- Головуючий суддя (АП ВАКС) : Панаід І.В.
- Суддя (АП ВАКС) : Никифоров А.С., Панкулич В.І.
- Секретар : Римаренко М.С.
- Захисник/адвокат : Глотова Ю.О.
- Прокурор : Макар О.І.
Справа № 991/9323/20
Провадження №11-сс/991/303/21
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 травня 2021 року м. Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
підозрюваного ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судуапеляційні скарги захисника ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 109, ч. 5 ст. 27, ст. 351-2 Кримінального кодексу України у кримінальному провадженні №52019000000000522 від 21 червня 2019 року, та прокурора шостого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5, на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 22 квітня 2021 року про застосування запобіжного заходу у вигляді застави,
ВСТАНОВИЛА:
Ухвалою слідчого судді ВАКС від 22.04.2021 р. клопотання детектива НАБУ про застосування запобіжного заходу у вигляді застави щодо підозрюваного ОСОБА_6 задоволено частково. Застосовано до підозрюваного запобіжний захід у виді застави у розмірі 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 227000 тис. грн., з покладенням додаткових обов`язків. Такого висновку слідчий суддя дійшов виходячи з обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованих ОСОБА_6 злочинів, а також необхідності забезпечення виконання підозрюваним його процесуальних обов`язків, встановивши наявними мінімальний ризик переховування ОСОБА_6 від органу досудового розслідування та суду, а також ризик впливу на потерпілих, свідків, інших підозрюваних, експертів у цьому кримінальному провадженні, у зв`язку з чим, вважав не можливим застосування більш м`якого запобіжного заходу.
Не погоджуючись з оскаржуваною ухвалою, вважаючи її такою, що прийнята з грубим порушенням норм процесуального та матеріального права, що полягає у неповноті судового розгляду, не відповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, захисник ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та постановити нову, якою в повному обсязі відмовити в задоволенні клопотання детектива НАБУ про застосування запобіжного заходу у вигляді застави.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги захисник зазначив, що в порушення вимог п. 1 ч. 1 ст. 410 КПК України слідчим суддею було відмовлено в задоволенні ряду клопотань щодо витребування документів та виклику свідків, які могли б підтвердити або спростувати обставини, з`ясування яких мало істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення. Внаслідок цього не досліджено важливі обставини, на які посилалася сторона захисту на спростування обґрунтованості підозри. При цьому поняття «свідок» в розумінні практики ЄСПЛ включає й інших обвинувачених, потерпілих, експертів, а тому відмова слідчого судді в допиті заявлених стороною захисту осіб з посиланням на їх процесуальний статус у кримінальному провадженні, який є відмінним від статусу свідка, була безпідставною і унеможливила належну реалізацію права на захист для спростування підозри у кримінальному провадженні через непричетність ОСОБА_6 до інкримінованих йому злочинів. Крім того, висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, адже не підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду. Зокрема, відсутні об`єктивні дані щодо участі ОСОБА_6 в розмовах, які зафіксовані в протоколах огляду від 25.06.20, 12.07.20, 29.06.20-02.07.20, 02.11.20, а також, що розмови є автентичними, а не змонтованими. Відсутні докази виготовлення і передачі ОСОБА_6 проектів процесуальних документів адвокатам для їх подальшої подачі в ОАСК. Висновок слідчого судді щодо бажання ОСОБА_6 помститися членам ВККС не підтверджений належними доказами. Слідчий суддя, серед іншого, безпідставно не врахував доказів, які могли істотно вплинути на його висновки. Зокрема, ухвалу слідчого судді по справі №991/805/20 від 07.10.20, яка спростовує поза процесуальні зв`язки ОСОБА_6 з адвокатом ОСОБА_8, а також висновок експерта №23078/3434-3436, що, на думку захисника, спростовує поза процесуальне спілкування ОСОБА_6 з головою ОАСКу ОСОБА_9 та адвокатом ОСОБА_10 . Заперечує наявність ризиків, визнаних слідчим суддею, а також можливість застосування до ОСОБА_6 додаткових обов`язків, вважаючи, що слідчим суддею не враховано усталену практику ЄСПЛ щодо врахування тяжкості покарання у взаємозв`язку з іншими істотними обставинами кримінального провадження для оцінки ризику переховування від правосуддя. При цьому слідчим суддею помилково не встановлено наявність на утриманні ОСОБА_6 трьох малолітніх дітей, а висновки про наявність великого кола знайомств серед працівників правоохоронних органів та високопосадовців належним чином не підтверджені. Крім того, слідчим суддею не враховано, що суддя-спікер не має жодної можливості впливати на працівників апарату суду чи суддів. Крім того, судом не наведено причин врахування доказів сторони обвинувачення і відхилення доводів захисту за наявності суперечностей в таких доказах, зокрема щодо можливості виїзду ОСОБА_6 за кордон. За наведених обставин вважає апеляційну скаргу захисту такою, що підлягає задоволенню.
Окрім цього, не погоджуючись з оскаржуваною ухвалою, вважаючи її незаконною та необґрунтованою, винесеною з істотним порушенням вимог КПК України, а висновки суду такими, що не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, прокурор САП ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу ВАКС від 22.04.2021 р. скасувати та постановити нову, якою застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 1051000 гривень та покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені ч. 4 ст. 194 КПК України. Прокурор вважає, що слідчий суддя, істотно порушуючи вимоги КПК України, а саме вимоги ст. ст. 1, 176-178, 182 КПК України та ін., застосував до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді застави в розмірі, який не достатньою мірою гарантує виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків. При визначенні розміру застави слідчий суддя, на думку прокурора, не врахував обставини вчинення кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 КК України. Порушення також полягає у відмові слідчим суддею у покладенні на підозрюваного ряду обов`язків.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши думку підозрюваного та його захисника, які підтримали вимоги своєї апеляційної скарги та просили задовольнити її в повному обсязі, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 та просив задовольнити свою апеляційну скаргу також у повному обсязі, перевіривши доводи апеляційних скарг та матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно дост. 131 КПК Україниодним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України при вирішенні питання застосування запобіжного заходу слідчий суддя,суд зобов`язанийвстановити,чи доводятьнадані сторонамикримінального провадженнядокази обставини,які свідчатьпро: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбаченихстаттею 177цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Частиною 2 ст. 177 КПК України визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбаченічастиною першоюцієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Окрім цього,відповідно дост.178КПК Українипри вирішенніпитання прообрання запобіжногозаходу,крім наявностіризиків,зазначених устатті177цього Кодексу,слідчий суддя,суд напідставі наданихсторонами кримінальногопровадження матеріалівзобов`язаний оцінитив сукупностівсі обставини,у томучислі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3)вік тастан здоров`япідозрюваного,обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.
Детективами Національного антикорупційногобюро України здійснюється досудоверозслідування у кримінальному провадженні №52019000000000522 від 21 червня 2019 року за підозрою ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 109, ч. 2 ст. 369-2, ч. 2 ст. 344 КК України, ОСОБА_11 ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 109 КК України, ОСОБА_12 ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 109 КК України, ОСОБА_13 ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 109, ч. 5 ст. 27, ст. 351-2 КК України, ОСОБА_6 ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 109, ч. 5 ст. 27, ст. 351-2 КК України, ОСОБА_14 ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 109, ст. 351-2 КК України, ОСОБА_15 ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 109, ч. 5 ст. 27, ст. 351-2 КК України, ОСОБА_16 ч. 1 ст. 369-2 КК України, ОСОБА_17 ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 109, ст. 351-2 КК України, ОСОБА_18 ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 109, ст. 351-2 КК України, ОСОБА_10 ст. 351-2 КК України, а також за фактами вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 343, ч. 2 ст. 344, ч. 3 ст. 369, ч. 2 ст. 364 КК України.
Відповідно до підозри 07 червня 2018 року ВККС України призначено кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді суддів різних судів України, у тому числі, голови ОАСК ОСОБА_9 та більшості суддів цього суду, і визначено дати проведення іспиту 16, 27 липня 2018 року.
Не бажаючи брати участь у кваліфікаційному оцінюванні, побоюючись бути визнаним ВККС України таким, що не відповідає займаній посаді (не підтвердив здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) та у подальшому бути звільненим з посади судді, у т.ч. у зв`язку з отриманням висновку Громадської ради доброчесності, затвердженого 12 квітня 2017 року під час конкурсу на вакантну посаду судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, яким обґрунтовувалась невідповідність кандидата на посаду критеріям доброчесності і професійної етики, а також у зв`язку з численними негативними публікаціями в ЗМІ, можливого встановлення під час кваліфікаційного оцінювання невідповідності майнового стану офіційним доходам та через інші об`єктивні причини, голова ОАСК ОСОБА_9 направив до ВККС України лист № 02.2/1137/18 від 22 червня 2018 року, з проханням перенести дату складення іспиту суддями цього суду через надмірне навантаження у цей період. Рішенням від 06 липня 2018 року ВККС України вказане прохання задоволене, складання іспиту призначеного на 16 і 27 липня 2018 року перенесено.
Рішенням від 26 березня 2019 року ВККС України прохання задоволене і проведення іспитів перенесено на 17 квітня 2019 року. У подальшому, 02 квітня 2019 року голова ОАСК ОСОБА_9 направив підписаний ним лист до ВККС України щодо повторного перенесення проведення оцінювання суддів вказаного суду із зазначенням аналогічних підстав, що й у попередньому листі від 22 липня 2018 року.
Побоюючись бути визнаним ВККС України таким, що не відповідає займаній посаді судді та у подальшому бути звільненим, з метою уникнення проведення оцінювання ВККС України, бажаючи залишитись на посаді судді та голови ОАСК, усвідомлюючи, що лише направленням листів про відтермінування дати проведення кваліфікаційного оцінювання не зможе його уникнути взагалі, а також те, що склад діючих на той час членів ВККС України становив тринадцять осіб, рішення ВККС України приймаються більшістю голосів від її складу, а рішення про підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді за наявності висновку Громадської ради доброчесності, яким встановлено, що суддя не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, може бути ухвалене ВККС України лише у разі, якщо таке рішення підтримане не менше ніж одинадцятьма її членами, також розуміючи, що рішення про звільнення судді з посади у разі виявлення за результатами кваліфікаційного оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмови судді від такого оцінювання приймається ВРП на підставі подання відповідної колегії ВККС України, знаючи, що ВРП розглядається подання ВККС України про звільнення судді ОАСК ОСОБА_6 та дисциплінарне провадження відносно судді ОАСК ОСОБА_11, ОСОБА_9 у лютому 2019 року вирішив створити та очолити злочинну організацію, до участі в якій залучити суддів ОАСК, інших осіб та під його керівництвом, використовуючи повноваження суддів ОАСК, прикриваючись виконанням вимог закону, організувати постановлення суддями судових рішень внаслідок свавільного зловживання суддівськими повноваженнями, у тому числі таких, якими будуть встановлені факти нібито відсутності повноважень діючих членів ВККС України, визнання протиправним дій або бездіяльності суб`єктів призначення (обрання) членів ВККС України, членів ВРП та посадових осіб відповідних Конкурсних комісій тощо за результатами розгляду судових справ, відкритих суддями ОАСК за організованими ОСОБА_9 поданих у великої кількості адміністративних позовів відносно членів ВККС України та певних посадових осіб, які повинні бути розподілені на більшість суддів ОАСК, у тому числі на ОСОБА_9, що за злочинним планом останнього призвело б до утворення конфлікту інтересів між суддями ОАСК та членам ВККС України, внаслідок чого унеможливлювалось або відтерміновувалось на довготривалий час проведення кваліфікаційного оцінювання суддів ОАСК, тим самим створивши штучні перешкоди у діяльності ВККС України та її членів, а також вирішив, залучивши учасників злочинної організації, організувати в подальшому призначення (обрання) в протизаконний спосіб на посади членів ВККС України підконтрольних йому осіб, замість тих діючих членів ВККС України, щодо яких судовими рішеннями будуть встановлені факти відсутності повноважень або тих, які внаслідок незаконного втручання в їх діяльність ОСОБА_9 та інших залучених осіб, погодяться звільнитися з посад й одночасно на вакантні посади, крім того, також вирішив організувати в аналогічний незаконний спосіб призначення (обрання) на посади членів ВРП підконтрольних йому осіб для того, щоб в кінцевому результаті досягти основної мети злочинної організації встановити контроль, в першу чергу, над ВККС України, а також і над ВРП, враховуючи, що цим органом розглядаються відповідні подання ВККС України, у тому числі, щодо звільнення з посади, за результатами кваліфікаційного оцінювання, а також цей орган наділений повноваження притягувати суддів до встановленої законом відповідальності, аж до звільнення, відстороняти від посади, щоб убезпечити та виключити таку можливість відносно себе та інших суддів-учасників злочинної організації, у тому числі, суддів ОАСК, тобто захопити державну владу в особі державного органу суддівського врядування, утвореного в системі правосуддя для забезпечення добору суддів та конституційного органу державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади відповідно.
Водночас окрім ОСОБА_9, ряд інших суддів ОАСК, у тому числі й ОСОБА_6 з аналогічних вищезазначених причин також мали обґрунтовані сумніви в успішному проходженні ними кваліфікаційного оцінювання та відповідно допускали ймовірність бути визнаними ВККС України такими, що не відповідають займаним посадам (не підтвердять здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) та в подальшому можуть бути звільнені, про що ОСОБА_9 було достеменно відомо.
Розуміючи, що для реалізації вказаного злочинного плану, направленого на досягнення вищевказаної мети злочинної організації необхідно залучити суддів очолюваного ним суду та інших осіб, зокрема потенційних позивачів із числа учасників конкурсів на посади суддів, а також суддів, які за результатами кваліфікаційного оцінювання визнані ВККС України такими, що не відповідають займаній посаді (не підтвердили здатність здійснювати правосуддя у відповідних судах), їх представників-адвокатів та/або фізичних осіб й громадських організацій, кандидатів на посади членів ВККС України та членів ВРП тощо, які також зацікавлені в можливості створити штучні перешкоди у діяльності ВККС України та її членів, встановити контроль над ВККС України та ВРП, тобто захопити державну владу в особі державного органу суддівського врядування, утвореного в системі правосуддя для забезпечення добору суддів та конституційного органу державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади відповідно, при цьому кількість таких осіб та поданих ними позовів має бути достатньо великою для перешкоджання роботі ВККС України та її членів, також необхідно розробити план вчинення окремих злочинів злочинної організації, та довести його до відома залученим до вчинення злочинів особам, розподіливши між ними функції співучасників на підбурювачів, пособників та виконавців тощо, залишаючи за собою функцію керівництва вказаними особами, ОСОБА_9, перебуваючи у м. Києві, в період з початку лютого 2019 року, але не пізніше до 14 лютого 2019 року, більш точні час та місце досудовим розслідуванням не встановлені, вирішив створити та очолити ієрархічне об`єднання осіб злочинну організацію для вчинення під його керівництвом тяжких злочинів, що посягають на основи національної безпеки України, протиправно використовуючи своє службове становище голови ОАСК, повноваження суддів очолюваного ним суду, позаслужбові відносини із суддями вказаного суду, адвокатами, службовими та іншими особами тощо.
Відповідно до злочинного умислу ОСОБА_9 основною метою діяльності створюваної ним злочинної організації було встановлення контролю над ВККС України та ВРП, тобто захоплення державної влади в особі державного колегіального органу суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України (державного органу суддівського врядування, утвореного в системі правосуддя для забезпечення добору суддів) та конституційного органу державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, відповідно (далі основна мета злочинної організації), а проміжною метою злочинної організації перешкоджання роботі ВККС, а саме створення штучних перешкод у діяльності ВККС України та її членів (далі проміжна мета злочинної організації).
В період з початку лютого, але не пізніше 14.02.2019, перебуваючи у м. Києві, більш точні час та місце досудовим розслідуванням не встановлені, ОСОБА_9, з вказаною метою розробив план створення злочинної організації та злочинів, вчинюваних такою організацією, який полягав у наступному.
1. Із одночасним доведенням як основної, так і проміжної мети злочинної діяльності (захоплення державної влади в особі ВККС України та ВРП, перешкоджання роботі ВККС України та її членам) або без такого залучити до злочинної організації учасників суддів, у тому числі ОАСК, зокрема, тих, хто за результатом кваліфікаційного оцінювання ВККС України визнані такими, що не відповідають займаній посаді (не підтвердили здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) та очікують відповідного рішення Вищої ради правосуддя про звільнення з посади судді, також із числа тих, що мали обґрунтовані сумніви в успішному проходженні ними кваліфікаційного оцінювання та відповідно допускали ймовірність бути визнаними ВККС України такими, що не відповідають займаним посадам (не підтвердять здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) та в подальшому можуть бути звільнені, та тих, хто за результатами проведеного кваліфікаційного оцінювання ВККС України визнані такими, що відповідають займаній посаді (підтвердили здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), однак, перебуваючи у позаслужбових відносинах із ОСОБА_9, за його вказівкою, постановлять необхідні для досягнення основної та проміжної мети злочинної організації судові рішення. Розподілити між залученими до злочинної організації суддями (учасниками), враховуючи наявність у них повноважень здійснювати правосуддя, функції співучасників на підбурювачів, пособників та виконавців при вчиненні злочинів злочинною організацією. При цьому кожен суддя учасник злочинної організації, у разі наявності повноважень здійснювати правосуддя, отримавши для розгляду за результатами розподілу Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою (автоматизованого розподілу) відповідні позови, за вказівкою керівника злочинної організації ОСОБА_9, свавільно зловживаючи повноваженнями судді, переслідуючи та розділяючи як основну, так і проміжну мету злочинної організації (захоплення державної влади в особі ВККС України та ВРП, перешкоджання роботі ВККС України та її членам), прикриваючись виконанням вимог закону, мав постановити судове рішення (ухвали, рішення) або вчинити інше діяння (дію чи бездіяльність) під час розгляду таких адміністративних справ.
2. Підшукування залученими до злочинної організації суддями та безпосередньо ОСОБА_9 осіб, які звертатимуться з адміністративними позовами в ОАСК до членів ВККС України та до суб`єктів призначення (обрання) членів ВККС України, членів ВРП та посадових осіб відповідних Конкурсних комісій тощо, у тому числі серед учасників відповідних конкурсів на посади суддів, а також суддів, які за результатами кваліфікаційного оцінювання визнані ВККС України такими, що не відповідають займаній посаді (не підтвердили здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), їх представників, адвокатів, фізичних осіб та громадських організацій, інших осіб. Залежно від ступеню позаслужбових відносин, ступеню особистої довіри, подальший розподіл між підшуканими особами функцій співучасників на підбурювачів, пособників та виконавців для участі у злочинах, вчинюваних злочинною організацією. Схиляння ОСОБА_9 та учасниками злочинної організації таких підшуканих осіб, які відповідають згаданим вимогам, до подання в ОАСК вищевказаних адміністративних позовів з доведенням або без такого до їх відома справжньої мети подання таких позовів та плану вчинення злочинів. При цьому учасники злочинної організації, які залучили до участі у вчинюваних злочинною організацією злочинів, за узгодженням з ОСОБА_9 мали спільно з ним або окремо, але під його керівництвом, контролювати діями або схиляти до необхідних дій таких залучених осіб для досягнення як проміжної, так і основної мети злочинної організації.
3. Підготовка учасниками злочинної організації адміністративних позовів та заяв про їх забезпечення до членів ВККС України та до суб`єктів призначення (обрання) членів ВККС України, членів ВРП та посадових осіб відповідних Конкурсних комісій тощо з правовим обґрунтуванням, необхідним для прикриття виконанням вимог закону постановлених у подальшому судових рішень (ухвал, рішень), з метою їх використання після підписання позивачами як знаряддя (засоби) вчинення злочинів для здійснення перешкоджання роботі ВККС України та її членам, встановлення злочинною організацією на чолі з ОСОБА_9 контролю над ВККС України, ВРП, тобто захоплення державної влади. Підписання цих адміністративних позовів підшуканими позивачами, їх представниками та їх подання до ОАСК.
4. Після отримання за результатом розподілу Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою (автоматизованого розподілу) відповідних адміністративних позовів залученими до злочинної організації суддями, прийняття до розгляду таких позовів та відкриття провадження у адміністративних справах. Згідно з злочинним планом ОСОБА_9, прийняття суддями до розгляду адміністративних позовів до членів ВККС України, суб`єктів призначення (обрання) членів ВККС України, членів ВРП та посадових осіб відповідних Конкурсних комісій тощо та відкриття провадження у адміністративних справах за такими позовами, створить ймовірний конфлікт інтересів між членами ВККС України та відповідними суддями, що унеможливлювало або відтерміновувало на невизначений термін, як мінімум на час розгляду цих адміністративних справ, проведення кваліфікаційного оцінювання ВККС України відносно ОСОБА_9 та відповідних суддів очолюваного ним суду.
5. Затягування на довготривалий час розгляду адміністративних справ суддями ОАСК за позовами до членів ВККС України, суб`єктів призначення (обрання) членів ВККС України, членів ВРП та посадових осіб відповідних Конкурсних комісій тощо для максимального відтермінування проведення кваліфікаційного оцінювання ВККС України відносно ОСОБА_9 та відповідних суддів очолюваного ним суду, у зв`язку зі штучно створеним конфліктом інтересів, тим самим одночасно отримання достатнього часу для організації призначення (обрання) підконтрольних ОСОБА_9 осіб на посади членів ВККС України, членів ВРП, з метою встановлення злочинною організацією на чолі з ОСОБА_9 контролю над ВККС України, ВРП, тобто захоплення державної влади, або до моменту поки не буде переобрано у будь-який із способів керівництво ВККС України, ВРП, не звільняться (у тому числі припинять повноваження за строками) нелояльні до нього певні члени ВККС України, ВРП, на яких ОСОБА_9 не мав впливу, або поки не будуть внесені відповідні зміни до законодавства України в частині реформування ВККС України, скасування обов`язковості проходження суддями кваліфікаційного оцінювання або прийняття з цього приводу Конституційним судом України відповідного рішення, яким скасуються, визнаються неконституційними такі норми тощо.
6. Отримання документального підтвердження від уповноважених державних органів (Національного агентства з питань запобігання корупції, Ради суддів України) шляхом організації ОСОБА_9 незаконного впливу на їх представників щодо встановлення наявності в діях членів ВККС України конфлікту інтересів (насправді штучно створеного злочинною організацією), а також притягнення їх у зв`язку з цим до адміністративної відповідальності нібито за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією з метою досягнення як проміжної, так і основної мети злочинної організації.
7. Постановлення за вказівкою ОСОБА_9 з метою досягнення як проміжної, так і основної мети злочинної організації залученими до злочинної організації суддями внаслідок свавільного зловживання суддівськими повноваженнями ухвал про забезпечення позовів, рішень за формальною підставою розгляду відповідних заяв (клопотань) та адміністративних справ, прикриваючись виконанням вимог закону, якими у тому числі буде встановлено факти відсутності повноважень у певних членів ВККС України, заборонено деяким з них виконувати свої повноваження до набрання законної сили рішенням по справам, зобов`язано вчинити певні дії (щодо відрахування зі штату (припинення повноважень) діючих членів ВККС України та одночасно включення замість них або на вакантні посади підконтрольних ОСОБА_9 осіб), а також визнання протиправними дій або бездіяльності суб`єктів призначення (обрання) членів ВККС України, членів ВРП, посадових осіб відповідних Конкурсних комісій, тим самим у тому числі на підставі яких, учасниками злочинної організації на чолі з ОСОБА_9, використовуючи зазначені судові рішення як знаряддя (засоби) вчинення злочинів, здійснюватиметься незаконний вплив та спонукання суб`єктів призначення (обрання) членів ВККС України, ВРП до проведення відповідних конкурсів на зайняття посад членів ВККС України, членів ВРП та подальшого призначення (обрання) нових членів ВККС України, членів ВРП підконтрольних ОСОБА_9 .
8. Звернення до виконання з метою досягнення як проміжної, так і основної мети злочинної організації учасниками злочинної організації та залученими до злочинів, вчинюваних злочинною організацією особами вищевказаних судових рішень (ухвал, рішень), постановлених за вказівкою ОСОБА_9 суддями внаслідок свавільного зловживання суддівськими повноваженнями, прикриваючись виконанням вимог закону, які використовуватимуться злочинною організацією як знаряддя (засоби) вчинення злочинів, у т.ч. на підставі яких здійснюватиметься незаконний вплив та спонукання суб`єктів призначення (обрання) членів ВККС України, ВРП до проведення відповідних конкурсів на зайняття посад членів ВККС України, членів ВРП та подальшого призначення (обрання) нових членів ВККС України, членів ВРП підконтрольних ОСОБА_9 .
9. З метою досягнення як проміжної, так і основної мети злочинної організації одночасно з вчиненням дій, спрямованих на організацію ОСОБА_9 постановлення залученими до злочинної організації суддями внаслідок свавільного зловживання суддівськими повноваженнями, прикриваючись виконанням вимог закону, судових рішень (ухвал, рішень) для перешкоджання роботі ВККС України та її членів, у тому числі на підставі яких здійснюватиметься незаконний вплив та спонукання суб`єктів призначення (обрання) членів ВККС України, ВРП до проведення відповідних конкурсів на зайняття посад членів ВККС України, членів ВРП, вчинення інших протиправних дій учасниками злочинної організації, спрямованих на призначення (обрання) на посади членів ВККС України, членів ВРП підконтрольних ОСОБА_9 осіб з метою встановлення злочинною організацією на чолі з ОСОБА_9 контролю над ВККС України, ВРП, тобто захоплення державної влади в особі державного органу суддівського врядування, утвореного в системі правосуддя для забезпечення добору суддів та конституційного органу державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади відповідно.
Водночас ОСОБА_9 розумів, що для встановлення контролю над ВККС України, ВРП, тобто захоплення державної влади в особі державного органу суддівського врядування, утвореного в системі правосуддя для забезпечення добору суддів та конституційного органу державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади відповідно, шляхом призначення (обрання) членами ВККС України, ВРП підконтрольних осіб, необхідне вчинення більш ніж одного злочину, у тому числі тяжкого та інших видів злочинів, для чого створюване ним об`єднання осіб (злочинна організація), об`єднане єдиною метою, повинно мати стабільний склад учасників, що забезпечувалось перебуванням більшості учасників злочинної організації на посадах суддів та адміністративних посадах в ОАСК, тісними особистими позаслужбовими відносинами між суддями ОАСК, централізованим підпорядкуванням ОСОБА_9, наявністю плану злочинної діяльності, розподілом функцій учасників злочинної організації тощо. Безпека функціонування злочинної організації забезпечувалась позаслужбовими відносинами та численними зв`язками, у тому числі корупційними, ОСОБА_9 та учасників злочинної організації з працівниками різних державних органів, у тому числі найвищих судових органів, різних правоохоронних органів тощо.
Ієрархічність створюваної злочинної організації забезпечувалась наявністю керівника злочинної організації голови ОАСК ОСОБА_9 та керування діями окремих учасників злочинної організації іншими учасниками цієї організації для вчинення злочинів.
До злочинної організації для реалізації цього злочинного плану голова ОАСК ОСОБА_9, діючи умисно, в особистих інтересах, використовуючи своє службове становище, протягом лютого-квітня 2019 року залучив суддів ОАСК ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_14, ОСОБА_6, ОСОБА_13, ОСОБА_15, до відома яких у ході особистих розмов у тому числі у своєму службовому кабінеті та службовому кабінеті заступника голови ОАСК ОСОБА_11, розташованих в приміщенні ОАСК за адресою: м. Київ, вул. Петра Болбочана, 8, корп. 1, неодноразово довів свій вищезазначений злочинний план, у тому числі щодо необхідності постановлення судових рішень (ухвал, рішень) внаслідок свавільного зловживання суддівськими повноваженнями під прикриттям виконання вимог закону з метою досягнення як проміжної, так і основної мети злочинної організації, у тому числі перешкоджання роботі ВККС України, а саме створення штучних перешкод у діяльності ВККС України та її членів, подальшого встановлення контролю над ВККС України, тобто захоплення державної влади в особі державного органу суддівського врядування, утвореного в системі правосуддя для забезпечення добору суддів.
У свою чергу судді ОАСК ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_14, ОСОБА_6, ОСОБА_13, ОСОБА_15, діючи умисно, з особистої зацікавленості та мотивів власного кар`єризму, безпідставно ототожнюючи інтереси служби з особистими та явно протиправними інтересами голови ОАСК ОСОБА_9, протягом лютого-квітня 2019 року, перебуваючи у вказаних службових кабінетах за вищевказаних обставин, неодноразово надавали своє погодження із запропонованим ОСОБА_9 планом вчинення злочинів, зобов`язалися відшукати осіб, якими будуть подаватись адміністративні позови до членів ВККС України та до суб`єктів призначення (обрання) членів ВККС України, зокрема із числа учасників конкурсів на посади суддів, а також суддів, які за результатами кваліфікаційного оцінювання визнані ВККС України такими, що не відповідають займаній посаді (не підтвердили здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), їх представників, адвокатів, громадських організацій, фізичних та інших осіб, у тому числі кандидатів на вакантні посади тощо, також зобов`язались у разі отримання за результатом розподілу Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою (автоматизованого розподілу) відповідних адміністративних позовів, прийняти їх до розгляду, відкрити провадження у таких адміністративних справах та за вказівкою ОСОБА_9, свавільно зловживаючи суддівськими повноваженнями, прикриваючись виконанням вимог закону постановити судові рішення (ухвали, рішення), потрібні, у тому числі для перешкоджання ВККС України, а саме створення штучних перешкод у діяльності ВККС України та її членів та подальшого встановлення злочинною організацією на чолі з ОСОБА_9 контролю над ВККС України, ВРП, тобто захоплення державної влади в особі державного колегіального органу суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України (державного органу суддівського врядування, утвореного в системі правосуддя для забезпечення добору суддів) та конституційного органу державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади.
Таким чином, вказані особи діючи умисно та добровільно, усвідомлюючи негативні наслідки своїх протиправних дій, дійшли згоди щодо необхідності діяти спільно у складі злочинної організації під керівництвом ОСОБА_9 з метою досягнення як проміжної, так і основної мети злочинної організації, у тому числі перешкоджання роботі ВККС України та її членів, та змовились вчинити дії для подальшого встановлення контролю над ВККС України, тобто захоплення державної влади в особі органу суддівського врядування, утвореного в системі правосуддя для забезпечення добору суддів, для цього попередньо зорганізувалися у стійке ієрархічне злочинне об`єднання, метою діяльності якого було у тому числі вчинення тяжких злочинів, а також інших видів кримінальних правопорушень, скоєння яких було необхідною умовою для реалізації злочинного умислу, погодившись із запропонованим ОСОБА_9 планом злочинних дій.
При цьому у вказаний час ОСОБА_6, який не здійснював на той час правосуддя, а також ОСОБА_11, ОСОБА_15 та спочатку ОСОБА_14 за злочинним планом ОСОБА_9 було відведено роль пособників, у вчиненні злочинів, вчинюваних злочинною організацією, які мали підшукувати та схиляти потенційних позивачів із числа учасників конкурсів на посади суддів, а також суддів, які за результатами кваліфікаційного оцінювання визнані ВККС України такими, що не відповідають займаній посаді (не підтвердили здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), їх представників, адвокатів, громадських організацій, фізичних та інших осіб, у тому числі кандидатів на вакантні посади тощо.
Для підготовки адміністративних позовів та заяв про їх забезпечення у тому числі до членів ВККС України та до суб`єктів призначення (обрання) членів ВККС України у лютому 2019 року, але не пізніше 14 лютого 2019 року, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлений, учасники злочинної організації, перебуваючи в приміщенні ОАСК за вказаною адресою, узгодили правове обґрунтування, необхідне для прикриття виконанням вимог закону постановлених у подальшому внаслідок свавільного зловживання суддівськими повноваженнями судових рішень (ухвал, рішень), які в якості знарядь (засобів) вчинення злочинів будуть використані для досягнення як основної, так і проміжної мети злочинної організації у т.ч. шляхом визнання відсутності повноважень у членів ВККС України, у тому числі у ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21 та інших, заборони деяким з них виконувати свої повноваження до набрання законної сили рішень по справам, а також визнання протиправною бездіяльності суб`єктів призначення (обрання) членів ВККС України щодо не призначення членів ВККС України (у тому числі перед цим не оголошення відповідних конкурсів для їх призначення), замість тих, щодо яких буде встановлено відсутність повноважень. Вказане правове обґрунтування полягало у наступному.
25 вересня 2014 року рішенням XII позачергового з`їзду суддів України призначено членами ВККС України ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26 17 жовтня 2014 року за квотою Міністерства юстиції України призначено членом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України ОСОБА_19, 05 грудня 2014 року за квотою Державної судової адміністрації України призначено ОСОБА_20, а 19 грудня 2014 року Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини членом ВККС України призначено ОСОБА_21 .
Під час призначення вищезазначених осіб членами ВККС України діяв Закон України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції від 07 липня 2010 року № 2453-VI, який встановлював строк повноважень члена ВККС України шість років з дня набуття таких повноважень, тобто для кожного із цих осіб такий строк спливав у 2020 році.
Пізніше, 28 березня 2015 року набув чинності Закон України «Про забезпечення права на справедливий суд» № 192-VIII від 12 лютого 2015 року, підпунктом 5 пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень якого внесені зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року в частині скорочення строку повноважень члена ВККС України до чотирьох років, а також зазначено, що члени ВККС України, призначені Міністром юстиції України, Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини, Головою Державної судової адміністрації України до набрання чинності цим Законом, здійснюють свої повноваження протягом чотирьох років з дня їх призначення, тобто до 2018 року.
Однак, 30 вересня 2016 року, тобто до спливу строку повноважень вказаних членів ВККС України, набрав чинності новий Закон України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII від 02 червня 2016 року, пунктом 26 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень якого передбачено, що обрані/призначені до набрання чинності цим законом члени ВККС України продовжують здійснювати свої повноваження до закінчення терміну, на який їх було обрано/призначено, тобто до 2020 року, оскільки вказаних членів ВККС України було обрано/призначено на посади під час дії Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції № 2453-VI від 07 липня 2010 року), який встановлював саме шестирічний строк повноважень членів ВККС України.
Таким чином, пункт 26 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII за правилом подолання темпоральної колізії скасував дію положення підпункту 5 пункту 5 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 192-VIII та повернув у дію положення Закону № 2453-VI, які були чинні на момент призначення ОСОБА_19, ОСОБА_21 та ОСОБА_20 членами ВККС України, тобто повернув 6-річний строк їх повноважень.
Положеннями ч. 2 ст. 84, п. 1 ч. 3 ст. 88 Закону визначено, що за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, ВККС України ухвалює одне з рішень, визначених цим Законом, яке може бути оскаржене та скасоване, зокрема, з підстав відсутності повноважень у складу членів ВККС України, яким проведено кваліфікаційне оцінювання, на його проведення.
За таких обставин, голова ОАСК ОСОБА_9, ОСОБА_6 та деякі судді ОАСК, які є учасниками злочинної організації, а також інші особи, залучені для участі у злочинах, вчинюваних такою організацією, діючи умисно та спільно, в особистих інтересах, розуміючи ймовірну колізію правових норм, пов`язаних із неодноразовим внесенням змін до Закону в частині строків повноважень членів ВККС України, для досягнення як проміжної, так і основної мети злочинної організації свідомо вирішили використовувати їх для реалізації вказаного злочинного плану так, як ОСОБА_9 та учасникам злочинної організації було потрібно та вигідно, що нібито строк повноважень деяких членів ВККС України вже закінчився, тим самим такі судді ОАСК погодилися, виконуючи вказівку керівника злочинної організації ОСОБА_9, під час судового розгляду відповідних судових справ, в порушення приписів Законів України та КАСУ не зважати на будь-які надані в подальшому сторонами докази та документи, визначившись та вирішивши наперед без їх дослідження та до початку судового розгляду таких справ за штучно поданими позовами (та навіть й по тим аналогічним позовам, які б в подальшому, після висвітлення в ЗМІ, могли бути подані до ОАСК реальними позивачами). Таким чином учасниками злочинної організації було узгоджено та заплановано як прикриття виконанням вимог закону своїх дій з постановлення внаслідок свавільного зловживання суддівськими повноваженнями судових рішень (ухвал, рішень) за результатами розгляду таких адміністративних справ за поданими до ОАСК адміністративними позовами, заявами (клопотаннями) про забезпечення позовних вимог з відповідним правовим обґрунтуванням.
17 липня 2020 року у кримінальному провадженні № 42014000100000046 заступником Генерального прокурора ОСОБА_27 складене та підписане письмове повідомлення про підозру судді Окружного адміністративного суду м. Києва ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255 КК України (в редакції Закону України від 05 квітня 2001 року № 2341-III), ч. 1 ст. 109 КК України (в редакції Закону України від 07 жовтня 2014 року №1689-VII), ч. 5 ст. 27 ст. 351-2 КК України.
В подальшому із матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні №42014100020000046 виділено в окреме провадження №22020120000000019 матеріали досудового розслідування, в тому числі, за підозрою ОСОБА_6 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.1 ст.109, ч.5 ст.27, ст.351-2 КК України. Згодом кримінальне провадження №22020120000000019 об`єднано з кримінальним провадженням №52019000000000522.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 22 квітня 2021 року клопотання детектива НАБУ ОСОБА_28 про застосування запобіжного заходу у вигляді застави до підозрюваного ОСОБА_6 задоволено частково. Застосовано запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 227 000 (двісті двадцять сім тисяч) гривень та покладено обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема: 1) прибувати до прокурорів, які здійснюють повноваження у даному кримінальному провадженні, слідчого судді, суду за кожною вимогою; 2) повідомляти прокурора, який здійснює які здійснюють повноваження у даному кримінальному провадженні, суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 3) утримуватися від спілкування щодо обставин викладених у повідомлені про підозру ОСОБА_6 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52019000000000522 від 21.06.2019 року, з наступними особами: ОСОБА_11, ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_14, ОСОБА_13, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_10 ; ОСОБА_8 ; ОСОБА_19, ОСОБА_24, ОСОБА_29, ОСОБА_20, ОСОБА_30 ; суддею Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду ОСОБА_31, суддею Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду ОСОБА_32, керівником апарату Окружного адміністративного суду м. Києва ОСОБА_33, суддями Окружного адміністративного суду м. Києва ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41 ; головою Київського окружного адміністративного суду ОСОБА_42, суддями Київського окружного адміністративного суду ОСОБА_43, ОСОБА_44 ; суддями господарського суду м. Києва ОСОБА_45, ОСОБА_46 ; колишнім членом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, адвокатом ОСОБА_47 ; начальником територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області ОСОБА_48, колишнім членом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, суддею Вищого адміністративного суду України ОСОБА_21, суддею Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ОСОБА_49, ректором Хмельницького університету управління та права імені ОСОБА_50, колишнім народним депутатом України ОСОБА_51, суддею у відставці ОСОБА_52, народним депутатом України ОСОБА_53, суддею Шостого апеляційного адміністративного суду ОСОБА_54 ; членами Вищої ради правосуддя ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57 .
Таке рішення слідчого судді колегія суддів вважає законним та обгрунтованим.
Даючи оцінку доводам захисника про необґрунтованість підозри, колегія суддів зазначає наступне. Підозра це процесуальне рішення прокурора, слідчого (за погодженням з прокурором), яке ґрунтується на зібраних під час досудового розслідування доказах та в якому формується припущення про причетність конкретної особи до вчинення кримінального правопорушення, з повідомленням про це такій особі та роз`ясненням її прав та обов`язків відповідно до чинного законодавства. При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, однією з підстав є саме обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, яка, власне, випливає зі змісту процесуального рішення повідомлення про підозру. Звертаючись до практики ЄСПЛ, зокрема, в рішеннях «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» (Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom), «Лабіта проти Італії» (Labita v. Italy), «Мюррей проти Сполученого Королівства» (Murray v. the United Kingdom), «Ільгар Маммадов проти Азейбарджану» (Ilgar Mammadov v. Azerbaijan), «Нечипорук і Йонкало проти України» (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), зазначається, що наявність «обґрунтованої підозри» передбачає існування фактів та інформації, які могли б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що ця особа могла вчинити злочин. Факти, які дають підставу для підозри, не мають бути такого ж рівня, як такі, що обґрунтовують засудження особи, тобто мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
З огляду на те, що кримінальне провадження перебуває на стадії досудового розслідування, яке на сьогоднішній день не є закінченим, слідчий суддя лише на підставі розумної та об`єктивної оцінки отриманих доказів визначає чи виправдовують вони в своїй сукупності факт проведення досудового розслідування та чи дозволяють встановити причетність особи до вчинення кримінального правопорушення, яка є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.
Слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри про причетність ОСОБА_6 до кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 255, ч. 1 ст. 109, ч. 5 ст. 27 ст. 351-2 КК України.
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду погоджується з висновками слідчого судді щодо обґрунтованості підозри, виходячи зі стандарту доказування на даній стадії досудового розслідування, вважає достатніми докази можливої причетності ОСОБА_6 до вчинення вищезазначених кримінальних правопорушень. Доводи адвоката ОСОБА_7 щодо не врахування слідчим суддею доказів сторони захисту, відмовою у витребуванні додаткових доказів та виклику для допиту свідків, якими, на його думку, спростовується обґрунтованість підозри, колегія суддів відхиляє, оскільки, згідно ч.4 ст.193 КПК України, допит свідків або дослідження матеріалів провадження за клопотанням сторони є виключно правом слідчого судді. Відповідні клопотання сторони захисту були належним чином розглянуті слідчим суддею, що підтверджується наявними в матеріалах провадження мотивованими ухвалами. При цьому слідчим суддею належним чином досліджено й оцінено відомості, зокрема матеріали негласних слідчих дій, подані на підтвердження викладеної в клопотанні інформації, які в достатній мірі дають дійти переконання про можливу причетність ОСОБА_6 до інкримінованих йому кримінальних правопорушень. Протоколи за результатами проведення НСРД містять докладні відомості про обставини, що підлягають встановленню в кримінальному провадженні. Такі матеріали зібрані працівниками уповноважених підрозділів органів досудового розслідування. Доказів зацікавленості відповідних працівників в результатах проведених НСРД стороною захисту не надано, викладені в них відомості є логічними та послідовними, такими що повною мірою відображають викладені в них події і не містять ознак монтажу чи фальсифікації. Тому підстав не враховувати такі матеріали НСРД ані слідчий суддя, ані колегія суддів не мають. Реалізація захистом права на допит відповідних осіб, заявлених в клопотаннях сторони захисту для допиту в якості свідків, а також дослідження письмових матеріалів, заявлених стороною захисту для витребування, здійснюється під час розгляду кримінального провадження по суті, коли надається оцінка сукупності зібраних у кримінальному провадженні доказам з точки зору їх належності, допустимості, достовірності. Розгляд слідчим суддею клопотання про застосування запобіжного заходу лише на підставі долучених до нього матеріалів відповідає вимогам ст.193 КПК України і не може вважатись неповнотою судового розгляду. Оцінивши долучені до клопотання матеріали слідчий суддя приймає рішення про задоволення чи відмову в його задоволенні залежно від повноти й обґрунтованості наявних даних на підтвердження вимог клопотання.
Посилання захисникана неврахування слідчимсуддею висновкуексперта №23078/3434-3436від 14лютого 2020року,яким невстановлено належністьголосу ОСОБА_6 до поданихна відео-та звукозаписізразкам,колегією суддіввідхиляється.Як зазначеноу вищезгаданомувисновку експертана вирішенняекспертизи булопоставлено питанняпро те,чи бралиучасть узафіксованих нафонограмах розмовах ОСОБА_9, ОСОБА_11 та ОСОБА_12,тобто питанняпро відповідністьзаписам нафонограмі голосу ОСОБА_6 експертизою недосліджувалося.Окрім цього,відповідно допротоколу від06серпня 2020року ОСОБА_6 відмовився надатиекспериментальні зразкивласного голосу,що виключаломожливість такоїідентифікації. Доводи захисника про відсутність нових доказів на підтвердження підозри після 17 липня 2020 року, відсутність статусу підозрюваного у ОСОБА_8, відсутність віднайдених носіїв інформації чи інших підтверджень щодо підготовки ОСОБА_6 адміністративних позовів, обговорення їх мотивувальної частини відхиляються, оскільки вони не спростовують інформації, відображеної в матеріалах НСРД. Так, з протоколів оглядів, зокрема, від 25 червня 2020 року, 02 листопада 2020 року (т. 2, а.с.3-4; т. 8, а.с. 22-23,30; т. 6, а.с. 157-158) вбачаються вказівки голови суду ОАСК ОСОБА_9 відшукати ОСОБА_6 будь-які порушення в роботі ВККС, підготувати ним адміністративні позови, прорахувати державне мито, відстежувати надходження та розподіл необхідних позовів через канцелярію суду, відшукати необхідних позивачів для створення штучних перепон в діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. Також з матеріалів НСРД (т.8, а.с.145-147) вбачається, що ОСОБА_6 неодноразово готував від імені та за підписом ОСОБА_8 документи, зокрема, до НАЗК. Останній отримує вказівку від голови ОАСК ОСОБА_9 підготувати звернення для поліції з метою перевірки 16-ти членів ВККС на наявність конфлікту інтересів, обговорюється зміст звернення, при цьому ОСОБА_6 дає чітку згоду і зобов`язується по завершенню виконання завдання передати роботу ОСОБА_9 для подальшої передачі до Національної поліції. Дане підтверджує обізнаність ОСОБА_6 у злочинних намірах ОСОБА_9 та виконання розподілених завдань щодо створення перепон в роботі ВККС. Таким чином, доводи захисника щодо неповноти судового розгляду, що призвело до хибного рішення слідчого судді про обґрунтованість підозри колегіє суддів відхиляються.
Як вбачається з матеріалів справи, частково задовольняючи клопотання прокурора, слідчим суддею визнано наявність двох ризиків: переховування від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на потерпілих, свідків, інших підозрюваних, експертів у цьому ж кримінальному провадженні. Колегія суддів з такими висновками слідчого судді погоджується, вважає їх обґрунтованими та такими, що відповідають фактичним обставинам справи. Зокрема, при встановленні ризику переховування від органів досудового розслідування та суду, у відповідності до практики ЄСПЛ, необхідно враховувати тяжкість покарання, яке може бути застосовано до підозрюваного у разі доведення його винуватості у сукупності з іншими обставинами, встановленими у кримінальному провадженні. Так, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину (ч. 1 ст. 255 КК України), покарання за яке передбачене у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 12 років, тяжкого злочину (ч. 1 ст. 109 КК України), покарання за яке передбачене у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років з конфіскацією майна або без такої, та кримінального проступку (ст. 351-2 КК України), за який передбачено покарання у вигляді штрафу від ста до однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років. Як вбачається з вищезазначеного, тяжкість покарання може стати підставою та метою для переховування підозрюваного з метою уникнення від кримінальної відповідальності. Тяжкість покарання, у разі визнання винуватим, у сукупності з наявністю двох закордонних паспортів, задовільним фінансовим становищем сім`ї, що підтверджується інформацією з декларації за 2019 р. (т. 1, а.с. 111-122) та довідкою про нарахування заробітної плати ОСОБА_6 за травень-жовтень 2020 року (т. 9, а.с.244) може спонукати останнього до переховування від суду. Доводи захисника щодо належного виконання ОСОБА_6 процесуальних обов`язків підозрюваного, зокрема явки на виклик до органу досудового розслідування, суду, перебування підозрюваного останні 9 місяців на території України та щодо поїздок ОСОБА_6 закордон протягом 2015-2019 років виключно в туристичних цілях не спростовують ризик можливого переховування, який слідчий суддя визнав наявним в мінімальному обсязі, з чим погоджується колегія суддів.
Щодо ризику незаконного впливу на потерпілих, свідків, інших підозрюваних, експертів у цьому ж кримінальному провадженні, то він є цілком обґрунтованим та очевидним. Враховуючи перебування ОСОБА_6 на посаді судді ОАСК, коло його знайомств як серед працівників суду так і з інших державних, у тому числі, правоохоронних органах, соціальний статус членів родини та їх зв`язки, є підстави вважати наявну ймовірність впливати на працівників апарату суду, свідків та інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні. Так, з матеріалів НСРД (т. 2, а.с. 119-120, 129) вбачається, що ОСОБА_6 мав розмову з суддею ОСОБА_58 з приводу справи щодо ВККС, яка була розподілена останньому, і намагався спонукати його до вчинення процесуальних дій по даній справі. Колегія суддів погоджується з доводами захисника про те, що у зв`язку з наявністю статусу судді-спікера ОСОБА_6 не має жодної законної можливості впливати на працівників апарату суду, помічників суддів або на суддів, проте даний факт не спростовує зафіксованого матеріалами НСРД факту тиску на суддю та, відповідно, ризику незаконного впливу.
Частиною 1 ст. 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч. 4ст. 182 КПК Українирозмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбаченихстаттею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Згідно п. 3 ч. 5ст. 182 КПК Українирозмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Колегія суддів, з урахуванням наявної обґрунтованої підозри та наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, що підтверджується наявними матеріалами справи, погоджується з висновками слідчого судді щодо обраного запобіжного заходу. Вважає, що такий розмір застави та обсяг покладених на підозрюваного обов`язків є необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки ОСОБА_6 та зможе запобігти встановленим ризикам. Слідчим суддею було враховано обставини, передбачені ст. 178 КПК України та застосовано заставу в розмірі, який не є непомірним для підозрюваного та таким, що спонукатиме його до належної процесуальної поведінки. Решта ризиків, зазначених в клопотанні, матеріалами провадження не підтвердились, а тому підстав для задоволення апеляційних вимог прокурора немає.
Щодо доводів захисника про врахування слідчим суддею лише двох, а не трьох малолітніх дітей на утриманні ОСОБА_6, то суд вважає це технічною помилкою, оскільки згідно декларації та свідоцтва про народження, підозрюваний має дійсно трьох малолітніх дітей. Однак, дана помилка не впливає на остаточне рішення, оскільки обрано найменший можливий розмір застави, з урахуванням інших обставин справи, які не спростовані. Висновки, яких дійшов слідчий суддя щодо застосування запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 100 прожиткових мінімумів доходів громадян відповідають фактичним обставинам, встановленим слідчим суддею на підставі долучених до клопотання письмових матеріалів, які ним були належним чином дослідженні та оцінені. Тому, відповідні твердження сторони захисту щодо невідповідності висновків суду колегією суддів відхиляються.
В апеляційнійскарзі захисника ОСОБА_7 містяться такожінші доводи,які непотребують детальногоаналізу тане маютьбудь-якоговирішального значенняв цьомупровадженні.При цьому,колегія суддіввиходить зусталеної практикиЄСПЛ.Так,хоча пункт1статті 6Конвенції зобов`язуєсуди обґрунтовуватисвої рішення,його неможна тлумачитияк такий,що вимагаєдетальної відповідіна кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справіRuiz Torija v. Spainвід 09.12.1994, № 303-A, § 29; рішення у справіСерявін та інші проти Українивід 10.02.2010, заява № 4909/04, § 58).
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала є достатньо мотивованою та обґрунтованою, зроблені висновки відповідають встановленим фактичним обставинам, а тому апеляційні скарги захисника та прокурора слід залишити без задоволення.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.131, 176, 177, 178, 182, 194,309,405,407,422 КПК України, колегія суддів,
ПОСТАНОВИЛА:
Ухвалу слідчогосудді ВАКСвід 22квітня 2021року прозастосування запобіжногозаходу увигляді заставивідносно ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №52019000000000522 від 21 червня 2019 року залишити без змін, а апеляційні скарги захисника ОСОБА_7 та прокурора САП ОСОБА_5 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3