Документ № 98499485

Справа № 991/3923/21

Провадження №11-сс/991/414/21

суддя 1 інст.Мойсак С.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2021 року м. Київ

Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду колегією суддів у складі:

головуючого судді Чорненької Д.С.,

суддів: Глотова М. С., Калугіної І.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Шковири А.М.,

прокурора: Василенкова Б.М.,

захисника: Туз А.В.

підозрювана ОСОБА_1 та захисник Бойко С.М. не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу захисника підозрюваної ОСОБА_1 - Туз Анастасії Вадимівни на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17 червня 2021 року про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12017040000000531 від 06 березня 2017 року відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Павлоград, Дніпропетровської обл., раніше не судимої, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч.5 ст.191 КК України,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17 червня 2021 року клопотання детектива НАБ України про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задоволено та обрано відносно підозрюваної ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до її затримання і доставки до місця кримінального провадження та розгляду питання про застосування обраного запобіжного заходу за участю підозрюваної або зміну обраного запобіжного заходу на більш м`який запобіжний захід. Підставами для постановлення ухвали зазначено, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.191 КК України; орган досудового розслідування вжив усі можливі заходи, спрямовані на вручення підозри ОСОБА_1 , а тому вона набула статусу підозрюваної; вона перебуває у міжнародному розшуку; наявні підстави проводити розгляд справи у відповідності до ч.6 ст.193 КПК України за її відсутності. Прокурором доведено наявність ризиків, передбачених п.п.1,3,4 ч.1 ст.177 КПК України, зокрема: вона має можливість переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні №12017040000000531 та перешкоджати йому іншим чином. Крім того, слідчим суддею було взято до уваги тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_2 , розмір шкоди, у завданні якої вона підозрюється, наявність у підозрюваної неповнолітнього сина, а також факт тривалої її відсутності за місцем проживання на протязі часу активної стадії досудового розслідування.

22 червня 2021 року до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла апеляційна скарга захисника підозрюваної ОСОБА_1 - Туз А.В., у якій вона просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою у задоволенні клопотання детектива НАБ України про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відмовити. Вважає ухвалу слідчого судді необґрунтованою та незаконною, постановленою з істотними порушеннями вимог КПК України. Зазначає, що вручення органом досудового розслідування повідомлення про підозру не відповідає вимогам КПК України, а тому ОСОБА_1 не набула статусу підозрюваної у кримінальному провадженні №12017040000000531. Зокрема, повідомлення про підозру було передано для вручення голові правління ОСББ «Восход 147» ОСОБА_3 23 лютого 2021 року, тобто лише наступного дня після його складення, та не вручено адресату. Сторона обвинувачення, знаючи про перебування ОСОБА_1 за кордоном, ігноруючи вимоги ч.2 ст.135 КПК України, направила повідомлення про підозру за місцем її проживання. Жодних доказів щодо підтвердження отримання ОСОБА_1 повідомлення про підозру, передбачених ч.1 ст.136 КПК України, матеріали, надані стороною обвинувачення, не містять. Фактично ОСОБА_1 не ознайомлена з його змістом, а також правами та обов`язками підозрюваної. Надсиланння повідомлення про підозру на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також в месенджері WhatsApp є також неналежним способом вручення повідомлення про підозру, оскільки відсутні дані про те, що вона використовує зазначені електронні засоби. Орган досудового розслідування знаючи, що станом на день складення підозри, ОСОБА_1 знаходилася на території Туреччини, до поданого клопотання не додав доказів про направлення повідомлення про підозру шляхом використання міжнародної правової допомоги. Стверджує, що ОСОБА_1 не перебуває у міжнародному розшуку, оскільки відсутнє підтвердження внесення відомостей до ЄРДР про це. Зокрема, у витягу з ЄРДР відсутня така відмітка. Відомості про її оголошення в міжнародний розшук відсутні й у системі Генерального секретаріату Інтерполу. Крім того, вважає, що законодавець визначає момент оголошення особи в міжнародний розшук- виставлення Інтерполом «червоної картки», а не прийняття постанови про розшук.

У судовому засіданні захисник Туз А.В. доводи апеляційної скарги підтримала, просила скаргу задовольнити. Додатково, без подання доповнень до апеляційної скарги в письмовій формі, зазначала про те, що судове рішення підлягає скасуванню і з тої підстави, що клопотання про обрання запобіжного заходу з додатками та судовий виклик ОСОБА_1 не було надіслано на адресу її проживання. Її підзахисна перебуває за межами України, разом з тим, надати суду інформацію про її місцезнаходження не може, так як вказані відомості охороняються положеннями закону та є адвокатською таємницею.

Прокурор проти задоволення апеляційної скарги заперечував, вважає, що рішення слідчого судді постановлено з урахуванням усіх обставин справи та у відповідності до вимог кримінального процесуального законодавства, а тому просить залишити його без змін.

Підозрювана ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про час і місце розгляду повідомлялася у встановленому законом порядку. Захисник щодо можливості розгляду апеляційної скарги за її відсутності поклався на думку суду. Оскільки підозрювана уповноважила представляти її інтереси захисника Туз Анастасію Вадимівну, яка підтвердила факт перебування ОСОБА_1 за межами України, з метою недопущення можливого порушення права особи на свободу та особисту недоторканість, колегія суддів вирішила за можливе проводити розгляд апеляційної скарги за її відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників апеляційного провадження, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів приходить до таких висновків.

Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно з ч.2 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого або особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру. Якщо розгляд апеляційної скарги дає підстави для прийняття рішення на користь осіб, в інтересах яких апеляційні скарги не надійшли, суд апеляційної інстанції зобов`язаний прийняти таке рішення.

Оскільки, відповідно до ч.1 ст.396 КПК України апеляційна скарга подається в письмовій формі, колегія суддів не знаходить підстав для виходу за її межі, зокрема, в частині зазначення захисником усно додаткової підстави для скасування судового рішення - відсутність направлення клопотання та судового виклику за місцем реєстрації підозрюваної. Надсилання на адресу підозрюваної за місцем її реєстрації в Україні зазначених процесуальних документів слідчим суддею не призвело б до збільшення обсягу її прав чи обов`язків, так як із матеріалів справи вбачається, а також підтверджено в судовому засіданні стороною захисту, що ОСОБА_1 перебуває поза межами України.

Згідно з ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до ч.6 ст.193 КПК України слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених ст.177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.

На думку колегії суддів, слідчий суддя дотримався у повній мірі зазначених вимог закону та ухвалив законне та обґрунтоване рішення.

З матеріалів судової справи вбачається, що детективами НАБ України здійснюється досудове розслідування, а прокурорами САП Офісу Генерального прокурора - процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №12017040000000531 від 06 березня 2017 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364-1, ч.2 ст.28 ч.1 ст.366, ч.2 ст.28 ч.2 ст.366, ч.5 ст.191 КК України.

За версією органу досудового розслідування, Перший заступник Голови Правління - Керівник Бізнесу крупних і VIP-клієнтів ПАТ «КБ «Приватбанк» ОСОБА_4 , Голова Правління ПАТ «КБ «Приватбанк» ОСОБА_5 та начальник департаменту фінансового менеджменту ПАТ «КБ «Приватбанк» ОСОБА_1 , яка одночасно займала посаду першого заступника Голови Правління ПрАТ «СК «Інгосстрах» та інші невстановлені досудовим розслідуванням особи, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 16 грудня 2016 року, та у невстановленому досудовим розслідуванням місці, усвідомлюючи, що ПАТ «КБ «Приватбанк», з урахуванням позиції власників його істотної участі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , у найближчий час буде визнаний неплатоспроможним та перейде під контроль держави, та розуміючи, що у зв`язку із цим вони втратять контроль над грошовими коштами ПАТ «КБ «Приватбанк», переслідуючи корисливу мету, з метою того щоб кошти не поступили на користь держави, підготували та вирішили реалізувати злочинний план розтрати грошових коштів ПАТ «КБ «Приватбанк» в особливо великому розмірі, а саме: на підставі рішень Кредитного Комітету від 15 січня 2014 року та 16 грудня 2016 року, які не відповідали вимогам «Положення про кредитні комітети, в системі «Приватбанк», протиправно нарахували і виплатили 16 грудня 2016 року необґрунтовану додаткову винагороду - індексовану комісію, по депозитному договору №СЗ/198 від 29 грудня 2005 року та депозитному договору №238217 від 11 січня 2014 року на користь пов`язаної з банком юридичної особи ПрАТ «СК «Інгосстрах» у сумі 136 892 225, 41 грн., використовуючи для цього, як привід, наявне в державі зростання курсу гривні до долару США.

Відповідно до наявної в матеріалах кримінального провадження інформації ОСОБА_1 17 лютого 2021 року покинула територію України та не поверталася (т.4 а.с.98-101).

22 лютого 2021 року ОСОБА_1 складено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України.

Колегія суддів погоджується з доводами сторони захисту, що надіслання повідомлення про підозру на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_2 та в месенджер WhatsApp (номер телефону НОМЕР_1 ) не є належним повідомленням про підозру ОСОБА_1 , оскільки в матеріалах справи відсутні докази, що вона користувалася телефоном та електронна пошта належить їй.

Однак, колегія суддів не погоджується з доводами сторони захисту, що ОСОБА_1 не набула статусу підозрюваної у кримінальному провадженні №12017040000000531, так як відповідно до ч.1 ст.42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому ст.ст.276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, у тому числі, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Згідно з ч.1 ст.278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Порядок вручення повідомлення передбачено ст.135 КПК України, згідно якої особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.

У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.

Зазначені вимоги кримінального процесуального закону орган досудового розслідування дотримався.

Згідно повідомлення про підозру від 22 лютого 2021 року ОСОБА_1 зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до протоколу допиту свідка ОСОБА_3 від 20 травня 2021 року, ОСОБА_1 та її син у вказаній квартирі не проживають приблизно з грудня 2020 року (т.4 а.с.60-63).

У зв`язку з не встановленням місцезнаходження ОСОБА_1 на території України, що позбавило орган досудового розслідування можливості вручити їй письмове повідомлення про підозру у день його складання, та наявної інформації про місце її проживання, на підставі ч.1 ст.42, ст.135, 276-278 КПК України повідомлення про підозру вручено голові правління ОСББ «Восход 147» ОСОБА_3 за місцем проживання ОСОБА_1 та направлено поштою на зазначену адресу (т.4 а.с.1-28; 34-59).

Твердження сторони захисту, що повідомлення про підозру було передано для вручення голові правління ОСББ «Восход 147» ОСОБА_3 23 лютого 2021 року, тобто лише наступного дня після його складення, не можуть бути підставою для скасування рішення слідчого судді. Частина 2 ст.135 КПК України, яка відповідно до вимог ст.278 КПК України застосовується під час виконання вимог щодо порядку вручення письмового повідомлення про підозру, не вимагає його вручення уповноваженій особі житлово-експлуатаційної організації у день її складення.

Доводи сторони захисту про те, що орган досудового розслідування, знаючи про перебування ОСОБА_1 за кордоном, направив письмове повідомлення про підозру за місцем її проживання, не можуть бути підставою для задоволення апеляційної скарги, так як адреса її перебування чи проживання за кордоном на той час була невідома, підозра направлена на останню відому адресу її проживання на території України (т.4 а.с.34-59). Тому, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що ОСОБА_1 набула статусу підозрюваної.

Доводи апеляційної скарги захисника, що ОСОБА_1 не перебуває у міжнародному розшуку, також не знайшли свого підтвердження. Відсутність відомостей у системі Генерального секретаріату Інтерполу, на думку суддів всієї колегії, та у витягу з ЄРДР відомостей про оголошення особи в міжнародний розшук, на думку більшості членів колегії, не свідчить про його відсутність.

Відповідно до ч.1 ст.281 КПК України якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або він виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України чи за межами України та не з`являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, слідчий, прокурор оголошує розшук такого підозрюваного.

Чинний КПК України регламентує, що про оголошення розшуку органом досудового розслідування має бути прийнята відповідна постанова (ч.2 ст.281 КПК України), що в даному випадку і було здійснено (т.4 а.с.114-115). Інформація про це має бути внесена до ЄРДР. Таке процесуальне рішення має бути спрямоване відповідному органу з метою його реалізації. З матеріалів справи вбачається, що орган досудового розслідування комплекс таких заходів здійснив (т.4 а.с. 118). Разом з тим, ч.2 ст.281 КПК України не встановлює строку у який дані відомості мають бути внесені до ЄРДР та не пов`язує дану подію з початком дії постанови про оголошення у міжнародний розшук. Крім того, на думку більшості колегії суддів, отримання підтвердження про прийняття до виконання такої постанови Департаментом міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України не є тою обставиною, яка свідчить про оголошення особи у міжнародний розшук. Такі висновки могли б мати місце за часу дії Інструкції про порядок використання правоохоронними органами можливостей Національного центрального бюро Інтерполу в Україні у попередженні, розкритті та розслідуванні злочинів, затвердженої спільним наказом МВС України, Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України, Держкомкордону України, Державної митної служби України, Державної податкової адміністрації України №3/1/2/5/2/2 від 09 січня 1997 року, згідно якої було встановлено порядок оголошення у міжнародний розшук, зокрема п.п.4.6, 4.7 Розділу 4. Разом з тим, з часу втрати нею законної сили, підтвердження оголошення у міжнародний розшук чи встановлення цього факту, виходячи з часу отримання підтвердження про взяття постанови до виконання, не грунтується, ані на нормах КПК України, ані на діючій Інструкції про порядок використання правоохоронними органами України інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол», затвердженої наказом №613/380/93/228/414/510/2801/5 від 17 серпня 2020 року.

Згідно п.2 гл.4 роз.1 Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Генерального прокурора № 298 від 30 червня 2020 року, витяг з ЄРДР - згенерований програмними засобами ведення Реєстру документ, який засвідчує факт реєстрації в Реєстрі відомостей про кримінальне правопорушення, отриманих за визначеними у п.3 цієї Глави параметрами, які є актуальними на момент його формування, до яких інформація про оголошення підозрюваного у розшук, у тому числі, у міжнародний, не включається. Тому відсутність таких даних у витягу з ЄРДР не свідчить про наявність чи відсутність їх у Реєстрі, але не спростовує факту оголошення особи в розшук.

Прийняття органом досудового розслідування постанови про оголошення підозрюваної особи в міжнародний розшук, її скерування з відповідними матеріалами до Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України є доказами оголошення міжнародного розшуку в розумінні вимог ч.6 ст.193 КПК України. Згідно правил Інтерполу «червоне оповіщення» щодо осіб, які розшукуються з метою їх затримання, арешту, обмеження свободи пересування та подальшої видачі (екстрадиції) в Україну може бути опубліковане Інтерполом лише за наявності судового рішення про тримання цієї особи під вартою, що в свою чергу узгоджується з положенням, Інструкції про порядок використання правоохоронними органами України інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол», затвердженої наказом №613/380/93/228/414/510/2801/5 від 17 серпня 2020 року, зокрема, розділу IV вказаної Інструкції, яким вимагається надання даних щодо обрання запобіжного заходу відносно розшукуваної особи, у тому числі, завірена копія ухвали слідчого судді. Тому доводи сторони захисту, що законодавець визначає момент оголошення особи в міжнародний розшук виставлення Інтерполом «червоної картки», не відповідають чинному законодавству.

Таким чином, доводи апеляційної скарги сторони захисту щодо незаконності, необґрунтованості ухвали слідчого судді, невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи апеляційним судом.

За таких обставин підстави для скасування ухвали слідчого судді відсутні.

Згідно з ч.3 ст.407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді, суд апеляційної інстанції, у тому числі, має право залишити ухвалу без змін.

Керуючись ст.ст.42, 131, 132, 136, 176, 177, 193-194, 278, 309, 370, 376, 392, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу захисника підозрюваної ОСОБА_1 - Туз Анастасії Вадимівни на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17 червня 2021 року про обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17 червня 2021 року залишити без змін.

Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя Д.С. Чорненька

судді: М.С. Глотов

І.О. Калугіна