Документ № 97469162

Справа № 991/3350/21

Провадження 1-кс/991/3406/21

УХВАЛА

Іменем України

02 червня 2021 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Мойсак С.М.

за участю:

секретарів судового засідання Заплатинської К.В., Пузиря В.Р.,

прокурора Василенкова Б.М.,

захисників Бойка С.Г., Бугая Д.В., Пушкаря О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Вищого антикорупційного суду

клопотання детектива Національного бюро Першого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Дмитрієнка В.П., погоджене із прокурором першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Василенковим Б.М. про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, раніше не судимого,

у кримінальному провадженні № 12017040000000531 від 06.03.2017, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364-1, ч.ч. 1, 2 ст. 366 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До Вищого антикорупційного суду надійшло вищезазначене клопотання, в якому детектив порушує перед слідчим суддею питання про обрання до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Доводи клопотання.

У клопотанні зазначено, що Головним підрозділом детективів Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12017040000000531 від 06.03.2017 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364-1, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 366, ч. 5 ст. 191 КК України щодо підробки документів службовою особою, зловживання повноваженнями та розтрати майна ПАТ «КБ «Приватбанк» в особливо великих розмірах колишніми посадовими особами банку.

Відповідно до матеріалів клопотання, досудовим розслідуванням встановлено, що службові особи ПАТ КБ «Приватбанк», а саме: начальник департаменту підтримки міжбанківських операцій казначейства Банку ОСОБА_2 , заступник Голови правління Банку - директор казначейства ОСОБА_3 , Голова Правління Банку - ОСОБА_1 та інші невстановлені на теперішній час особи, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 16.12.2016, усвідомлюючи, що ПАТ «КБ «Приватбанк» у найближчий час буде визнаний неплатоспроможним та перейде під контроль держави, розуміючи, що у зв`язку в вказаними діями вони втратять контроль над грошовими коштами Банку, переслідуючи корисливу мету, підготували та вирішили реалізувати злочинний план розтрати грошових коштів Банку в особливо великому розмірі.

Так, відповідні службові особи ПАТ КБ «Приватбанк» достовірно знаючи про розміщення Банком на кореспондентських рахунках в AS «Privatbank» власних грошових коштів, що використовувалися Банком для здійснення банківської діяльності, протягом грудня 2015 - лютого 2016 років забезпечили укладання Банком ряду договорів гарантії в забезпечення виконання зобов`язань Louis Dreyfus Company Suisse S.A. (Швейцарія) та Quadra Commodities S.A. (Швейцарія) перед AS «Privatbank» по договорам (угодам) про видачу акредитивів. Відповідно до укладених договорів ПАТ КБ «Приватбанк» взяв на себе кредитні ризики за акредитивами, що були видані компаніям Quadra Commodities S.A. та Louis Dreyfus Company Suisse S.A., тобто виступив гарантом, а Quadra Commodities S.A. та Louis Dreyfus Company Suisse S.A., в свою чергу, виступили принципалами.

В ході укладання зазначених договорів Банк здійснив кредитні операції - надав гарантії, проте в порушення законодавства ні службовими особами, ні працівниками Банку не було забезпечено укладення письмових договорів між Quadra Commodities S.A., Louis Dreyfus Company Suisse S.A. та Банком щодо проведення таких кредитних операцій. Одночасно з цим співробітниками банку також не було здійснено і оцінки фінансового стану боржника, чим не дотримано принципів кредитування та знову порушено норми законодавства.

В подальшому службовою особою ПАТ КБ «Приватбанк» - ОСОБА_1 , з метою реалізації спільного з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також невстановленими на теперішній час особами, в період часу з 16.12.2016 по 19.12.2016 на адресу AS «Privatbank» скеровано листи стосовно закриття залишку боргу по балансам за операціями з компаніями Quadra Commodities S.A. та Louis Dreyfus Company Suisse S.A., на підставі яких AS «Privatbank» погасив усі зобов`язання відповідних компаній за рахунок коштів ПАТ КБ «Приватбанк», що знаходилися на кореспондентських рахунках в AS «Privatbank». Внаслідок чого, відповідні дії призвели до розтрати грошових коштів Банку на користь зазначених компаній на загальну суму 314 901 825, 80 доларів США.

Поряд з цим, вищезазначеними службовими особи ПАТ КБ «Приватбанк» та іншими невстановленими особами, не пізніше грудня 2016 року організовано складання та підписання договорів позики між ПАТ КБ «Приватбанк» та пов`язаною з банком компанією Claresholm Marketing LTD про надання у користування позичальнику грошових коштів у загальній сумі 388 978 904,80 доларів США, при цьому Банком не здійснено необхідні заходи для оцінки кредитоспроможності позичальника, а самі безготівкові кошти на рахунки зазначеної компанії не перераховувалися та відображення заборгованості здійснено лише в бухгалтерському обліку Банку.

В подальшому, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , та іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами, діючи за попередньою змовою групою осіб, в період часу з 29.12.2016 по 30.12.2016 до протоколу кредитного комітету від 24.12.2016 внесено додатковий, раніше не існуючий пункт щодо погашення заборгованості клієнта Claresholm Marketing LTD перед AS «Privatbank» та іншими іноземними банками, за рахунок гарантії ПАТ КБ «Приватбанк».

Крім наведеного, за твердженням детектива, досудовим розслідуванням встановлено, що Перший заступник Голови Правління - Керівник Бізнесу крупних і VIP-клієнтів ПАТ «КБ «Приватбанк» ОСОБА_4 , Голова Правління ПАТ «КБ «Приватбанк» ОСОБА_1 та начальник департаменту фінансового менеджменту ПАТ «КБ «Приватбанк» ОСОБА_5 , яка одночасно займала посаду першого заступника Голови Правління ПрАТ «СК «Інгосстрах» та інші невстановлені на теперішній час особи, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 16.12.2016, та у невстановленому досудовим розслідуванням місці, усвідомлюючи, що ПАТ «КБ «Приватбанк», з урахуванням позиції власників його істотної участі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , у найближчий час буде визнаний неплатоспроможним та перейде під контроль держави, та розуміючи, що у зв`язку із цим вони втратять контроль над грошовими коштами Банку, переслідуючи корисливу мету, з тим щоб кошти не поступили на користь держави, підготували та вирішили реалізувати злочинний план розтрати грошових коштів Банку в особливо великому розмірі, а саме на підставі рішень Кредитного Комітету від 15.01.2014 та 16.12.2016, які не відповідали вимогам «Положення про кредитні комітети, в системі «Приватбанк», протиправно нарахували і виплатили 16.12.2016 необґрунтовану додаткову винагороду (індексовану комісію) як привід використовуючи при цьому наявний в державі зріст курсу гривні до долару США на користь пов`язаної з банком юридичної особи ПрАТ «СК «Інгосстрах» по депозитному договору № СЗ/198 від 29.12.2005 та депозитному договору № 238217 від 11.01.2014, завідомо знаючи про рішення Національного банку України № 105 від 13.12.2016 «Про визначення осіб пов`язаних з ПАТ «КБ «Приватбанк», яким юридичну особу ПрАТ «СК «Інгосстрах» визнано пов`язаною особою з ПАТ «КБ «Приватбанк», внаслідок чого спричинили Банку збитки на загальну суму 136 892 225,41 гривень.

15.03.2021 Генеральним прокурором - прокурором, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні Венедіктовою І.В. погоджено повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_1 , складене детективом Першого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України, яке цього ж дня поштовим зв`язком надіслане на відомі адреси проживання та реєстрації проживання ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 у відповідності до вимог ст. 278 КПК України.

Підставою для звернення до слідчого судді із клопотанням про обрання запобіжного заходу стали наявність достатніх підстав вважати, що ОСОБА_1 вчинив злочини, передбачені ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 366 КК України, наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризик того, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на інших учасників у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також та обставина, що 08.04.2021 постановою детектива Першого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Дмитрієнка В.П., ОСОБА_1 оголошено в міжнародний розшук. З цих підстав орган досудового розслідування вважає, що застосування більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного.

Доводи сторони обвинувачення.

У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_1 . Зауважив, що зібрані на сьогоднішній день органом досудового розслідування докази свідчать про обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 366 КК України. Разом з тим, у зв`язку з тимчасовою відсутністю останнього за місцем його проживання, письмове повідомлення про підозру ОСОБА_1 було вручено у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень. Крім цього, звернув увагу на те, що 07.12.2020 ОСОБА_1 покинув територію України та не повернувся. Відомості про місцезнаходження підозрюваного відсутні. Зважаючи на вказане, як зазначив прокурор, постановою детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_1 оголошено у міжнародний розшук. Посилаючись на вищевикладені обставини, а також на наявність ризиків передбачених ст. 177 КПК України, у судовому засіданні прокурор просив задовольнити клопотання та обрати ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Доводи сторони захисту.

У судовому засіданні сторона захисту заперечувала проти розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності ОСОБА_1 . Зауважила, що на час розгляду клопотання ОСОБА_1 не набув статусу підозрюваного у кримінальному провадженні, у зв`язку з порушенням порядку повідомлення особі про підозру, та не був оголошений у міжнародний розшук, оскільки відсутнє підтвердження від уповноваженого органу про здійснення розшуку особи, а також відомості про такий розшук у Єдиному реєстрі досудових розслідувань. Зазначені обставини, на переконання сторони захисту, виключають можливість розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності ОСОБА_1 . Наголосила, що органу досудового розслідування було відомо про ту обставину, що ОСОБА_1 з 2017 року проживає в Державі Ізраїль. Крім цього, за твердженням захисників, стороною обвинувачення не надано жодного переконливого доказу на підтвердження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, оскільки переписка у месенджерах, на яку посилається сторона обвинувачення стосувалася періоду 2017-2018 року і жодного відношення до теперішнього часу не має.

Оцінка та висновки слідчого судді

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Згідно п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчинені злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

За інкриміноване ОСОБА_1 кримінальне правопорушення за ч. 5 ст. 191 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років та з конфіскацією майна, що відповідає законодавчо передбаченим підставам для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;

- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

- недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).

З огляду на те, що прокурор звернувся із клопотанням про обрання запобіжного заходу в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України за відсутності підозрюваного, слідчий суддя має перевірити лише наявність підстав передбачених ст. 177 КПК України та наявність достатніх підстав вважати, що підозрюваний виїхав та/або оголошений у міжнародний розшук.

Враховуючи вищевикладені законодавчі положення, зважаючи на твердження сторони захисту у судовому засіданні про відсутність підстав для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності ОСОБА_1 , слідчий суддя вважає за необхідне встановити чи наявні законодавчо визначені підстави, які обумовлюють необхідність розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного, до яких належать факт набуття особою процесуального статусу підозрюваного у кримінальному провадженні, що підозрюваний виїхав та/або оголошений у міжнародний розшук.

Щодо набуття ОСОБА_1 процесуального статусу підозрюваного у межах кримінального провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 КПК України підозрюваним є, зокрема, особа щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.

Згідно з ч. 1 ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається у день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Порядок здійснення повідомлень передбачений ст. 135 КПК України.

За змістом ч. 1 ст. 135 КПК України особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.

У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи (ч. 2 ст. 135 КПК України).

Повістка про виклик особи, яка проживає за кордоном, вручається згідно з міжнародним договором про правову допомогу, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а за відсутності такого - за допомогою дипломатичного (консульського) представництва (ч. 7 ст. 135 КПК України).

У судовому засіданні сторона захисту посилаючись на те, що ОСОБА_1 постійно проживає на території Держави Ізраїль, наголошувала на тому, що для належного повідомлення останньому про підозру орган досудового розслідування мав застосовувати порядок повідомлення про підозру, передбачений ч. 7 ст. 135 КПК України. Одночасно з цим, захисники стверджували, що оскільки зазначена процедура не була дотримана стороною обвинувачення, ОСОБА_1 не набув статусу підозрюваного у кримінальному провадженні.

З огляду на вказане вважаю за необхідне зазначити наступне, що із досліджених у судовому засіданні матеріалів слідчим суддею дійсно встановлений факт зняття ОСОБА_1 з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 (підтверджується копією паспорта громадянина України на ім`я останнього). Поряд з цим, згідно Листа Посольства України в Державі Ізраїль за № 6164/19-500-22127, ОСОБА_1 був взятий на тимчасовий консульський облік у відповідній державі з 10.10.2017, однак 16.06.2020 - знятий з тимчасового консульського обліку, що підтверджується тим же листом.

Разом з цим, відповідно до інформації з Інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон «Аркан», ОСОБА_1 протягом 2020 року понад 270 днів перебував на території України, що в розумінні Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання» спростовує твердження сторони захисту, що місцем проживання ОСОБА_1 є Держава Ізраїль. Таким чином, вищенаведені обставини спростовують той факт, що станом до 27.04.2021 (дата нового поставлення на консульський облік Посольством України в Державі Ізраїль) і на час повідомлення підозри, місцем проживання ОСОБА_1 була Держава Ізраїль. За таких обставин слідчий суддя відхиляє доводи сторони захисту про те, що повідомлення ОСОБА_1 про підозру 22.02.2021, а також повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри 15.03.2021 мало бути здійснене за правилами, визначеними ч. 7 ст. 135 КПК України.

Одночасно з цим слідчий суддя звертає увагу на ті обставини, що хоча з 17.07.2017 ОСОБА_1 не значиться зареєстрованим на території України, втім останнім при реєстрації права власності на транспортний засіб Mercedes-Benz, що мало місце 27.06.2019 зазначається адреса місця проживання, як: АДРЕСА_1 , а також відповідна адреса місцезнаходження ОСОБА_1 вказана і при реєстрації ТОВ «ЕСТЕЙТ СІТІ» від 11.02.2020, де він є одним із засновників (учасників). Інша встановлена органом досудового розслідування адреса місця мешкання ОСОБА_1 - АДРЕСА_2 , безпосередньо зазначається самою особою під час проведення його допиту у якості свідка від 03.07.2020.

Наведені обставини на переконання суду свідчать про той факт, що хоча вищезазначені об`єкти нерухомого майна і вибули з власності сім`ї ОСОБА_1 , втім вони залишаються у користуванні останнього, а оскільки на день складання повідомлення про підозру та повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_1 був відсутній за вказаними адресами та враховуючи відомості системи «Аркан» та Головного центру обробки інформації Державної прикордонної служби України, які підтверджують, що попередньо ОСОБА_1 залишав території України на період від одного дня (мінімальний) до п`яти місяців поспіль (максимальний) та завжди повертався, слідчий суддя приходить до висновку, що стороною обвинувачення обґрунтовано застосовано процедуру повідомлення про підозру, передбачену ч. 2 ст. 135 КПК України.

Так, у зв`язку із тимчасовою відсутністю ОСОБА_1 за встановленими органом досудового розслідування адресами його мешкання та відсутністю відомостей про його точне місцезнаходження, складене 22.02.2021 детективом Національного антикорупційного бюро України та погоджене Генеральним прокурором України повідомлення про підозру, відповідно до приписів кримінального процесуального законодавства, здійснено наступним шляхом:

- 22.02.2021 направлено на ім`я ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ;

- 22.02.2021 направлено на ім`я ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_2 ;

- нарочно вручено директору ТОВ «Інфанта-1» - організації, що здійснює обслуговування будинку АДРЕСА_3 ;

- надіслано засобами телефонного зв`язку в інтернет додатку для користування повідомленнями на абонентський номер телефону, що перебуває у користуванні ОСОБА_1 (належність номеру ОСОБА_1 підтверджується протоколами допиту останнього та листами надісланими на адресу суду та правоохоронних органів);

- надіслано електронною поштою на електронну абонентську скриньку, що перебуває у користуванні ОСОБА_1 (належність скриньки підтверджується листами на адресу суду, листами на адресу консульської служби).

Крім того, повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри, складене 15.03.2021 детективом Національного антикорупційного бюро України та погоджене Генеральним прокурором України, у зв`язку з не встановленням точного місцезнаходження ОСОБА_1 здійснено наступним шляхом:

- 15.03.2021 направлено на ім`я ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ;

- 15.03.2021 направлено на ім`я ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_2 ;

- нарочно вручено голові ОСББ «В. Вернадського 33Г» та директору ТОВ «Інфанта-1» - організації, що здійснює обслуговування будинку АДРЕСА_3 .

Зазначене дає підстави вважати, що орган досудового розслідування вжив усіх можливих та необхідних заходів для вручення ОСОБА_1 повідомлення про підозру та повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень, а тому, на переконання слідчого судді, ОСОБА_1 набув процесуального статусу підозрюваного у кримінальному провадженні № 12017040000000531 від 06.03.2017.

Крім цього про обізнаність ОСОБА_1 про повідомлену підозру та про кримінальне переслідування відносно нього як підозрюваного, свідчать і його звернення з клопотаннями до детектива та прокурора у яких останній просить про його допит, не продовжувати строк досудового розслідування та припинити його розшук, а також укладені договори про правову допомогу і залучення захисників.

Щодо виїзду та/або оголошення ОСОБА_1 у міжнародний розшук.

Частиною 6 ст. 193 КПК України передбачено, що обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного можливе у разі якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених ст. 177 КПК України, буде доведено, що підозрюваний виїхав та/або оголошений у міжнародний розшук.

Тобто положення ч. 6 ст. 193 КПК України не зобов`язують при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу за відсутності підозрюваного доводити факт перебування особи в розшуку, йдеться лише про оголошення в міжнародний розшук.

Чинний КПК України у жодній нормі не розкриває поняття «міжнародний розшук» та не визначає момент, з якого особа вважається такою, що оголошена у міжнародний розшук. Водночас в абз. 1 ч. 1 ст. 281 КПК України вказано, що «якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або він виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України чи за межами України та не з`являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, слідчий, прокурор оголошує розшук такого підозрюваного». За правилами ч. 2 ст. 281 КПК України «про оголошення розшуку виноситься окрема постанова, якщо досудове розслідування не зупиняється, або вказується в постанові про зупинення досудового розслідування, якщо таке рішення приймається, відомості про що вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань».

Таким чином, для того, щоб підозрюваний вважався у розумінні ч. 2 ст. 281 КПК України оголошеним у розшук має бути наявна постава про оголошення особи в розшук.

За змістом Розділу IV Інструкції про порядок використання правоохоронними органами України інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол, затвердженої Наказом № 613/380/93/228/414/510/2801/5 від 17.08.2020, етапу здійснення відповідного запиту до Інтерполу передує оголошення в установленому законодавством порядку особи в розшук правоохоронними органами України, а документом, який додається до запиту є завірена копія постанови про оголошення розшуку особи (постанови про зупинення досудового розслідування). Тобто вже на момент звернення із запитом до Інтерполу особа має бути оголошеною в міжнародний розшук.

Вищевикладене свідчить про те, що момент, з якого особа вважається такою, що оголошена у міжнародний розшук, відповідає часу винесення постанови про оголошення особи у міжнародний розшук, а доказом, яким сторона обвинувачення має доводити перед слідчим суддею факт того, що підозрюваний оголошений у міжнародний розшук є наявність у матеріалах клопотання процесуального рішення про оголошення особи в міжнародний розшук, оформленого постановою.

Докази надані стороною захисту на підтвердження того, що постанова про оголошення особи у міжнародний розшук не є достатньою підставою для твердження, що ОСОБА_1 оголошено у міжнародний розшук (висновки на проект Закону України, ухвали слідчих суддів Вищого антикорупційного суду та Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду тощо), слідчий суддя визнає неспроможними. Зазначене пояснюється тим, що, по-перше, такі документи у юридичному розумінні не є джерелом права та не можуть змінювати, доповнювати чи конкретизувати положення КПК України як в частині оголошення особи у розшук, так і в будь-якій іншій частині, по-друге, правові позиції висловлені у таких документах ґрунтуються на положеннях Інструкції про порядок використання правоохоронними органами можливостей Національного центрального бюро Інтерполу в Україні в попередженні, розкритті та розслідуванні злочинів, затвердженої спільним наказом № 3/1/2/5/2/2 від 09.01.1997, яка як на час розгляду цього клопотання, так і на час винесення постанови про оголошення ОСОБА_1 у міжнародний розшук, втратила чинність. За таких обставин, слідчий суддя відхиляє доводи сторони захисту в цій частині.

З матеріалів клопотання слідчим суддею встановлено, що 26.03.2021 постановою детектива Першого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Дмитрієнка В.П., у зв`язку з невстановленням місцезнаходження ОСОБА_1 , останнього було оголошено в розшук, про що внесено відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

В подальшому, постановою детектива Першого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Дмитрієнка В.П.від 08.04.2021 ОСОБА_1 оголошено в міжнародний розшук. Листом за № 0421-192/16076 вищевказану постанову було скеровано до Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України. Підставою для оголошення останнього в міжнародний розшук стала та обставина, що ОСОБА_1 приватним літаком рейсом Київ - Тель-Авів 07.12.2020 вилетів за межі України та станом на день винесення постанови у кримінальному провадженні відсутні дані про його місцезнаходження, тобто місцезнаходження ОСОБА_1 невідомо.

Як свідчать матеріали клопотання, а саме інформація з Інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон «Аркан», ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , через пункт перетину кордону, що розташований у м. Дніпро, 07.12.2020 о 20.54 год., за паспортом НОМЕР_1 у напрямку виїзду з України вилетів повітряним транспортом - приватним літаком, рейсом 202 Дніпро- Тель-Авів. Відомостей про його повернення ані інформація з системи «Аркан», ані Лист Головного центру обробки інформації Державної прикордонної служби України, не містять. Крім цього, з долученої до матеріалів клопотання інформації Міністерства закордонних справ України № 71/16-500-31374, ОСОБА_1 до закордонних дипломатичних установ України не звертався.

Та обставина, що захисниками ОСОБА_1 після оголошення останнього у міжнародний розшук було надіслано до правоохоронних органів низку повідомлень, клопотань про припинення розшуку та вчинення слідчих і процесуальних дій в порядку міжнародного співробітництва, у змісті яких повідомлено інформацію про місце проживання ОСОБА_1 за кордоном (без належного її підтвердження), зважаючи також на інформацію Міністерства закордонних справ України, відповідно до якої, ОСОБА_1 до закордонних дипломатичних установ України не звертався, не спростовує висновки органу досудового розслідування про відсутність відомостей про місцезнаходження ОСОБА_1 , викладених у постанові від 08.04.2021 про оголошення міжнародного розшуку.

Отже з урахування вищевстановлених обставин, слідчий суддя вважає доведеним той факт, що ОСОБА_1 оголошений у міжнародний розшук.

На підставі викладеного, з огляду на те, що у судовому засіданні знайшли своє підтвердження та обставина, що ОСОБА_1 набув статусу підозрюваного у кримінальному провадженні, а також факт того, що він оголошений у міжнародний розшук, слідчим суддею встановлено достатні підстави для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу за відсутності підозрюваного ОСОБА_1 у відповідності до ч. 6 ст. 193 КПК України. Одночасно з цим слідчий суддя зазначає, що документи надані стороною захисту у судовому засіданні на підтвердження інформації щодо перебування підозрюваного ОСОБА_1 в Державі Ізраїль (постановку на тимчасовий консульський облік з 27.04.2021), не спростовують ані факту набуття ОСОБА_1 статусу підозрюваного у кримінальному провадженні, ані факту його оголошення у міжнародний розшук, втім свідчать про те, що до зазначеної дати на обліку останній не перебував. Подані стороною захисту відомості про тимчасовий консульський облік ОСОБА_1 та можливе його місцезнаходження, після прийнятого рішення детективом у формі постанови про оголошення міжнародного розшуку потребує відповідної перевірки з боку органів досудового розслідування для прийняття відповідного процесуального рішення.

Щодо наявності обґрунтованої підозри

Оскільки положення кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтованості підозри», в оцінці цього питання слідчому судді належить користуватися практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.

Так, у своїх рішеннях, зокрема, «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. При цьому факти що підтверджують обґрунтовану підозру не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.

Стаття 277 КПК України визначає вимоги до письмового повідомлення про підозру, як процесуального документа. Так, відповідно до зазначеної норми, даний документ, окрім інших відомостей, має містити зміст підозри, що повинен бути достатнім для сприйняття третіми особами тих дій, які описуються стороною обвинувачення у відповідному документі. Разом з цим, достатність належить до оціночної категорії, а тому в кожному кримінальному провадженні за своїм внутрішнім переконанням слідчий (детектив), прокурор вирішують питання про достатність рівня підозри, обґрунтування якої (тобто її зміст) лягає в основу процесуального документа. Повідомлення про підозру це суб`єктивне, засноване на відповідній структурі складу злочину, формулювання обвинувачення у формі певної тези, яка лише у процесі досудового розслідування в повному обсязі може перерости у твердження у вигляді обвинувального акта.

Уявлення про «обґрунтовану підозру» має ґрунтуватися поміж інших факторів, на двох ключових критеріях: суб`єктивному та об`єктивному.

Перший критерій означає, що підозра має бути добросовісною, тобто особа, яка оголосила про підозру, має щиро підозрювати особу у вчиненні такого кримінального правопорушення, другий - що об`єктивно існують дані про скоєне кримінальне правопорушення і причетність особи до вчинення правопорушення. Такими даними можуть бути дії самого підозрюваного, наявні документи, речові докази, показання очевидців тощо.

З матеріалів доданих до клопотання вбачається, що ОСОБА_1 підозрюється у розтраті чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненого за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах; складанні та видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, а також у складанні та видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, що спричинило тяжкі наслідки, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 366 КК України.

Перевіривши додані до клопотання матеріали, слідчий суддя дійшов висновку, що повідомлена ОСОБА_1 підозра, на час розгляду клопотання, є обґрунтованою, оскільки існують факти та інформація, які переконують у тому, що він міг вчинити зазначені вище злочини. Такими матеріалами (доказами) у кримінальному проваджені є:

(1) виписка з протоколу зборів засновників ПАТ КБ «Приватбанк» від 23.05.1997 про призначення ОСОБА_1 на посаду голови правління банку;

(2) повідомленням НБУ від 14.12.2016 про визначення пов`язаних із банком осіб, серед яких значиться компанія Claresholm Marketing LTD;

(3) довідкою НБУ від 30.01.2018, відповідно до якої керівництво ПАТ КБ «Приватбанк» не могло не знати про пов`язаність компанії Claresholm Marketing LTD із Банком. Також вказана довідка містить посилання на порушення банком вимог законодавства щодо кредитування пов`язаної особи;

(4) висновком комп`ютерно-технічної експертизи від 11.03.2021, відповідно до якої в систему електронного документообігу ПриватДок, а саме: у документ з ідентифікатором 2016/7197190 - протокол кредитного комітету від 24.10.2016, були внесені зміни після його затвердження. У розділі повістка дня додано пункт № 12, що стосується погашення заборгованості компанії Claresholm Marketing LTD;

(5) висновком судово-економічної експертизи від 19.02.2021, відповідно до якого підстави для перерахування грошових коштів ПАТ КБ «Приватбанк» на адресу Claresholm Marketing LTD у грудні 2016 року документально не підтверджуються, як і не підтверджуються міжбанківські операції між зазначеними об`єктами господарювання у міжнародній платіжній системі у грудні 2016 року;

(6) протоколом огляду мобільного телефону іншого підозрюваного у цьому кримінальному провадженні - ОСОБА_3 , в ході якого виявлено листування від 27.12.2016 між нею та ОСОБА_1 з приводу обговорення необхідності внесення до протоколу кредитного комітету від 24.10.2016 додаткового пункту № 12;

(7) протоколом кредитного комітету ПАТ КБ «Приватбанк» від 15.01.2014 за підписом ОСОБА_1 про нарахування та виплату на користь СК «ІНГОССТРАХ» додаткового прибутку у зв`язку зі зростанням курсу гривні до долару США - індексації;

(8) висновком фізико-хімічної експертизи від 21.08.2020, відповідно до якої давність підпису ОСОБА_1 у вищевказаному протоколі кредитного комітету виконано не 15.01.2014, а в період липень-грудень 2016;

(9) висновком судово-економічної експертизи від 13.02.2021, яким встановлена, що розмір матеріальної шкоди, завданої Банку внаслідок здійснення виплат на користь ПрАТ «СК «ІНГОССТРАХ» в якості індексації у зв`язку із ростом курсу гривні до долара США становить 136 892 225,41 гривень;

(10) повідомленнями ПАТ КБ «Приватбанк», за підписом службової особи Банку - ОСОБА_1 , про закриття залишків боргу по балансам компаній Louis Dreyfus Company Suisse S.A. та Quadra Commodities S.A., датовані 16.12.2016;

(11) висновком судово-економічної експертизи від 19.02.2021, яким встановлено надання позики компанії Claresholm Marketing LTD для погашення заборгованості за кредитними договорами компаній Louis Dreyfus Company Suisse S.A. та Quadra Commodities S.A. та визнано розмір матеріальної шкоди у сумі 117 629 737,04 доларів США станом на 17.02.2021 та іншими матеріалами провадження у своїй сукупності.

Таким чином, дослідивши надані до суду матеріали у своїй сукупності, слідчий суддя встановив, що висновки органу досудового розслідування про наявність підозри щодо вчинення ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 366 КК України, не є очевидно необґрунтованими чи недопустимими.

Зважаючи на вказане, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_1 , виходячи з наявних у суду матеріалів клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення останнім вищезазначених кримінальних правопорушень за викладених у клопотанні обставин. Вказане, на переконання слідчого судді, може бути підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді запобіжного заходу.

Щодо наявності ризиків

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. КПК України покладає на слідчого, прокурора обов`язок обґрунтувати ризики кримінального провадження.

В обґрунтування клопотання прокурор посилається на існування таких ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Ризик переховування слідчий суддя оцінює в світлі обставин цього кримінального провадження, особистості підозрюваного, його майнового стану, а також соціальних зв`язків.

Так, інкриміноване підозрюваному кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 191 КК України, є особливо тяжким злочином, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 7 до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна. Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

З долученої до матеріалів клопотання з Інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон «Аркан», вбачається, що підозрюваний протягом останніх років неодноразово виїжджав за межі України в т.ч. приватними літаками, а тому обізнаний з правилами перетину державного кордону та проживання за кордоном певний період часу.

З протоколу огляду носіїв інформації від 26.04.2021 слідчим суддею встановлено, що за період з 1998 по 2020 рік ОСОБА_1 отримав дохід у розмірі 278 649 053 грн. Його дружина - ОСОБА_8 за період з 2006 - 2020 роки отримала дохід у розмірі 4 102 777 грн. Крім цього, як свідчать долучені до матеріалів клопотання протокол огляду від 26.04.2021, на ОСОБА_1 та ОСОБА_8 зареєстрованотри транспортних засоби Mercedes-Benz S 560, дві Toyota Сamry . Також, на підставі протоколу огляду носіїв інформації від 22.04.2021, слідчим суддею встановлено факт належності ОСОБА_1 та його дружині низки об`єктів нерухомого майна. Зазначені матеріали клопотання підтверджують, що ОСОБА_1 володіє значними майновими активами. Наявність таких активів дає підстави для висновку про достатність ресурсів для життя підозрюваного досить тривалий час в умовах розшуку, що підвищує ймовірність ризику переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.

З долученої до матеріалів клопотання інформації з Інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон «Аркан», вбачається, що підозрюваний протягом останніх років неодноразово виїжджав за межі України в т.ч. приватними літаками, головним чином до Австрії, Італії та Швейцарії.

Кожна окремо з вищезазначених обставин не є вирішальною при оцінці наявності ризику переховування ОСОБА_1 , однак у сукупності між собою та з іншими обставинами цього кримінального провадження дають підстави обґрунтовано припускати ймовірну можливість переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду на даному етапі кримінального провадження.

Також, слідчим суддею береться до уваги твердження прокурора, щодо наявності ризику знищення, приховування або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Як встановлено у судовому засіданні, в ході огляду інформації, яка міститься у мобільному додатку для обміну повідомленнями WhatsApp мобільного телефону ОСОБА_3 , який був вилучений під час обшуку за місцем проживання останньої, наявне листування між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . Зі змісту такого листування встановлено, що співрозмовники здійснювали обмін повідомленнями з приводу спотворення відомостей про облік операцій за участю ПАТ КБ «Приватбанк» та Claresholm Marketing LTD, а саме внесення до протоколу кредитного комітету від 24.10.2016 додаткового пункту № 12 про «погашение остатка задолженности перед AS Privatbank и отражение суммы задолженности LDC Syuisse и Quadra Commodities S.A. как задолженность Claresholm Marketing LTD».

Враховуючи зміст дослідженої комунікації підозрюваного зі ОСОБА_3 (яка також має статус підозрюваної у цьому ж кримінальному провадженні), що стосується події кримінального правопорушення, слідчий суддя вважає доведеним ризик знищення, спотворення або приховування речей і документів, які мають значення для кримінального провадження.

З поміж іншого, з матеріалів клопотання слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_1 тривалий час займав керівні посади в ПАТ КБ «Приватбанк» (в тому числі Голови Правління ПАТ «КБ «Приватбанк»). Відповідні посади в банку наділяли підозрюваного певними організаційно-розпорядчими і управлінськими функціями по відношенню до інших працівників банку. Як свідчать відомості з витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, підозрюваними у кримінальному провадженні є також інші колишні співробітники ПАТ КБ «Приватбанк», а саме ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , які знаходились у підпорядкуванні ОСОБА_1 . Долученим до матеріалів клопотання протоколом огляду від 17.12.2020 мобільного телефону ОСОБА_3 підтверджується наявність комунікації між підозрюваними з приводу подій грудня 2016 року, які є предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні.

Крім цього, з інформації, яка міститься у мобільному додатку для обміну повідомленнями WhatsApp мобільного телефону ОСОБА_3 , який був вилучений під час обшуку за місцем проживання останньої, слідчим суддею встановлено наявність групового чату повідомлень «Всповнить все». За змістом цього чату, його учасниками, в тому числі і ОСОБА_1 , обговорювалась можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до іншої підозрюваної у кримінальному провадженні.

Вищевикладене свідчить про намагання підозрюваного попередити негативні наслідків, обумовлені кримінальним переслідуванням, в тому числі шляхом здійснення впливу, зокрема шляхом виплати компенсації, на інших учасників події кримінального правопорушення. За таких умов слідчий суддя вважає доведеним існування ризику незаконного впливу на інших учасників кримінального провадження.

Що стосується ризику того, що підозрюваний перешкоджатиме кримінальному провадженню іншим чином, то він не знайшов свого підтвердження під час розгляду клопотання. Твердження прокурора, про те що ОСОБА_1 штучно створюватиме докази захисту, оскільки специфіка кримінального правопорушення, у якому він підозрюється, свідчить про схильність останнього та його здатність до таких дій, суперечить презумпції невинуватості, а тому слідчим суддею не враховується.

Одночасно з цим, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім ризиків встановлених у судовому засіданні, слідчий суддя повинен оцінити в сукупності всі обставини кримінального провадження, зокрема: тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного (ст. 178 КПК України).

Відповідно до наведеної норми, слідчий суддя враховує наступне: один із злочинів у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_1 належить до категорії особливо тяжких, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до 12 років; доведення стороною обвинувачення наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 , кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 366 КК України; доведення стороною обвинувачення існування ризиків переховування від органів досудового розслідування та/або суду; знищення, приховання або спотворення будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на інших учасників у цьому ж кримінальному провадженні; розмір шкоди, у завданні якої він підозрюється становить 136 892 225,41 грн та 3 273 682 633, 71 грн; наявність у підозрюваного значних матеріальних ресурсів; наявність у підозрюваного двох неповнолітніх доньок. Зважаючи на вищевикладені обставини у сукупності, слідчий суддя переконаний, що прокурором у даному клопотанні доведено необхідність обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. При цьому слідчий суддя враховує, виходячи із досліджених матеріалів, що вік та стан здоров`я підозрюваного не виключають можливості його тримання під вартою.

Отже з урахуванням тяжкості злочину у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , доведення стороною обвинувачення наявності обґрунтованої підозри та існування ризиків, передбачених п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність обрання щодо підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За таких обставин, клопотання детектива підлягає задоволенню.

В силу приписів ч. 4 ст. 197 КПК України, у разі постановлення слідчим суддею, судом ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого на підставі ч. 6 ст. 193 КПК України строк дії такої ухвали не зазначається.

Також слідчий суддя при постановленні ухвали враховує положення абз. 7 ч. 4 ст. 183 КПК України, де зазначено, що при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 193, 194, 196, 197, 309, 369-372 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

Клопотання детектива Національного бюро Першого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Дмитрієнка В.П. про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 12017040000000531 від 06.03.2017 - задовольнити.

Обрати підозрюваному ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до його затримання і доставки до місця кримінального провадження та розгляду питання про застосування обраного запобіжного заходу слідчим суддею за участю підозрюваного або зміну обраного запобіжного заходу на більш м`який запобіжний захід.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя С.М. Мойсак