Документ № 97573932

Справа № 991/476/19

Провадження 1-кп/991/82/19

УХВАЛА

Іменем України

08 червня 2021 року м.Київ

Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:

Головуючої судді ОСОБА_1,

суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

секретаря судового засідання ОСОБА_4

за участі:

представника потерпілого ОСОБА_5,

третьої особи, щодо майна якої

вирішується питання про арешт ОСОБА_6

представника третьої особи, щодо

майна якої вирішується

питання про арешт ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, адвоката ОСОБА_7 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, унесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №52019000000000355 від 26 квітня 2019 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Києва, проживає на АДРЕСА_1,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 4 ст. 358 КК України,

ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянки України, уродженки м. Тернополя, проживає на АДРЕСА_2,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 209, ч. ч. 1, 4 ст.358 КК України,

ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, уродженця с. Гопчиця Київської області, проживає на АДРЕСА_3,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 209, ч. 4 ст. 358 ККУкраїни,

ВСТАНОВИВ:

1. Зміст клопотання і позиції учасників судового провадження

01 червня 2021 року на адресу Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 про скасування арешту майна, накладеного на квартиру АДРЕСА_4 (далі квартира АДРЕСА_5 ), ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 20червня 2018 року у кримінальному провадженні №42018100000000258 та ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 12червня 2018 року у кримінальному провадженні №52018000000000098. Вимоги клопотання мотивовані тим, що арешти накладались вищезазначеними судовими рішеннями з метою збереження майна як речового доказу. Однак арештована квартира, на думку ОСОБА_7, не містить на собі слідів злочинів, які розслідувались у цьому кримінальному провадженні, а тому така квартира підлягає поверненню її власнику.

Окрім того, ризик передачі третім особам арештованої квартири АДРЕСА_4, на запобігання якого спрямована встановлена судом заборона будь-яким державним реєстраторам органів державної реєстрації, приватним та державним нотаріусам вчиняти дії, пов`язані з проведенням державної реєстрації права власності на таку квартиру, є неактуальним, оскільки не становить загроз кримінальному провадженню. Зазначене, адвокат ОСОБА_7 обґрунтовує тим, що вказану квартиру було оглянуто стороною обвинувачення за участю експертів та складено відповідний експертний висновок, а тому навіть після скасування арешту квартира залишиться речовим доказом у цьому кримінальному провадженні.

Адвокат ОСОБА_7 у своєму клопотанні про скасування арешту майна також зазначає, що ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 20червня 2018 року земельну ділянку та цілісний майновий комплекс, що на ній розташований, в тому числі й квартиру, яка належить ОСОБА_6, арештовано як предмет злочину, вартість якого забезпечує відшкодування спричиненої таким злочином шкоди. На думку адвоката, подальше збереження арешту квартири не має жодного сенсу, оскільки, за рахунок квартири, що належить ОСОБА_6, не може здійснюватись відшкодування шкоди, спричиненої вчиненням кримінальних правопорушень, в силу відсутності у її власника статусу обвинуваченого у кримінальному провадженні, що знаходиться на розгляді Вищого антикорупційного суду. Правовою підставою для скасування арешту ОСОБА_7 зазначила ч. 1 ст. 174 КПК України.

У судовому засіданні адвокат ОСОБА_7 подане нею клопотання про скасування арешту майна підтримала з підстав, викладених у ньому, та додатково пояснила, що арешт не виконує тих завдань, які повинен був забезпечити, а тому просила клопотання задовольнити повністю.

Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт ОСОБА_6 повністю підтримав позицію свого захисника та просив суд задовольнити подане нею клопотання.

Прокурор ОСОБА_11 заперечив проти задоволення клопотання про скасування арештів, накладених на квартиру, що на праві власності належить ОСОБА_6, з огляду на встановлені під час досудового розслідування обставини. Зокрема, стороною обвинувачення з`ясовано, що ТОВ «Лодокс» протиправно заволоділо рядом об`єктів нерухомого майна, що належали Державному підприємству «Українська студія телевізійних фільмів «Укртелефільм», зокрема й квартирою АДРЕСА_5, яка в подальшому була переоформлена на підставну особу, у якої квартиру придбав ОСОБА_6 . За таких умов, квартира АДРЕСА_4 є об`єктом протиправних дій осіб, обвинувачення щодо яких розглядається судом. Окрім того, вказана квартира є речовим доказом, рішення щодо якого відповідно до вимог кримінального процесуального закону приймається судом у нарадчій кімнаті при винесенні вироку у справі. Накладений арешт на квартиру запобігає черговій зміні її власника, що є необхідним до прийняття судом вироку у цій справі, а збереження арешту майна відповідає завданням кримінального провадження. Водночас, прокурор ОСОБА_11 звернув увагу, що наявність арешту жодним чином не порушує права власника на користування квартирою, зокрема й проживання у ній, у зв`язку з чим, просив суд відмовити в задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_7 .

Представник потерпілого заперечив проти скасування арештів на квартиру АДРЕСА_4 та пояснив, що зазначена квартира була фактично викрадена у Державного підприємства «Українська студія телевізійних фільмів «Укртелефільм», є речовим доказом у цьому провадженні, а тому підстави для скасування арештів на вказану квартиру відсутні.

2.Оцінки та мотиви суду

Заслухавши думки учасників судового засідання, суд уважає, що клопотання адвоката ОСОБА_7 не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно доч.1ст.174КПК Українипідозрюваний,обвинувачений,їх захисник,законний представник,інший власникабо володілецьмайна,представник юридичноїособи,щодо якоїздійснюється провадження,які небули присутніпри розглядіпитання проарешт майна,мають правозаявити клопотанняпро скасуванняарешту майнаповністю абочастково.Таке клопотанняпід часдосудового розслідуваннярозглядається слідчимсуддею,а підчас судовогопровадження судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

З урахуванням змісту зазначеної норми при вирішенні питання про скасування арешту майна суд повинен перевірити, чи продовжує існувати потреба в подальшому застосуванні арешту та чи було накладення арешту обґрунтованим.

Згідно з п. 5 розділу ІІ реєстру матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні №52019000000000355 11 липня 2018 року кримінальне провадження №42018100000000258 було об`єднано з кримінальним провадженням №52018000000000098 за номером останнього. У подальшому 26 квітня 2019 року із нього виділено кримінальне провадження №52019000000000355 стосовно ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 . По закінченню досудового розслідування провадження №52019000000000355 від 26 квітня 2019 року направлено до Вищого антикорупційного суду для розгляду по суті.

Зі змісту ухвали Солом`янського районного суду м. Києва від 12червня 2018 року, справа №760/14440/18, прийнятої у кримінальному провадженні №52018000000000098 убачається, що метою накладення арешту на майно визначено запобігання можливості передачі майна, забезпечення збереження речових доказів, а сама квартира АДРЕСА_5 визнана речовим доказом.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 20червня 2018 року, справа №752/12167/18 у кримінальному провадженні №42018100000000258 накладено арешт на земельну ділянку площею 26648,88 м2 (код ділянки 63:018:004, АДРЕСА_6 ) та нерухоме майно, що на ній розташоване цілісний майновий комплекс у складі об`єктів державної власності загальною площею 11110 м2. Постановляючи зазначену ухвалу слідчий суддя дійшов висновку, що арештоване майно є предметом кримінального правопорушення.

Зі змісту зазначених ухвал слідчих суддів вбачається, що накладення арештів на квартиру АДРЕСА_5 було обґрунтованим, при цьому учасниками судового розгляду не надано суду доводів протилежного.

Вирішуючи питання про наявність потреби в подальшому застосуванні арештів, суд зазначає наступне.

Зі змісту обвинувального акта вбачається, що ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 обвинувачуються у тому, що вони у листопаді-грудні 2017 року разом з іншими невстановленими в ході досудового розслідування особами на підставі підроблених документів переоформили на Товариство з обмеженою відповідальністю «Лодокс» за заниженою ціною майнові права Державного підприємства згодом «Українська студія телевізійних фільмів «Укртелефільм» на 24 квартири, 36 паркомісць і 7 нежитлових приміщень в будинку АДРЕСА_6, чим завдали матеріальні збитки у вигляді упущеної вигоди, а саме недоотриманого доходу на загальну суму 68720460,00 грн.

На даний час в ході судового розгляду кримінального провадження стосовно ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 судом досліджено постанови детектива Національного антикорупційного бюро України та прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури про визнання речовими доказами 71 об`єкт нерухомого майна.

Відповідно до ст. 170 КК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Метою застосуванняарешту,згідно зпунктом 1ч.2ст.171КПК Україниє забезпечення збереження речових доказів.

Отже, для того, щоб зробити висновок про наявність/відсутність підстав для подальшого застосування арештів, накладених з метою збереження речових доказів (в тому числі й предмету злочину), суд має у законний спосіб установити, чи існує необхідність подальшого збереження речових доказів для їх дослідження судом.

Чинним кримінальним процесуальним законом передбачено два способи зробити це: 1)при ухваленні судом вироку за результатами розгляду кримінального провадження; 2) при постановленні рішення про закриття кримінального провадження з підстав, визначених у ст.284 КПК України.

У зв`язку з цим, суд звертає увагу на те, що судовий розгляд у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 на даний час триває.

Очевидно, що лише після дослідження всіх доказів кримінального провадження, суд зможе в нарадчій кімнаті надати кожному із них оцінку з точки зору належності, допустимості, достатності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Отже, долю вказаних вище речових доказів судом буде вирішено в нарадчій кімнаті при винесенні остаточного рішення у справі, яке після набрання чинності буде виконано, у тому числі, в частині арешту, накладеного на об`єкти нерухомості.

На підставівикладеного,суд приходитьдо висновку,що адвокатом ОСОБА_7 у заявленомуклопотанні ненаведено достатніхпідстав уважати,що наданий часвідпала потребав подальшомузастосуванні арештуречових доказів(предметузлочину),на якіухвалою Солом`янськогорайонного судум.Києвау справі№760/14440/18від 12червня 2018року таухвалою Голосіївськогорайонного судум.Києва від20червня2018року усправі №752/12167/18 накладено арешт.

Більше того, зі змісту ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 20червня 2018 року у справі №752/12167/18 (провадження № 1-кс/752/4930/18), доданої до клопотання адвоката ОСОБА_7, не вбачається, що арешт накладено на квартиру АДРЕСА_5, яка належить ОСОБА_6, оскільки предметом арешту є земельна ділянка за адресою АДРЕСА_6, та розташований на ній цілісний майновий комплекс. Натомість, у матеріалах кримінального провадження (том 14 арк. 95-99) наявна ухвала Голосіївського районного суду м. Києва від 20червня 2018 року у справі №752/12167/18 (провадження № 1-кс/752/4931/18), якою з-поміж іншого майна накладено арешт на квартиру АДРЕСА_4 . Окрім того, як вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 15квітня 2021 року № 252819132, ОСОБА_6 на праві власності належить квартира АДРЕСА_4 . Отже, адвокатом ОСОБА_7 не доведено, що саме ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 20червня 2018 року у справі №752/12167/18 (провадження № 1-кс/752/4930/18), якою накладено арешт на земельну ділянку та цілісний майновий комплекс, обмежується право власності ОСОБА_6, а, відповідно, відсутні підстави для скасування арешту майна, яке у ній не зазначено.

При розгляді клопотання адвоката ОСОБА_7 суд ураховує також і практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), яка регулює втручання за рішенням суду в права особи на мирне володіння майном, гарантованого ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція). Так, в п.195 рішення у справі «Узан та інші проти Туреччини» ЄСПЛ, оцінюючи виправданість втручання відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, зробив висновок, що, для того, щоб бути сумісним із положеннями Конвенції, втручання повинно відповідати трьом умовам, а саме: 1) бути передбачене національним законом, який в державі вважається необхідним для регулювання використання майна, 2) повинне відповідати загальним інтересам суспільства, 3) має забезпечувати справедливий баланс між правами власника та загальносуспільними інтересами. Крім того, в п. 203 цього рішення, аналізуючи питання пропорційності втручання в право на мирне володіння майном, ЄСПЛ дійшов висновку, що стаття 1 Першого протоколу до Конвенції передбачає, що втручання в право мирного володіння майном можливе за умови існування розумного взаємозв`язку пропорційності між використаними засобами, якими обмежується право, та ціллю заради досягнення якої застосовуються такі засоби. Тобто, обмежити особу в праві мирно володіти майном можна не просто, коли наявний значний суспільний інтерес на здійснення такого втручання в право людини, а виключно, якщо виконати завдання кримінального провадження в інший спосіб, аніж через застосування такого обмеження, за наявних обставин неможливо.

Таким чином,вищевказане свідчитьпро те,що потребина стадіїдосудового розслідуваннявиправдовували такийступінь втручанняу прававідчуження тарозпорядження майном,про якейдеться уподаному адвокатом ОСОБА_7 клопотанні.

За вказаних обставин, певне тимчасове втручання в реалізацію права власності, яке прямо передбачено законом, не суперечить змісту ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки переслідує легітимну мету в суспільних інтересах розгляду цього кримінального провадження, з дотриманням справедливого балансу інтересів.

Керуючись статтями 174, 369, 372, 376 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, адвоката ОСОБА_7 про скасування арешту майна, накладеного на квартиру АДРЕСА_4, ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 20червня 2018 року у кримінальному провадженні №42018100000000258 та ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 12червня 2018 року у кримінальному провадженні №52018000000000098, що належить на праві власності ОСОБА_6, відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення і окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Головуюча суддя: ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2

ОСОБА_3