведеного, колегія суддів погоджується із доводами сторони захисту, що строк на апеляційне оскарження пропущений не був.

Згідно з абз.1 ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення та відчуження, а метою, крім іншого, забезпечення спеціальної конфіскації (абз.3 ч.1, ч.2 ст.170 КПК України).

Відповідно до ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Застосування заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема і арешту майна, можливе за таких умов: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням (ч.3 ст.132 КПК України).

Національним антикорупційним бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12017040000000531 від 06 березня 2017 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.364-1, ч.1 ст.366, ч.2 ст.366 КК України.

Для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов`язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні.

Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

До клопотання слідчого, прокурора про застосування, зміну або скасування заходу забезпечення кримінального провадження додається витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання.

Вказані вимоги детективом при поданні клопотання про арешт майна виконані.

За версією органу досудового розслідування, Перший заступник Голови Правління - Керівник Бізнесу крупних і VIP-клієнтів ПАТ «КБ «Приватбанк» Яценко В.А., Голова Правління ПАТ «КБ «Приватбанк» Дубілет О.В. та начальник департаменту фінансового менеджменту ПАТ «КБ «Приватбанк» ОСОБА_4 , яка одночасно займала посаду першого заступника Голови Правління ПрАТ «СК «Інгосстрах» та інші невстановлені на теперішній час особи, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 16.12.2016, усвідомлюючи, що ПАТ «КБ «Приватбанк» у найближчий час буде визнаний неплатоспроможним та перейде під контроль держави, розуміючи, що у зв`язку із цим вони втратять контроль над грошовими коштами Банку, переслідуючи корисливу мету, з тим щоб кошти не поступили на користь держави, підготували та вирішили реалізувати злочинний план розтрати грошових коштів Банку в особливо великому розмірі, а саме: на підставі рішень Кредитного Комітету від 15.01.2014 та 16.12.2016, які не відповідали вимогам «Положення про кредитні комітети, в системі «Приватбанк», протиправно нарахували і виплатили 16.12.2016 необґрунтовану додаткову винагороду - індексовану комісію, на користь пов`язаної з банком юридичної особи ПрАТ «СК «Інгосстрах» у сумі 136 892 225, 41 гривень, використовуючи для цього, як привід, наявне в державі зростання курсу гривні до долару США. У зв`язку з чим, ОСОБА_2 було повідомлено про підозру на підставі зібраних доказів 22 лютого 2021 року (а.с.45-57).

Відповідно до ч.6 ст.12 КК України злочин, передбачений ч.5 ст.191 КК України, належить до особливо тяжких злочинів.

Таким чином, колегія суддів, погоджується з висновком слідчого судді, що наявні в матеріалах справи документи, вказують на можливу причетність ОСОБА_2 до кримінальних правопорушень, що розслідуються в кримінальному провадженні №12017040000000531. Зазначені вище обставини підтверджують наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що є підставою для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.

Задовольняючи дане клопотання, слідчий суддя прийшов до висновку, що існують достатні правові підстави для накладення арешту на майно, з метою забезпечення можливої спеціальної конфіскації майна, оскільки вона застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно одержані внаслідок вчинення злочину та/або є доходами від такого майна, а також були предметом злочину, з чим погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного злочину або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

При цьому, згідно з ст.96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно:

1) одержані внаслідок вчинення злочину та/або є доходами від такого майна;

2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення злочину, фінансування та/або матеріального забезпечення злочину або винагороди за його вчинення;

3) були предметом злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави;

4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

У разі якщо гроші, цінності та інше майно, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, були повністю або частково перетворені в інше майно, спеціальній конфіскації підлягає повністю або частково перетворене майно. Якщо конфіскація грошей, цінностей та іншого майна, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, на момент прийняття судом рішення про спеціальну конфіскацію неможлива внаслідок їх використання або неможливості виділення з набутого законним шляхом майна, або відчуження, або з інших причин, суд виносить рішення про конфіскацію грошової суми, що відповідає вартості такого майна.

Як вбачається з матеріалів провадження, після 16 грудня 2016 року, тобто після скоєння інкримінованого злочину, ОСОБА_2 став засновником та/або кінцевим бенефіціарним власником (контролером) юридичних осіб, а саме: ТОВ «АВІАПАРК», ТОВ «УЛЯНІВКА-АГРО», ТОВ «МАШІВКА-АГРО-АЛЬЯНС», ТОВ «ЕСТЕЙТ СІТІ». Вказане свідчить про те, що відповідні корпоративні права ймовірно були набуті за рахунок грошових коштів, одержаних внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

В подальшому, в період з 22 лютого 2021 року по 23 лютого 2021 року, ОСОБА_2 , особисто та за допомогою довірених осіб, здійснено відчуження корпоративних прав вищезазначених товариств на користь близьких осіб, а саме: в інтересах доньки - ОСОБА_3 та особи, з якою він спільно проживає - ОСОБА_1 . Таке відчуження відбулось у день затримання ОСОБА_2 за підозрою у скоєнні кримінального правопорушення, що може свідчити про їх можливу обізнаність щодо походження таких корпоративних прав - набуття їх у власність у зв`язку з перетворенням грошових коштів, одержаних внаслідок вчинення кримінального правопорушення, в інше майно. При цьому, стороною захисту не надано суду відомостей, які б свідчили про фіннсову спроможність придбати дане майно, а не отримати його безоплатно.

З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання органу досудового розслідування та накладення арешту на майно, з метою забезпечення спеціальної конфіскації як виду покарання.

Щодо доводів апелянта, про те, що відчуження корпоративних прав на майно відбулось до моменту затримання ОСОБА_2 та необізнаність у зв`язку з цим близьких осіб про можливе незаконне походження грошових коштів, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що кримінальне провадження щодо розтрати коштів службовими особами ПАТ «КБ ПриватБанк» триває з 2017 року, а тому вказані особи могли знати про можливу причетність до цих подій підозрюваного, з врахуванням займаної ним на той період часу посади, а також незаконність отримання грошових коштів за рахунок яких набувались корпоративні права у Товариствах. Крім того, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, про те, що на даній стадії кримінального провадження є доцільним накласти арешт на зазначені в клопотанні корпоративні права з метою забезпечення досягнення правових наслідків від кримінального переслідування особи у випадку доведення її вини в інкримінованому діянні.

Доводи заперечення представника власника майна адвоката Єни С.О., що ОСОБА_1 є добросовісним набувачем, оскільки це підтверджено в рішенні Вищого антикорупційного суду від 26 лютого 2021 року у справі №991/1396/21, яка була залишена без змін при апеляційному перегляді, спростовуються текстом ухвали Апеляційної палати, де відсутнє підтвердження цього висновку судом апеляційної інстанції.

Інші доводи апеляційної скарги захисника Парфила І.В. висновків слідчого судді не спростовують.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.

У силу вимог п.1 ч.3 ст.407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має, в тому числі, право залишити ухвалу без змін.

Колегія суддів, з огляду на завдання кримінального провадження, вважає висновок слідчого судді щодо необхідності накладення арешту на майно обґрунтованим, а втручання у володіння майном, виходячи з визначених КПК України засад кримінального провадження, виправданим, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.132,170,171,173,405,407,418, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу захисника Парфила Ігоря Васильовича, подану в інтересах підозрюваного ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17 березня 2021 року залишити без змін.

Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Д.С. Чорненька

судді: М.С. Глотов

І.О. Калугіна