- Головуючий суддя (ВАКС) : Мойсак С.М.
- Секретар : Заплатинської К.В.
- Захисник/адвокат : Стороженко Д.О.
- Прокурор : Скибенко О.І.
Справа № 991/4379/21
Провадження 1-кс/991/4443/21
УХВАЛА
Іменем України
02 липня 2021 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Мойсак С.М.
за участю:
секретаря судового засідання Заплатинської К.В.,
прокурора Скибенко О.І.,
підозрюваного ОСОБА_1 ,
захисника Стороженко Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Вищого антикорупційного суду
клопотання прокурора четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Скибенка О.І. про продовження строку дії обов`язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
у кримінальному провадженні № 52017000000000785 від 10.11.2017, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України,
ВСТАНОВИВ:
До слідчого судді Вищого антикорупційного суду надійшло відповідне клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_1 згідно ч. 5 ст. 194 КПК України, у кримінальному провадженні № 52017000000000785 від 10.11.2017.
Відповідно до матеріалів клопотання, детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування, а прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури офісу Генерального прокурора - процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52017000000000785 від 10.11.2017, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ст. 366-1 КК України.
За версією органу досудового розслідування, службові особи Головного управління Національної поліції в Одеській області - начальник управління ОСОБА_1 , його заступник ОСОБА_2 , діючи за попередньою змовою групою осіб з директорами суб`єктів господарювання приватної форми власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , зловживаючи своїм службовим становищем заволоділи чужим майном, а саме: тютюновими виробами (цигарками), загальною вартістю 13 464 280, 65 гривень, які були вилучені під час проведення досудового розслідування кримінального провадження № 42017000000004293 та визнані у ньому речовими доказами, тобто заволоділи чужим майном в особливо великому розмірі.
25.07.2019 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 26.07.2019 до ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, який ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 16.09.2019 змінено на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час доби.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17.01.2020 застосований до ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час доби змінено на заставу у сумі 525 500 гривень з покладанням обов`язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК України.
В ході подальшого досудового розслідування покладені на підозрюваного ОСОБА_1 процесуальні обов`язки, визначені ухвалою суду від 17.01.2020 неодноразово продовжувалися ухвалами слідчих суддів та востаннє були продовжені ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 06.05.2021, та строк їх дії встановлено до 05.07.2021 включно.
Разом з цим строк досудового розслідування у кримінальному провадженні було продовжено постановами від 16.09.2019 до шести місяців, від 28.12.2019 до дев`яти місяців та 11.03.2020 до дванадцяти місяців, тобто до 25.07.2020.
Водночас 20.07.2020 стороні захисту повідомлено про завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні та надано доступ до матеріалів досудового розслідування. Дотепер сторона захисту знайомиться з матеріалами провадження, що є підставою неможливості закінчення досудового розслідування у строк до 05.07.2021.
Посилаючись на наведені вище обставини, а також на наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які продовжують існувати, а саме: ризик того, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у цьому провадженні, а також ризик можливого перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином прокурор просить продовжити строк дії покладених раніше на підозрюваного обов`язків на два місяці.
Прокурор Скибенко О.І. у судовому засіданні подане клопотання підтримав у повному обсязі, пояснення надав аналогічні тексту клопотання та зазначив, що попередніми ухвалами слідчих суддів було визнано існування ризику можливого переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду. Зазначений ризик дотепер продовжує існувати, оскільки ОСОБА_1 підозрюється у скоєнні злочину за який передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 12 років, підозрюваний має достатні статки для вчинення дій з метою переховування, а також він є власником нерухомого майна, що знаходиться на тимчасово окупованій території, а саме у АР Крим. З огляду на наведене просив клопотання задовольнити та продовжити на два місяці строк дії покладених на підозрюваного обов`язків.
Захисник Стороженко Д.О. у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання та пояснив, що стороною обвинувачення не доведено продовження існування ризиків, які зазначені у клопотанні прокурора. Так, ризик переховування спростовується поведінкою ОСОБА_1 з моменту повідомлення йому про підозру, виїздами за кордон та поверненням до території України. Водночас ризиків впливу на свідків та перешкоджання кримінальному провадженню не існує, оскільки ОСОБА_1 вже не займає ніякої посади в Національній поліції України, а тому посилання прокурора виключно на попередньо займану ОСОБА_1 посаду є безпідставними. Разом з цим захисник у судовому засіданні вказав на ті обставини, що прокурором також не доведено можливості застосування до підозрюваного іншого, більш м`якого запобіжного заходу, а тому просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора та змінити ОСОБА_1 запобіжний захід з застави на особисте зобов`язання.
Захисник Стоянов М.М. у судове засідання не з`явився, про час та місце засідання повідомлений належним чином. Причин неявки суду не повідомив. До початку засідання через канцелярію суду подав письмові заперечення щодо продовження строку дії процесуальних обов`язків, покладених на ОСОБА_1 . Відповідно до поданих заперечень захисник стверджує, що ОСОБА_1 не набув статусу підозрюваного у даному кримінальному провадженні, оскільки таке повідомлення було здійснено у провадженні, розпочатому за іншим фактом злочинної діяльності. У відповідному провадженні детективом протиправно змінено правову кваліфікацію та предмет доказування. Таким чином повідомлення про підозру ОСОБА_1 здійснено за тим фактом, який до Єдиного реєстру досудових розслідувань фактично стороною обвинувачення не внесено, що є порушенням КПК України та положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення.
Крім того у поданих запереченнях захисник зазначає, що наявні у матеріалах провадження допити свідків були отримані під час проведення досудового розслідування в іншому кримінальному провадженні та першочергово пояснення свідків значно відрізнялися від тих, які є на теперішній час і на яких ґрунтується підозра ОСОБА_1 . Водночас інші докази сторони обвинувачення не містять ніяких підтверджень вини ОСОБА_1 в інкримінованому йому злочині.
Зважаючи на викладене, а також вказуючи на відсутність доказів на підтвердження існування ризику переховування, ризику впливу на свідків та перешкоджання провадженню іншим чином, захисник просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку дії процесуальних обов`язків.
Підозрюваний ОСОБА_1 підтримав позицію захисників, просив відмовити у задоволенні клопотання сторони обвинувачення та додатково зазначив, що під час ознайомлення з матеріалами досудового розслідування виявлено документи компетентних органів Сполучених Штатів Америки відповідно до яких було відмовлено у виконанні запитів про надання міжнародної правової допомоги у зв`язку з відсутністю підтвердження доказів провини осіб. Просив врахувати відповідні факти під час ухвалення судового рішення.
Вивчивши клопотання та додані до нього матеріали, вислухавши позицію учасників провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступних висновків
У судовому засіданні встановлено, що детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування, а прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора - процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 52017000000000785 від 10.11.2017, в якому 25.07.2019 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України та 20.07.2020 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ст. 366-1 КК України.
Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 26.07.2019 відмовлено у задоволенні клопотання сторони обвинувачення про обрання до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, який в подальшому ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 16.09.2019 змінено на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час доби.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17.01.2020 застосований до ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час доби змінено на заставу у сумі 525 500 гривень з покладанням обов`язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
1) прибувати до слідчого (детектива), прокурора, слідчого судді, суду за першою вимогою;
2) не змінювати свого місця проживання;
3) утримуватися від спілкування з іншими підозрюваними у кримінальному провадженні - ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , а також із наступними особами: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , стосовно обставин кримінального провадження поза межами процесуальних дій.
4) здати на зберігання до Державної міграційної служби України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;
5) носити електронний засіб контролю.
В ході подальшого досудового розслідування покладені на підозрюваного ОСОБА_1 вищезазначені обов`язки, за виключенням обов`язків носити електронний засіб контролю та здати документи, що дають право виїзду з країни, неодноразово продовжувалися ухвалами слідчих суддів. Востаннє вони були продовжені ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 06.05.2021, та строк їх дії встановлено до 05.07.2021 включно.
Разом з цим постановами заступника Генерального прокурора - керівника спеціалізованої антикорупційної прокуратури строк досудового розслідування у кримінальному провадженні було продовжено: постановою від 16.09.2019 до шести місяців, від 28.12.2019 до дев`яти місяців та від 11.03.2020 до дванадцяти місяців, тобто до 25.07.2020.
Водночас до закінчення строку досудового розслідування, а саме 20.07.2020 стороні захисту повідомлено про завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні та надано доступ до матеріалів досудового розслідування. Дотепер сторона захисту знайомиться з матеріалами провадження.
Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення його дієвості, є запобіжний захід.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також наявність ризиків, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 ст. 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Отже, при вирішенні питання про доцільність продовження дії процесуальних обов`язків, покладених на ОСОБА_1 , слідчий суддя має врахувати наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Щодо обґрунтованості підозри
Оскільки положення кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтованості підозри», в оцінці цього питання слідчому судді належить користуватися практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.
У своїх рішеннях, зокрема, «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. При цьому факти що підтверджують обґрунтовану підозру не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.
Перевіривши матеріали клопотання слідчий суддя дійшов висновку про доведеність стороною обвинувачення обґрунтованості підозри щодо можливої причетності ОСОБА_1 до інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, що підтверджується доданими до клопотання матеріалами, а саме: (1) протоколом обшуку від 20.12.2017, відповідно до якого співробітниками Генеральної прокуратури було вилучено цигарки; (2) постановою про визнання вилучених цигарок речовими доказами у кримінальному провадженні; (3) актами прийому передачі матеріальних цінностей, відповідно до яких Генеральна прокуратура передала, а ТОВ «Скай-Лайн» отримало вилучені цигарки; (4) актами прийому передачі цигарок від ТОВ «Скай-Лайн» до ГУНП в Одеській області; (5) договором № 308 від 14.08.2018 про зберігання речових доказів, укладеним між ГУНП в Одеській області в особі ОСОБА_1 та ТОВ «Агат-2016» в особі ОСОБА_4 ; (6) актами прийому передачі речових доказів, відповідно до яких слідчий ГУНП в Одеській області передав, а ТОВ «Агат-2016» отримало попередньо вилучені цигарки; (7) протоколом обшуку від 14.11.2018, відповідно до якого не було відшукано цигарки на території складських приміщень; (8) висновком комісійної економічної експертизи від 16.07.2019, якою встановлено спричинення збитків на суму 13 464 280,65 гривень; (9) протоколом допиту ОСОБА_5 , який у наданим ним поясненнях зазначив, що начальник ГУНП в Одеській області ОСОБА_1 цікавився про справу, яка надійшла від Генеральної прокуратури і у якій були вилучені цигарки. За поясненнями ОСОБА_1 , вказане провадження до слідчого управління в Одеській області надійшло за ініціативою ОСОБА_2 . Також свідок пояснив, що саме ОСОБА_1 був «ініціатором» питання з приводу зміни місця зберігання речових доказів у провадженні та надав йому договір про зберігання речових доказів, укладений з «Агат-2016». Інших випадків зацікавленості керівника у зберіганні речових доказів в інших провадженнях не було; (10) протоколом допиту ОСОБА_7 , який пояснив, що у його провадженні перебувало кримінальне провадження, в якому співробітниками Генеральної прокуратури були вилучені цигарки. Від свого керівника ним було отримано договори, укладені між ГУНП та двома підприємствами щодо зберігання речових доказів. Вказані договори керівник свідка отримав через свого керівника від начальника ГУНП в Одеській області. В подальшому, після узгодження необхідних питань, цигарки були передані на зберігання до «Агат-2016» та іншими матеріалами провадження в своїй сукупності.
Твердження сторони захисту щодо необґрунтованості підозри з огляду на вчинення відповідної процесуальної дії стороною обвинувачення у провадженні, яке було розпочато за іншим фактом злочинної діяльності, а отже порушенням стороною обвинувачення приписів законодавства щодо реєстрації кримінальних правопорушень, були ретельно досліджені слідчим суддею та суд вважає за необхідне зазначити, що надані заперечення стосуються безпосередньо оцінки доказів, наданих стороною обвинувачення, їх належності та допустимості, а отже і остаточної винуватості або невинуватості підозрюваного, що у певній мірі виходить за межі повноважень слідчого судді при розгляді клопотання про продовження строку дії обов`язків, покладених на підозрюваного. На цій стадії кримінального провадження, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, слідчий суддя повинен лише надати оцінку тому чи достатньо отриманої інформації та досліджених доказів для того, щоб допустити можливість, що особа щодо якої вирішується питання, могла вчинити кримінальне правопорушення, яке їй інкримінується і чи є підстави для здійснення подальшого досудового розслідування, яке не обов`язково має закінчитись складанням обвинувального акта. Належну оцінку вказаним доказам має дати суд при розгляді справи по суті, а отже у своїх запереченнях захист ставить більш високі вимоги до оцінки доказів на цій стадії досудового розслідування, ніж передбачено законом. За таких обставин суд розглядає надані заперечення саме як позицію сторони захисту щодо невинуватості підозрюваного та як аргумент для відмови у задоволенні клопотання про продовження строку дії обов`язків.
Так, не вирішуючи питання про доведеність вини, правильність кваліфікацій дій та не вдаючись у порушення положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, виходячи з наявних у суду матеріалів клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри тією мірою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Щодо наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь вірогідності, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. КПК України покладає на слідчого, прокурора обов`язок обґрунтувати ризики кримінального провадження.
Так, попередніми ухвалами слідчих суддів була встановлена наявність існування ризику можливого переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, який на твердження прокурора дотепер продовжує мати місце.
Ознайомившись з клопотанням та вислухавши доводи прокурора, слідчий суддя погоджується з твердження сторони обвинувачення про продовження існування зазначеного ризику виходячи з того, що інкримінований ОСОБА_1 злочин, передбачений ч. 5 ст. 191 КПК України є особливо тяжким кримінальним правопорушенням, відповідальність за який передбачена у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна, що поряд з віднесенням його до корупційних злочинів, позбавляє суд можливості звільнення винної особи від кримінальної відповідальності чи звільнення її від відбування покарання з випробуванням. За таких обставин, у разі доведення вини ОСОБА_1 , до останнього буде застосовано виключно реальне покарання у виді позбавлення волі. Наведена обставина у виді безальтернативності та тяжкості покарання, на переконання слідчого судді, сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного вчинити дії з метою переховування від органів досудового розслідування чи суду для уникнення притягнення до кримінальної відповідальності. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Також при оцінці ризику переховування слідчим суддею береться до уваги і майновий стан сім`ї підозрюваного, що підтверджується декларацією ОСОБА_1 , як особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а також витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, відповідно до яких у власності підозрюваного та його дружини перебувають численні об`єкти нерухомого майна (в тому числі і об`єкт житлової нерухомості - квартира, на тимчасово окупованій території України). Наявність відповідного майна, на переконання суду, свідчить про заможній стан ОСОБА_1 , який ОСОБА_1 у разі прийняття рішення щодо необхідності вчинити дії щодо переховування зможе використати у власних цілях для ухилення від можливої кримінальної відповідальності та значний час перебувати в умовах розшуку та переховуватися.
За наведених обставин, хоча кожна з вказаних підстав не є вирішальною при оцінці ризику переховування, втім у своїй сукупності вказує слідчому судді на продовження існування ризику можливого переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, який дотепер залишається актуальним, хоча і є значно меншим від часу повідомлення ОСОБА_1 про підозру та застосування до нього запобіжного заходу. З приводу належної процесуальної поведінки останнього та відсутності нарікань на неї з боку сторони обвинувачення слідчий суддя переконаний, що відповідна поведінка забезпечується застосованим запобіжним заходом до підозрюваного, хоча судом і не виключається свідоме ставлення підозрюваного до покладених на нього обов`язків.
З приводу наявності існування інших зазначених у клопотанні ризиків таких, як: незаконний вплив на свідків у цьому кримінальному провадженні та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином вважаю за необхідне зазначити, що вони не знайшли свого підтвердження у ході розгляду справи, оскільки прокурором не були обґрунтовані та доведені під час судового засідання.
Підсумовуючи наведене слідчий суддя зазначає, що у судовому засіданні була встановлена актуальність існування лише одного ризику, на який посилається прокурор, як правову підставу для продовження строку дії обов`язків, а саме: ризик можливого переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, що разом з доведеністю обґрунтованості підозри, дає слідчому судді можливість дійти висновку про необхідність продовження строку дії обов`язків, покладених на підозрюваного. Продовження строку дії обов`язків забезпечить можливість контролю за поведінкою підозрюваного з боку органу досудового розслідування з метою досягнення мети кримінального провадження.
З приводу заперечень захисника Стороженка Д.О. про не доведення прокурором неможливості застосування до підозрюваного ОСОБА_1 іншого більш м`якого запобіжного заходу та прохання адвоката змінити застосований до останнього запобіжний захід у вигляді застави на особисте зобов`язання, зазначаю наступне.
Як було розкрито вище, виходячи із приписів ст. 177 КПК України, слідчий суддя при вирішенні питання про доцільність продовження строку дії процесуальних обов`язків, покладених на підозрюваного, має враховувати саме наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, передбачених цією статтею. Сутність обов`язків, які покладаються на підозрюваного на підставі ст. 194 КПК України, полягає в їх додатковій природі по відношенню до застосованого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою. У даному випадку таким запобіжним заходом є застава, яка почала діяти щодо підозрюваного з моменту її внесення.
Тобто під час розгляду клопотання про продовження строку дії процесуальних обов`язків слідчий суддя у випадку доведеності стороною обвинувачення усіх умов, визначених ст. 177 КПК України, має або задовольнити таке клопотання, або ж відмовити у його задоволені. При цьому в силу закону вирішувати інше питання, зокрема, про зміну запобіжного заходу, слідчий суддя не уповноважений. Втім законодавцем визначена окрема процедура вирішення питання щодо зміни застосованого до підозрюваного запобіжного заходу (на більш м`який або навпаки - більш тяжкий), яка може ініціюватись слідчим, прокурором, підозрюваним та його захисником в порядку, визначеному ст.ст. 200, 201 КПК України, шляхом подання до суду окремого клопотання про зміну запобіжного заходу. Через недотримання зазначених процесуальних вимог, у слідчого судді відсутні процесуальні підстави вирішувати питання про заміну запобіжного заходу по суті, безпосередньо при розгляді клопотання прокурора про продовження строку дії процесуальних обов`язків.
Водночас, беручи до уваги належну процесуальну поведінку підозрюваного на протязі значного часу досудового розслідування, що підтверджується відсутністю нарікань на неї з боку сторони обвинувачення та встановлений у судовому засіданні факт викликів ОСОБА_1 на протязі останнього року для участі у проведенні слідчих дій виключно через засоби телефонного зв`язку та захисників, враховуючи особу підозрюваного та відсутність обґрунтування з боку сторони обвинувачення необхідності у продовженні обов`язку повідомляти підозрюваному уповноважену особу про зміну його місця проживання та/або місця роботи, слідчий суддя приходить до висновку, що з метою забезпечення збереження співмірності цілей досудового розслідування та прав підозрюваного, є необхідність у скасуванні вищезазначеного обов`язку.
Беручи до уваги вищезазначене, орієнтуючись на відповідний етап досудового розслідування, його мету із завдання, враховуючи те, що інші покладені на ОСОБА_1 обов`язки в достатній мірі та повно забезпечують його належну процесуальну поведінку та виконання ним процесуальних обов`язків, з метою мінімізації доведеного ризику та з урахуванням виконання вимог ст. 290 КПК України, коли стороні захисту відкриваються відомості про свідків у кримінальному провадженні, вважаю за можливе клопотання прокурора задовольнити частково та продовжити дію обов`язків, передбачених п.п. 1, 4 ч. 5 ст. 194 КПК України, оскільки саме визначені обов`язки в достатній мірі гарантують його належну процесуальну поведінку під час досудового розслідування та їх скасування може завдати шкоду досудовому розслідуванню та судовому розгляду справи по суті.
Керуючись статтями: 107, 177, 178, 194 КПК України, слідчий суддя,
УХВАЛИВ:
Клопотання прокурора четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Скибенка О.І. про продовження строку дії обов`язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по кримінальному провадженню № 52017000000000785 від 10.11.2017 - задовольнити частково.
Продовжити щодо підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії покладених на нього обов`язків, а саме:
1) прибувати до слідчого (детектива), прокурора, слідчого судді, суду за першою вимогою;
2) утримуватися від спілкування з іншими підозрюваними у кримінальному провадженні - ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , а також із наступними особами: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , стосовно обставин кримінального провадження поза межами процесуальних дій.
Строк дії ухвали встановити до 02 вересня 2021 року, включно.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора у кримінальному провадженні № 52017000000000785 від 10.11.2017.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя С.М. Мойсак