Документ № 98770830

Справа № 991/4381/21

Номер провадження 1-кп/991/32/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2021 року Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сікори К.О.,

суддів Гавриленко Т.Г.,

Танасевич О.В.,

за участю секретаря судового засідання Тарана А.В.,

прокурорів Щура І.В., Лемішко М.В.,

обвинуваченої ОСОБА_1 ,

її захисника адвоката Григоріва В.Б.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Києві клопотання захисника обвинуваченої ОСОБА_1 - адвоката Григоріва В.Б. про повернення обвинувального акта прокурору у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52020000000000741 від 01 грудня 2020 року, за обвинуваченням

ОСОБА_1 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Запоріжжі та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 368 КК України,

В С Т А Н О В И В :

І. Історія провадження

1.1. На розгляді Вищого антикорупційного суду перебувають матеріали зазначеного кримінального провадження. Ухвалою суду від 01 липня 2021 року у даному кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання.

1.2. 12 липня 2021 року до Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання захисника обвинуваченої ОСОБА_1 - адвоката Григоріва В.Б. про повернення обвинувального акта прокурору.

1.3. В обґрунтування свого клопотання захисник послався на невідповідність обвинувального акта вимогам статті 291 КПК України, а саме:

- порушення порядку підписання та затвердження обвинувального акта, оскільки в момент вручення обвинуваченій ОСОБА_1 він вже був затверджений прокурором, однак не підписаний детективом Дерій Н.О. , його підписання відбулося безпосередньо перед врученням;

- обвинувальний акт не містить анкетних даних та посад працівників Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 (який діяв під вигаданими даними як ОСОБА_7 ), натомість зазначені працівники брали активну участь у проведенні оперативно-розшукових заходів та негласних слідчих (розшукових) дій.

1.4. Також адвокат Григорів В.Б. вказав, що у обвинувальному акті відсутні відомості:

- про обставини утворення та діяльності злочинної групи, оскільки ОСОБА_7 , як зазначено у обвинувальному акті, виконував спеціальне завдання з розкриття злочинної діяльності організованої групи;

- про корупційну схему незаконного документування іноземців посвідками на тимчасове проживання та паспортами громадян України;

- про контакти ОСОБА_7 з ОСОБА_1 до заведення оперативно-розшукової справи;

- про факт затримання ОСОБА_7 29 листопада 2017 року слідчим Генеральної прокуратури України за надання ОСОБА_1 неправомірної вигоди.

Відсутність цих відомостей, на думку захисника, звужує межі судового розгляду та обмежує право обвинуваченої ОСОБА_1 на захист.

1.5. До того ж, як зазначив захисник обвинуваченої ОСОБА_1 - адвокат Григорів В.Б., обвинувальний акт містить низку суперечностей, зокрема:

- у ньому вказано, що орган досудового розслідування отримав інформацію про причетність ОСОБА_1 до незаконної діяльності 02 червня та 27 серпня 2017 року, однак, як зазначено у реєстрі матеріалів досудового розслідування, відомості про кримінальні правопорушення внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань лише 28 листопада 2017 року та 14 березня 2018 року;

- як слідує з тексту обвинувального акту, ОСОБА_1 одержувала неправомірну вигоду за вчинення дій в інтересах третіх осіб, що не відповідає дійсності, оскільки ОСОБА_8 є вигаданою особою, а факт зацікавленості іранця у вирішенні певного питання був вигаданий ОСОБА_7 ;

- відповідно до правової кваліфікації висунутого обвинувачення ОСОБА_1 одержувала неправомірну вигоду за вчинення дій із використанням службового становища, водночас, жодну з цих дій ОСОБА_1 не могла вчинити з огляду на коло її повноважень;

- у обвинувальному акті зазначено, що рішення про набуття громадянства України та оформлення посвідок на тимчасове проживання приймається територіальними органами ДМС України, з іншого боку вказано, що такі дії була уповноважена вчиняти ОСОБА_1 ;

- у обвинувальному акті зазначено, що ОСОБА_1 отримала неправомірну вигоду у сумі 1 800 доларів США, однак у розпорядженні сторони обвинувачення наявні відомості про те, що ОСОБА_1 не одержувала від ОСОБА_7 коштів, пояснивши, що їх слід віддати юристам, які супроводжуватимуть іноземця.

Вказані суперечності, на думку захисника, свідчать про те, що стороною обвинувачення не виконаний обов`язок доведення до відома ОСОБА_1 суті обвинувачення на рівні, достатньому для розуміння та здійснення ефективного захисту від нього.

1.6. 26 липня 2021 року до Вищого антикорупційного суду надійшло доповнення до клопотання адвоката Григоріва В.Б. про повернення обвинувального акта прокурору, у якому захисник зазначив, що 16 липня 2021 року у підготовчому судовому засіданні було задоволено його заяву про відвід прокурора Омельченка О.М., і ця обставина, на думку захисника, позбавляє прокурора права висувати обвинувачення та скеровувати обвинувальний акт до суду.

ІІ. Позиція учасників судового засідання

2.1. У підготовчому судовому засіданні адвокат Григорів В.Б. підтримав подане клопотання із зазначених у ньому мотивів.

2.2. Обвинувачена ОСОБА_1 підтримала клопотання захисника та додала, що вказівка у обвинувальному акті про наявність витоку інформації, у зв`язку з яким, як зазначено у ньому, вона припинила незаконні дії, жодним чином не підтверджена. Натомість вона самостійно прийняла рішення про необхідність звернення до Служби безпеки України з метою притягнення до відповідальності осіб, які пропонували неправомірну вигоду.

2.3. Прокурор Щур І.В. заперечив проти задоволення клопотання захисника про повернення обвинувального акта прокурору та зазначив, що обвинувальний акт був складений та підписаний у встановленому законом порядку, на деяких його примірниках, які підлягали врученню стороні захисту, дійсно був відсутній підпис детектива, проте цей недолік був усунутий безпосередньо перед врученням, що не є порушенням чинного законодавства.

Як зазначив прокурор Щур І.В., прокурор Омельченко О.М. в момент затвердження обвинувального акта мав повноваження здійснювати процесуальне керівництво у цьому кримінальному провадженні, а тому мав право його затверджувати. Також, за твердженням прокурора, у обвинувальному акті зазначені відомості про всіх детективів, які здійснювали досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні.

Прокурор додав, що обвинувальний акт містить всі передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України відомості про фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, тому доводи захисника щодо відсутності, доведеності чи недоведеності певних обставин є необґрунтованими та мають оцінюватися під час судового розгляду.

2.4. Прокурор Лемішко М.В. підтримала доводи прокурора Щура І.В. та вказала на відсутність підстав для задоволення клопотання захисника про повернення обвинувального акта прокурору.

ІІІ. Мотиви суду

3.1. Заслухавши думку учасників підготовчого судового засідання, дослідивши зміст обвинувального акта та додатків до нього, проаналізувавши доводи клопотання захисника обвинуваченої ОСОБА_1 - адвоката Григоріва В.Б. про повернення обвинувального акта прокурору, суд дійшов висновку, що це клопотання задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

3.2. Пунктом 3 частини третьої статті 314 КПК України визначено, що у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Частиною четвертою статті 110 КПК України встановлено, що обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим статтею 291 цього Кодексу, зокрема, містити перелік відомостей, визначених частиною другої вказаної статті.

3.3. Оцінюючи доводи захисника про порушення порядку підписання обвинувального акта, колегія суддів зазначає, що обвинувальний акт містить підпис детектива Національного антикорупційного бюро України Дерій Н.О., дату його складання - 29 червня 2021 року, підпис прокурора та дату затвердження прокурором - 29 червня 2021 року. Отже, в частині цих формальних реквізитів обвинувальний акт відповідає вимогам частини першої та третьої статті 291 КПК України. Колегія суддів зазначає, що технічні аспекти підписання, про які зазначено у клопотанні, зокрема, конкретне місце підписання, послідовність проставлення підписів, не впливають на відповідність обвинувального акта вимогам процесуального закону.

3.4. Колегія суддів наголошує, що відповідність обвинувального акта вимогам статті 291 КПК України суд встановлює виключно на підставі самого обвинувального акта шляхом дослідження його змісту, оскільки частиною четвертою цієї статті Кодексу заборонено надання суду інших документів до початку судового розгляду.

Дослідивши текст обвинувального акта, суд встановив, що він містить відомості про слідчих, які здійснювали досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні, таким чином в цій частині обвинувальний акт відповідає вимогам пункту 4 частини другої статті 291 КПК України.

Отже, колегія суддів відхиляє доводи сторони захисту про відсутність відомостей про певних працівників Національного антикорупційного бюро України в обвинувальному акті та підкреслює, що їх залучення до виконання спеціального завдання з розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації не обов`язково свідчить про набуття ними статусу слідчого у кримінальному провадженні, проте оцінка зазначеному питанню може бути надана судом лише під час судового розгляду.

3.5. Оцінюючи доводи адвоката Григоріва В.Б. про відсутність в обвинувальному акті певних відомостей, зазначених у пункті 1.4 цієї ухвали, що, на думку захисника, є підставою для повернення обвинувального акта, колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 5 частини другої статті 291 КПК України обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими.

Отже, вказаною нормою процесуального закону прямо визначено, що визначення форми, послідовності, ступеню деталізації та обсягу викладення фактичних обставин кримінального правопорушення, що зазначаються в обвинувальному акті, належить до дискреційних повноважень прокурора.

Колегія суддів зазначає, що наведені в обвинувальному акті фактичні дані в своїй сукупності дають уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, а також можливість співставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою, тобто у достатній мірі інформують обвинувачену як про підстави обвинувачення, так і про його характер.

Суд відхиляє доводи сторони захисту про те, що відсутність вказаних відомостей у обвинувальному акті перешкоджатиме обвинуваченій ОСОБА_1 реалізувати своє право на захист, а суду - визначити межі судового розгляду, оскільки право на захист, як визначено частиною першою статті 20 КПК України, передбачає можливість обвинуваченого надати усні або письмові пояснення з приводу обвинувачення, право збирати і подавати докази на підтвердження невинуватості, брати особисту участь у кримінальному провадженні, користуватися правовою допомогою захисника, а також реалізовувати інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом.

Вказані права є процесуальними гарантіями забезпечення права особи на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, їх реалізація не залежать від обсягу висунутого проти неї обвинувачення, адже відповідно до принципу диспозитивності обвинувачений є вільним у їх використанні у межах та у спосіб, передбачених КПК України.

Як вбачається зі змісту клопотання, у сторони захисту в розпорядженні наявні матеріали, якими вона планує обґрунтувати невинуватість обвинуваченої, факт провокації підкупу та які можуть бути надані під час судового розгляду у відповідності із засадами змагальності та диспозитивності.

За таких обставин, суд не вбачає таких недоліків обвинувального акта, як б свідчили про порушення права на захист та унеможливили призначення його до судового розгляду.

3.6. Оцінка зазначених у пункті 1.5 цієї ухвали суперечностей, які, на думку захисника, наявні у тексті обвинувального акта, передбачає оцінку фактичних обставин справи, проте на стадії підготовчого судового засідання суд не праві вдаватися до їх оцінки, з огляду на мету цієї стадії та вичерпний перелік повноважень суду під час її проведення, а тому має вирішуватись виключно за результатами судового розгляду та на підставі оцінки наданих суду доказів.

У цьому контексті колегія суддів звертає увагу на правову позицію Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладену у постанові від 03 липня 2019 року по справі № 273/1053/17, відповідно до якої кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов`язувати його змінювати цей обсяг та повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв`язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого, визначення ж обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акта до суду належить виключно до повноважень прокурора.

3.7. Стосовно доводів адвоката Григоріва В.Б. про відсутність у прокурора Омельченка О.М. права висувати обвинувачення та скеровувати обвинувальний акт до суду колегія суддів зазначає наступне.

Стаття 37 КПК України передбачає, що прокурор здійснює повноваження у кримінальному провадженні з його початку до завершення. Початок здійснення повноважень прокурором визначається рішенням керівника відповідного органу прокуратури і триває до завершення кримінального провадження або, в окремих випадках, до виникнення обставин, які виключають можливість їх здійснювати, у тому числі через відвід прокурора.

До того ж, частина перша статті 83 КПК України передбачає єдиний наслідок відводу прокурора - призначення іншого прокурора керівником органу прокуратури.

Аналіз вказаних норм процесуального законодавства свідчить про те, що відвід прокурора не має ретроспективного характеру, тобто не розповсюджується на події, у тому числі правові факти, що мали місце до задоволення заяви про відвід, а отже, не впливає на законність рішень, прийнятих прокурором до його відводу.

За таких обставин, доводи захисника про відсутність у прокурора Омельченка О.М. права висувати обвинувачення та скеровувати обвинувальний акт до суду є необґрунтованими, оскільки на момент ухвалення відповідних процесуальних рішень не існувало визначених частиною третьою статті 37 КПК України підстав для припинення повноважень прокурора Омельченка О.М. у цьому кримінальному провадженні.

3.8. З огляду на викладене, суд уважає обвинувальний акт таким, що відповідає вимогам статті 291 КПК України, тому клопотання захисника задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 314, 369, 372 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченої ОСОБА_1 - адвоката Григоріва В.Б. про повернення обвинувального акта прокурору - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К.О. Сікора

Судді Т.Г. Гавриленко

О.В. Танасевич