Документ № 97810603

Справа № 991/3923/21

Провадження 1-кс/991/3984/21

УХВАЛА

Іменем України

17 червня 2021 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Мойсак С.М.

за участю:

секретаря судового засідання Пузиря В.Р.,

прокурора Василенкова Б.М.,

захисника Туз А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Вищого антикорупційного суду

клопотання детектива Національного бюро Першого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Крютченка В.О., погоджене із прокурором першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Василенковим Б.М. про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваної

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Павлоград, Дніпропетровської обл., раніше не судимої,

у кримінальному провадженні № 12017040000000531 від 06.03.2017, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364-1, ч.ч. 1, 2 ст. 366 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До слідчого судді Вищого антикорупційного суду надійшло вищезазначене клопотання, в якому детектив порушує питання про обрання до підозрюваної ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Доводи клопотання

Відповідно до матеріалів клопотання, детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування, а прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора - процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 12017040000000531 від 06.03.2017, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364-1, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 366, ч. 5 ст. 191 КК України.

За версією органу досудового розслідування, Перший заступник Голови Правління - Керівник Бізнесу крупних і VIP-клієнтів ПАТ «КБ «Приватбанк» ОСОБА_2 , Голова Правління ПАТ «КБ «Приватбанк» ОСОБА_3 та начальник департаменту фінансового менеджменту ПАТ «КБ «Приватбанк» ОСОБА_1 , яка одночасно займала посаду першого заступника Голови Правління ПрАТ «СК «Інгосстрах» та інші невстановлені досудовим розслідуванням особи, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 16.12.2016, та у невстановленому досудовим розслідуванням місці, усвідомлюючи, що ПАТ «КБ «Приватбанк», з урахуванням позиції власників його істотної участі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , у найближчий час буде визнаний неплатоспроможним та перейде під контроль держави, та розуміючи, що у зв`язку із цим вони втратять контроль над грошовими коштами Банку, переслідуючи корисливу мету, з метою того щоб кошти не поступили на користь держави, підготували та вирішили реалізувати злочинний план розтрати грошових коштів Банку в особливо великому розмірі, а саме на підставі рішень Кредитного Комітету від 15.01.2014 та 16.12.2016, які не відповідали вимогам «Положення про кредитні комітети, в системі «Приватбанк», протиправно нарахували і виплатили 16.12.2016 необґрунтовану додаткову винагороду - індексовану комісію, по депозитному договору № СЗ/198 від 29.12.2005 та депозитному договору № 238217 від 11.01.2014 на користь пов`язаної з банком юридичної особи ПрАТ «СК «Інгосстрах», у сумі 136 892 225, 41 гривень, використовуючи для цього, як привід, наявне в державі зростання курсу гривні до долару США.

22.02.2021 Генеральним прокурором - прокурором, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні Венедіктовою І.В. погоджено повідомлення про підозру ОСОБА_1 , складене детективом Першого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України, повідомлення про яке, у зв`язку з невстановленням місцезнаходження ОСОБА_1 , здійснено у передбачений законодавством спосіб вручення повідомлень.

Підставою для звернення до слідчого судді із клопотанням про обрання запобіжного заходу стали наявність достатніх підстав вважати, що ОСОБА_1 вчинила злочин, передбачений ч. 5 ст. 191 України та наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризик того, що підозрювана може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на інших учасників у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також та обставина, що 12.05.2021 постановою детектива Національного антикорупційного бюро України Крютченка В.О. , підозрювану ОСОБА_1 оголошено в міжнародний розшук.

Доводи сторони обвинувачення

Прокурор Василенков Б.М. у судовому засіданні клопотання підтримав та зазначив, що зібрані стороною обвинувачення докази свідчать про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_1 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України. Повідомлення про підозру здійснювалося у передбачений КПК України спосіб для вручення повідомлень у зв`язку з відсутністю ОСОБА_1 за місцем реєстрації на час здійснення таких процесуальних дій. Разом з цим прокурор також пояснив, що 17.02.2021 ОСОБА_1 покинула територію України та до часу розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу не поверталася. Вказана поведінка ОСОБА_1 щодо залишення території України на тривалий час є не характерною для неї та свідчить про умисне ухилення від повернення до України. У зв`язку з відсутністю підозрюваної за місцем мешкання на протязі тривалого часу, постановою детектива НАБУ останню оголошено у міжнародний розшук. Крім того, на твердження прокурора, відсутність ОСОБА_1 на території України беззаперечно свідчить про існування ризику переховування. Поряд з існуванням ризику переховування прокурор також послався на існування ризиків впливу на учасників даного провадження та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином. Обґрунтування наявності зазначених ризиків надав аналогічні тексту поданого клопотання. Посилаючи на вищевикладені обставини у своїй сукупності прокурор просив клопотання задовольнити та обрати до підозрюваної запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до часу затримання останньої, що надасть стороні обвинувачення задіяти усі можливі заходи для встановлення місцезнаходження ОСОБА_1 та повернення на територію України для здійснення досудового розслідування та судового розгляду справи за її участі.

Доводи сторони захисту

Захисник Туз А.В. у судовому засіданні надала письмові заперечення щодо задоволення клопотання сторони обвинувачення та додатково пояснила, що до ОСОБА_1 не може бути застосовано запобіжного заходу з огляду на не набуття статусу підозрюваної та у зв`язку із тим, що остання не перебуває у міжнародному розшуку.

Так, стосовно не набуття статусу підозрюваної захисник зазначила, що детективам, на день складання письмового повідомлення про підозру, було відомо про відсутність ОСОБА_1 на території України, втім ними здійснено відправлення листа за місцем мешкання останньої. Як результат поштове відправлення не було отримано ОСОБА_1 та вона не знайомилася з його змістом. Разом з тим, вручення письмового повідомлення про підозру голові ОСББ за місцем мешкання ОСОБА_1 було здійснено наступного дня після його затвердження, а отже таке вручення здійснено з порушенням приписів КПК України щодо дати повідомлення про підозру. Водночас, відповідно до наданих головою ОСББ свідчень, ним не передавалося ніяких документів ОСОБА_1 , а отже вона не знайомилася і з тими документами, що були вручені голові ОСББ. Крім того, посилання на надіслання повідомлення про підозру електронною поштою є безпідставним, оскільки прокурором жодним чином не доводиться належності такої пошти саме ОСОБА_1 , а повідомлення надіслане на абонентський номер телефону, що перебував у користуванні ОСОБА_1 містить виключно файл «повідомлення про підозру», без зазначення наявності в ньому пам`ятки про процесуальні права та обов`язки підозрюваного, що також не відповідає вимогам КПК України. За наведених обставин стороною обвинувачення не здійснено повідомлення ОСОБА_1 про підозру, а отже вона не набула відповідного процесуального статусу.

З приводу міжнародного розшуку захисник зазначила, що ОСОБА_1 не може перебувати у такому розшуку з декількох підстав. По-перше, наданий до суду витяг з ЄРДР не містить відомостей про оголошення її у розшук, що є необхідною вимогою, відповідно до приписів законодавства. По-друге, у матеріалах клопотання відсутні відомості щодо звернення сторони обвинувачення до інтерполу з відповідним запитом та виставлення інтерполом червоної картки для здійснення розшуку ОСОБА_1 . У сукупності наведеного, у зв`язку з не набуттям ОСОБА_1 статусі підозрюваної та не перебуванням у міжнародному розшуку, захисник просила відмовити у задоволенні клопотання сторони обвинувачення та не обирати до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Додаткові доводи сторони обвинувачення

Після наданих заперечень захисника, прокурор Василенков Б.М. додатково пояснив, що наданий до суду витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань містить усі передбачені позиції. Його форма є чітко визначеною і іншого у ньому вказано бути не може. Відомості щодо перебування особи у розшуку вносяться до ЄРДР та відображаються в інших документах, втім не у самому витягу.

Оцінка та висновки слідчого судді

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Згідно п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчинені злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

За інкриміноване ОСОБА_1 кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 191 КК України можливе призначення покарання у виді позбавлення волі від 7 до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років та з конфіскацією майна, що відповідає законодавчо передбаченим підставам для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Згідно із частинами 1, 2 статті 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;

- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

- недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).

З огляду на те, що прокурор звернувся із клопотанням про обрання запобіжного заходу в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України за відсутності підозрюваної, слідчий суддя має перевірити вийнятково наявність підстав передбачених ст. 177 КПК України та наявність достатніх підстав вважати, що підозрюваний виїхав та/або оголошений у міжнародний розшук.

Враховуючи вищевикладені законодавчі положення та зважаючи на твердження сторони захисту, надані у судовому засіданні щодо відсутності статусу підозрюваного та відсутності відомостей щодо перебування ОСОБА_1 у розшуку, слідчий суддя вважає за необхідне встановити чи наявні законодавчо визначені підстави, які обумовлюють необхідність розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваної, до яких належать як сам факт набуття особою процесуального статусу підозрюваного у кримінальному провадженні, так і факт того, що підозрюваний виїхав та/або оголошений у міжнародний розшук.

Щодо набуття ОСОБА_1 процесуального статусу підозрюваної у межах даного кримінального провадження

Відповідно до ч. 1 ст. 42 КПК України підозрюваним є, зокрема, особа щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.

Згідно з ч. 1 ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається у день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Порядок здійснення повідомлень передбачений ст. 135 КПК України.

За змістом ч. 1 ст. 135 КПК України особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.

У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи (ч. 2 ст. 135 КПК України).

Із матеріалів клопотання вбачається, що 22.02.2021 детективом Національного бюро Першого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Крютченко В.О. за погодженням із Генеральним прокурором Венедіктовою І.В. складено письмове повідомлення ОСОБА_1 про підозру у вчиненні нею злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

У зв`язку із відсутністю ОСОБА_1 за місцем реєстрації та проживання, а також відсутністю відомостей про точне її місцезнаходження, повідомлення про підозру, відповідно до вимог ст. 135 КПК України, було здійснено наступним чином:

- 22.02.2021 направлено на ім`я ОСОБА_1 за адресою місця реєстрації та мешкання останньої: АДРЕСА_1 ;

- 23.02.2021 нарочно вручено голові правління ОСББ «Восход 147» - організації, що здійснює обслуговування будинку за місцем мешкання ОСОБА_1 для передачі останній;

- 25.02.2021 надіслано засобами телефонного зв`язку в інтернет додатку для користування повідомленнями на абонентський номер телефону, що перебуває у користуванні ОСОБА_1 (належність номеру підтверджується протоколом допиту останньої).

Зазначене дає підстави вважати, що орган досудового розслідування вжив усіх можливих та необхідних заходів для вручення ОСОБА_1 повідомлення про підозру від 22.02.2021 у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень, а тому, на переконання слідчого судді, остання набула процесуального статусу підозрюваної у кримінальному провадженні № 12017040000000531 від 06.03.2017.

З приводу заперечень сторони захисту щодо вручення письмового повідомлення про підозру не в день її складання, слідчий суддя вважає за необхідне зазначити наступне

Повідомлення про підозру є системою процесуальних дій та рішень слідчого або прокурора під час досудового розслідування, спрямованих на формування законної та обґрунтованої підозри за умови забезпечення особі, яка стала підозрюваною, можливості захищатися усіма дозволеними законом засобами та способами. Цим актом у кримінальному провадженні вперше формується та обґрунтовується підозра конкретної особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Викладена в письмовому повідомленні підозра служить підґрунтям для початку реалізації засади змагальності у кримінальному провадженні. У підозрюваного з`являються можливості впливати на зміст підозри та на подальше формулювання обвинувачення в обвинувальному акті, яким завершується досудове розслідування. Сформульована підозра встановлює межі здійснення слідчим і прокурором обвинувальної діяльності, а підозрюваний, його захисник одержують можливість більш цілеспрямовано реалізовувати функцію захисту (постанова Великої Палати Верховного Суду у справі № 536/2475/14-к від 11 грудня 2019 року).

Тому, зважаючи на важливість юридичного значення повідомлення про підозру, вимога про вручення особі письмового повідомлення про підозру в день її складання обґрунтована можливістю вжиття такою особою передбачених законом дій, які дозволяють особі бути обізнаній про висунуту їй підозру та можливість захищатись від неї. Втім, у даному випадку вручення повідомлення про підозру ОСОБА_1 відбувалось шляхом її вручення голові ОСББ «Восход 147» - ОСОБА_7 , в порядку, визначеному ст. 135 КПК України. Тобто, орган досудового розслідування вжив усі можливі заходи, спрямовані на вручення підозри ОСОБА_1 . Втім, через відсутність останньої за місцем її мешкання та реєстрації, вона все одно не отримала її у день складання та, відповідно, внаслідок цих обставин не було досягнуто і головної мети, визначеної законодавцем, спрямованої на реалізацію права на захист ОСОБА_1 чи впливати на зміст підозри тощо, без жодних необґрунтованих затримок. За наведеного, доводи захисту з приводу дати вручення такого письмового повідомлення про підозру в порядку ст. 135 КПК України відхиляються, як підстава для визнання не набуття ОСОБА_1 статусу підозрюваної.

Про обізнаність ОСОБА_1 щодо кримінального переслідування може свідчити і та обставина, що у кримінальному провадженні приймає захисник на підставі укладеного договору про правову допомогу.

Щодо виїзду та/або оголошення ОСОБА_1 у міжнародний розшук

Частиною 6 ст. 193 КПК України передбачено, що обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного можливе у разі якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених ст. 177 КПК України, буде доведено, що підозрюваний виїхав та/або оголошений у міжнародний розшук.

Тобто положення ч. 6 ст. 193 КПК України не зобов`язують при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу за відсутності підозрюваного доводити факт перебування особи в розшуку, йдеться лише про оголошення в міжнародний розшук.

Чинний КПК України у жодній нормі не розкриває поняття «міжнародний розшук» та не визначає момент, з якого особа вважається такою, що оголошена у міжнародний розшук. Водночас в абз. 1 ч. 1 ст. 281 КПК України вказано, що «якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або він виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України чи за межами України та не з`являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, слідчий, прокурор оголошує розшук такого підозрюваного». За правилами ч. 2 ст. 281 КПК України «про оголошення розшуку виноситься окрема постанова, якщо досудове розслідування не зупиняється, або вказується в постанові про зупинення досудового розслідування, якщо таке рішення приймається, відомості про що вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань».

Таким чином, для того, щоб підозрюваний вважався у розумінні ч. 2 ст. 281 КПК України оголошеним у розшук має бути наявна постава про оголошення особи в розшук.

За змістом Розділу IV Інструкції про порядок використання правоохоронними органами України інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол, затвердженої Наказом № 613/380/93/228/414/510/2801/5 від 17.08.2020, етапу здійснення відповідного запиту до Інтерполу передує оголошення в установленому законодавством порядку особи в розшук правоохоронними органами України, а документом, який додається до запиту є завірена копія постанови про оголошення розшуку особи (постанови про зупинення досудового розслідування). Тобто вже на момент звернення із запитом до Інтерполу особа має бути оголошеною в міжнародний розшук.

Вищевикладене свідчить про те, що момент, з якого особа вважається такою, що оголошена у міжнародний розшук, відповідає часу винесення постанови про оголошення особи у міжнародний розшук, а доказом, яким сторона обвинувачення має доводити перед слідчим суддею факт того, що підозрюваний оголошений у міжнародний розшук є наявність у матеріалах клопотання процесуального рішення про оголошення особи в міжнародний розшук, оформленого постановою.

Позиція сторони захисту щодо недостатності постанови про оголошення особи у міжнародний розшук для підтвердження факту перебування особи у такому розшуку, яка базується на рішеннях слідчих суддів Вищого антикорупційного суду та колегій суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду критично сприймається слідчим суддею з огляду на ті обставини, що викладені у відповідних рішеннях правові позиції ґрунтувалися на положеннях Інструкції про порядок використання правоохоронними органами можливостей Національного центрального бюро Інтерполу в Україні в попередженні, розкритті та розслідуванні злочинів, затвердженої спільним наказом № 3/1/2/5/2/2 від 09.01.1997, яка, як на час розгляду цього клопотання, так і на час винесення постанови про оголошення ОСОБА_1 у міжнародний розшук, втратила чинність. За таких обставин, слідчий суддя відхиляє доводи сторони захисту в цій частині.

Із досліджених у судовому засіданні матеріалів слідчим суддею встановлено, що відповідно до інформації з Інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон «Аркан», ОСОБА_1 разом з неповнолітнім сином, ІНФОРМАЦІЯ_3 , у напрямку виїзду з України, вилетіла пасажирським літаком WRC7753 , сполученням Дніпро-Стамбул. Відомостей про їх повернення інформаційна система «Аркан» не містить. Крім того лист Міністерства закордонних справ України № 71/16-50, засвідчує відсутність звернення ОСОБА_1 до закордонних дипломатичних установ України.

З огляду на вказане, у зв`язку з відсутністю відомостей щодо місцезнаходження ОСОБА_1 та її відсутністю на території України, постановою детектива Першого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Крютченка В.О. від 12.05.2021, ОСОБА_1 оголошено в міжнародний розшук. Листом за № 0421-192/16295 вищевказану постанову було скеровано до Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України.

Враховуючи вищенаведені обставини слідчий суддя вважає доведеним той факт, що ОСОБА_1 оголошена у міжнародний розшук.

На підставі викладеного, з огляду на те, що у судовому засіданні знайшли своє підтвердження ті обставини, що ОСОБА_1 набула статусу підозрюваної у кримінальному провадженні, а також факт того, що вона оголошена у міжнародний розшук, виїхала, слідчим суддею встановлено достатні підстави для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу за відсутності підозрюваної, у відповідності до приписів ч. 6 ст. 193 КПК України.

Щодо наявності обґрунтованої підозри

Оскільки положення кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтованості підозри», в оцінці цього питання слідчому судді належить користуватися практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.

Так, у своїх рішеннях, зокрема, «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. При цьому факти що підтверджують обґрунтовану підозру не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.

Стаття 277 КПК України визначає вимоги до письмового повідомлення про підозру, як процесуального документа. Так, відповідно до зазначеної норми, даний документ, окрім інших відомостей, має містити зміст підозри, що повинен бути достатнім для сприйняття третіми особами тих дій, які описуються стороною обвинувачення у відповідному документі. Разом з цим, достатність належить до оціночної категорії, а тому в кожному кримінальному провадженні за своїм внутрішнім переконанням слідчий (детектив), прокурор вирішують питання про достатність рівня підозри, обґрунтування якої (тобто її зміст) лягає в основу процесуального документа. Повідомлення про підозру це суб`єктивне, засноване на відповідній структурі складу злочину, формулювання обвинувачення у формі певної тези, яка лише у процесі досудового розслідування в повному обсязі може перерости у твердження у вигляді обвинувального акта.

Уявлення про «обґрунтовану підозру» має ґрунтуватися поміж інших факторів, на двох ключових критеріях: суб`єктивному та об`єктивному.

Перший критерій означає, що підозра має бути добросовісною, тобто особа, яка оголосила про підозру, має щиро підозрювати особу у вчиненні такого кримінального правопорушення, другий - що об`єктивно існують дані про скоєне кримінальне правопорушення і причетність особи до вчинення правопорушення. Такими даними можуть бути дії самого підозрюваного, наявні документи, речові докази, показання очевидців тощо.

З матеріалів доданих до клопотання вбачається, що ОСОБА_1 підозрюється у розтраті чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненого за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Перевіривши додані до клопотання матеріали, слідчий суддя дійшов висновку, що повідомлена ОСОБА_1 підозра, на час розгляду клопотання, є обґрунтованою, оскільки існують факти та інформація, які переконують у тому, що вона могла вчинити зазначений вище злочин. Такими матеріалами (доказами) у кримінальному проваджені є:

(1) копія Висновку «Про результати службового розслідування за фактами активних операцій, проведених ПАТ «КБ «Приватбанк» 16.12.2016 на значні суми, що викликають сумніви в їх правомірності» від 10.03.2017, яким встановлено невідповідність порядку розгляду і прийняття рішень, оформлення протоколу кредитного комітету ПАТ «КБ «Приватбанк» від 15.01.2014 вимогам «Положення про кредитні комітети», які можуть свідчити про ймовірно умисне підроблення рішень кредитного комітету;

(2) копія договорів про розміщення коштів на строковому депозиті № 238217 від 11.01.2014 та СЗ/198 від 29.12.2005 та додаткових угод до них, які не передбачали виплату додаткової винагороди (індексованої комісії) у зв`язку з ростом курсу гривні до долару США;

(3) копія листа ПАТ «КБ «Приватбанк» від 08.01.2014 № DN81 на адресу Голови правління «СК «Інгосстрах», щодо пропозиції розміщення депозиту з можливістю нарахування винагороди у зв`язку з коливаннями курсу гривні до долару США;

(4) наказ від 18.09.2007 про призначення ОСОБА_1 на посаду Першого заступника Голови правління СК «Інгосстрах» (за сумісництвом) та копія наказу про звільнення ОСОБА_1 з АТ КБ «Приватбанк» від 30.05.2017, відповідно до яких остання одночасно займала посади у відповідних установах;

(5) копія додаткової угоди від 02.12.2016 № 48 до депозитного договору № СЗ/198, а також копії додаткових угод від 16.12.2016 до депозитних договорів № 238217 та № СЗ/198 про нарахування і виплату винагороди (індексації) ПрАТ «СК «Інгосстрах» в сумі 129 490 883, 54 грн. та в сумі 7 401 380,94 грн. відповідно;

(6) копії протоків кредитного комітету ПАТ «КБ «Приватбанк» від 15.01.2014 та 16.12.2016, які були підписані одноособово ОСОБА_3 та відповідно до яких кредитним комітетом прийнято рішення про нарахування і виплату додаткового доходу (індексації) ПрАТ «СК «Інгосстрах»;

(7) меморіальні ордери № 10, 1 та 11, відповідно до яких ПАТ «КБ «Приватбанк» нараховано індексацію ПрАТ «СК «Інгосстрах» в сумі 129 490 883, 54 грн. за депозитним договором № 238217 та в сумі 7 401 380,94грн. за депозитним договором № СЗ/198;

(8) висновком економічної експертизи від 13.02.2021, яким встановлено, що розмір шкоди (збитків) завданої АТ «КБ «Приватбанк» внаслідок здійснення 16.12.2016 виплат грошових коштів на користь ПрАТ «СК «Інгосстрах» в якості індексації (винагороди у зв`язку із ростом курсу гривні до долару США) документально підтверджується в сумі 136 892 225, 41 гривень;

(9) повідомленням Національного банку України від 14.12.2016 про визнання ПрАТ СК «Інгосстарх» пов`язаною із ПАТ КБ «Приватбанк» особою та іншими матеріалами провадження у своїй сукупності.

Таким чином, дослідивши надані до суду матеріали у своїй сукупності, слідчий суддя встановив, що висновки органу досудового розслідування про наявність підозри щодо вчинення ОСОБА_1 до кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, не є очевидно необґрунтованими чи недопустимими.

Зважаючи на вказане, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_1 , виходячи з наявних у суду матеріалів клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення останьою вищезазначеного кримінального правопорушення за викладених у клопотанні обставин. Вказане, на переконання слідчого судді, може бути підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді запобіжного заходу.

Щодо наявності ризиків

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. КПК України покладає на слідчого, прокурора обов`язок обґрунтувати ризики кримінального провадження.

В обґрунтування клопотання прокурор посилається на існування таких ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) незаконно впливати на свідків та підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні; 3) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Ризик переховування слідчий суддя оцінює в світлі обставин цього кримінального провадження та особистої поведінки підозрюваної.

Так, інкриміноване підозрюваній кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 191 КК України, є особливо тяжким злочином, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 7 до 12 років з конфіскацією майна. Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваної переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрювана може втекти.

Разом з цим, відповідно до відомостей з Інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон «Аркан» вбачається, що підозрювана на протязі 2016-2021 років 9 разів здійснювала виїзд за межі території України строком до 20 днів. Втім, після вильоту з України зі своїм неповнолітнім сином 17.02.2021 до теперішнього часу до України не повернулася, що є нехарактерною поведінкою для неї та на переконання суду свідчить про можливість вчинення підозрюваною дій з метою уникнення притягнення до кримінальному відповідальності.

Кожна окремо з вищезазначених обставин не є вирішальною при оцінці наявності ризику переховування ОСОБА_1 , однак у сукупності між собою та з іншими обставинами цього кримінального провадження дають підстави обґрунтовано припускати ймовірну можливість переховування підозрюваної від органів досудового розслідування та суду на даному етапі кримінального провадження.

Разом з цим слідчим суддею береться до уваги твердження прокурора про наявність ризику можливого незаконно впливу підозрюваної на інших учасників (свідків) цього кримінального провадження, який обґрунтовується фактом довготривалого працевлаштування ОСОБА_1 у ПАТ КБ «Приватбанк», в тому числі і на керівних посадах, що наділяло її певними організаційно-розпорядчими і управлінськими функціями по відношенню до інших працівників банку. Крім того за часів роботи у банку підозрювана могла здобути певний авторитет та товариські відносини з працівниками банку, які може використати задля спонукання свідків до зміни наданих свідчень, викривлення обставин подій або відмови у наданні свідчень в майбутньому. Крім того, відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, підозрюваними у цьому кримінальному провадженні є також інші колишні співробітники ПАТ КБ «Приватбанк», а тому, на переконання суду, ОСОБА_1 задля досягнення єдиної мети з іншими підозрюваними може узгоджувати з ними власні дії та свідчення, що буде негативно позначатися на меті кримінального провадження.

Водночас, з огляду на наявність у матеріалах клопотання відомостей про перебування ОСОБА_1 на посаді Першого заступника Голови правління ПрАТ СК «Інгосстрах», підтримання нею ділових та можливо товариських відносин з іншими підозрюваними у цьому провадженні та факт переведення 01.02.2021 грошових коштів у загальній сумі 136 892 225, 41 гривень від ПрАТ СК «Інгосстрах» на користь АТ КБ «Приватбанк», які були попередньо нараховані та виплачені банком на підставі додаткових угод до депозитних договорів, на переконання слідчого судді говорить про намагання створення штучних обставин відсутності елементів складу інкримінованого злочину. За наведеного суд погоджується з твердженням прокурора про існування ризику можливого перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

Одночасно з цим, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім ризиків встановлених у судовому засіданні, слідчий суддя повинен оцінити в сукупності всі обставини кримінального провадження, зокрема: тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винуватою в кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вона підозрюється; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків в місці його постійного проживання, у тому числі наявність родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного (ст. 178 КПК України).

Відповідно до наведеної норми, слідчий суддя враховує, що інкримінований ОСОБА_1 злочин належить до категорії особливо тяжких, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від 7 до 12 років; доведення стороною обвинувачення наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 даного кримінального правопорушення; доведення існування ризиків переховування від органів досудового розслідування та/або суду; незаконного впливу на інших учасників цього провадження; розмір шкоди, у завданні якої підозрюється ОСОБА_8 , що складає 136 892 225,41 гривень; наявність у підозрюваної неповнолітнього сина, а також факт тривалої відсутності ОСОБА_8 за місцем мешкання на протязі часу активної стадії досудового розслідування, що на переконання суду дає певну характеристику особі підозрюваної. Зважаючи на вищевикладені обставини у сукупності, слідчий суддя переконаний, що прокурором у даному клопотанні доведено необхідність обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. При цьому слідчий суддя враховує, виходячи із досліджених матеріалів, що вік та стан здоров`я підозрюваної не виключають можливості її тримання під вартою.

Отже з урахуванням тяжкості злочину у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_8 , доведення стороною обвинувачення наявності обґрунтованої підозри та існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність обрання щодо підозрюваної ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За таких обставин, клопотання детектива підлягає задоволенню.

В силу приписів ч. 4 ст. 197 КПК України, у разі постановлення слідчим суддею, судом ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого на підставі ч. 6 ст. 193 КПК України строк дії такої ухвали не зазначається.

Також слідчий суддя при постановленні ухвали враховує положення абз. 7 ч. 4 ст. 183 КПК України, де зазначено, що при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 193, 194, 196, 197, 309, 369-372 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

Клопотання детектива Національного бюро Першого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Крютченка В.О. про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваної ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 12017040000000531 від 06.03.2017 - задовольнити.

Обрати підозрюваній ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до її затримання і доставки до місця кримінального провадження та розгляду питання про застосування обраного запобіжного заходу слідчим суддею за участю підозрюваної або зміну обраного запобіжного заходу на більш м`який запобіжний захід.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя С.М. Мойсак