Документ № 99067678

справа № 991/4868/21

провадження №11-сс/991/460/21

слідчий суддя: Біцюк А.В.

доповідач: Чорна В.В.

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2021 року місто Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді Чорної В.В.,

суддів Никифорова А.С., Павлишина О.Ф.,

при секретарі судового засідання Бевз М.В.,

за участі:

підозрюваного ОСОБА_1 ,

захисників Назаренка О.О., Климова О.Ю., Корнаги О.І.,

прокурора Іванющенка О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги захисників Назаренка Олександра Олексійовича, Корнаги Олександра Ігоровича та Климова Олексія Юрійовича на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23.07.2021 р. про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 52021000000000016 від 14.01.2021 р. відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Краматорська Донецької області, громадянина України, адвоката, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

28 липня 2021 року на розгляд Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшли апеляційні скарги захисників підозрюваного ОСОБА_1 - адвокатів Назаренка О.О. (т. 4 а.с. 9-22) та Корнаги О.І. (т. 4 а.с. 1-5) на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23.07.2021 р. про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

30 липня 2021 року на зазначену вище ухвалу слідчого судді надійшла апеляційна скарга від захисника ОСОБА_1 - адвоката Климова О.Ю. (т. 4 а.с. 34-45).

09 серпня 2021 року вищевказані апеляційні скарги передано для розгляду судді-доповідачу, та того ж дня призначено до розгляду (т. 4 а.с. 50).

1.Короткий зміст оскаржуваного рішення та апеляційних скарг.

Оскаржуваною ухвалою слідчого судді від 23.07.2021 р. за клопотанням детектива Національного антикорупційного бюро України Нєдова Р.С., погодженим з прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Іванющенком О.А., підозрюваному ОСОБА_1 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 07.09.2021 року включно, та визначено заставу у розмірі 9 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 21 565 000 грн, з покладенням на підозрюваного у разі внесення застави обов`язків, визначених п. п. 1-4, 8, 9 ч. 5 ст. 194 КПК України.

В апеляційній скарзі захисник Назаренко О.О. просить скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою клопотання про продовження підозрюваному ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити частково та застосувати до останнього запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що слідчим суддею під час постановлення оскаржуваної ухвали проігноровані доводи сторони захисту щодо порушення порядку продовження строку досудового розслідування у даному кримінальному провадженні. Зокрема, ухвалою від 28.05.2021 р. продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52021000000000016 до семи місяців, тобто до 07.09.2021 року. Однак, у клопотанні детектива відсутнє посилання на постанову прокурора про продовження строку досудового розслідування до трьох місяців, як того вимагає ч. 3 ст. 294 КПК України. Крім того, накладення арешту на майно згідно ухвал слідчого судді від 12.04.2021 р. та від 14.04.2021 р. відбулося всупереч порядку, визначеному КПК України, оскільки майно було вилучено в ході обшуків, безпідставно проведених до постановлення ухвали слідчим суддею, а отже всі докази, вилучені під час такого обшуку, є недопустимими. Крім того, на переконання захисника, слідчим суддею не враховано, що злочин, в якому підозрюється ОСОБА_1 , було спровоковано органом досудового розслідування, а тому всі отримані докази є недопустимими, що тягне за собою скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді. За твердженням захисника, при продовженні ОСОБА_1 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчим суддею не враховано, що: 1) ОСОБА_1 під час затримання не чинив опір, а тому помірний розмір застави буде стримуючим фактором для попередження можливого переховування від органів досудового розслідування; 2) після внесення відомостей до ЄРДР минуло більше чотирьох місяців та слідством проведені всі необхідні слідчі дії, а тому посилання на можливість знищити, сховати або спотворити будь-які речі або документи є лише припущенням сторони обвинувачення; 3) всі свідки вже допитані, а тому впливати на них будь-яким чином підозрюваному немає сенсу; 4) враховуючи відсутність у ОСОБА_1 кримінального минулого, можливість перешкоджати кримінальному провадженню будь-яким чином є надуманою. Крім того, захисник зазначає, що під час постановлення оскаржуваної ухвали слідчий суддя не врахував, що повідомлення про підозру є необґрунтованим; ОСОБА_1 одружений, має постійне місце проживання, на його утриманні перебуває мати похилого віку, дружина та дитина; він має постійне місце роботи; репутацію підозрюваного; відсутність судимостей; кримінальне правопорушення, в якому ОСОБА_1 підозрюється, не передбачає завдання матеріальної шкоди. На думку захисника, сукупність наведених доводів свідчить, що ОСОБА_1 не є особою, що належить до категорії ризикових, схильних до ухилення від органу досудового розслідування або суду, а тому до останнього слід застосувати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

В апеляційній скарзі захисник Корнага О.І. просить скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання про продовження підозрюваному ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосувати до останнього запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що ухвала слідчого судді суперечить вимогам чинного законодавства та усталеній практиці Європейського суду з прав людини. За твердженням захисника, слідчим суддею порушено вимоги ч. 3 ст. 183 КПК України та необґрунтовано визначено завідомо непомірний розмір застави, оскільки ані ОСОБА_1 , ані його родина не мають можливості її внести через арешт майна та грошових коштів, отриманих за попередні роки. Клопотання про продовження строку тримання ОСОБА_1 під вартою обґрунтоване лише тяжкістю вчиненого злочину, що не може бути підставою для продовження дії запобіжного заходу. Всі доводи детектива та слідчого судді про те, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування, незаконно впливати на свідків, експертів, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, не підтверджені жодними доказами. Крім того, жодного обґрунтування з посиланням на матеріали справи з приводу того, що ризики, вказані у клопотанні, не можуть бути усунуті шляхом обрання іншого запобіжного заходу, ухвала слідчого судді не містить. Захисник стверджує, що під час постановлення оскаржуваної ухвали слідчий суддя проігнорував як практику Європейського суду з прав людини, яка підлягає обов`язковому застосуванню у відповідності до вимог національного законодавства, так і практику Верховного Суду, а також не взяв до уваги, що повідомлення про підозру є необґрунтованим, а ризики, передбачені ст. 177 КПК України, перестали існувати. Захисник зауважив, що сукупність вищевикладеного надавала слідчому судді всі достатні підстави застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

В апеляційній скарзі захисник Климов О.Ю. просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання про продовження підозрюваному ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що ухвала слідчого судді постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та з неповним дослідженням всіх обставин провадження, а тому має бути скасована. За твердженням захисника, ані ухвала слідчого судді, ані клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не містять обґрунтування щодо наявності «розумної підозри», а викладені в ній обставини не підтверджені належними та допустимими доказами. Слідчим суддею не враховано, що всі активні дії вчиняв інший підозрюваний - ОСОБА_3 ; матеріали справи не містять доказів вчинення ОСОБА_1 дій, спрямованих на підбурення, а також не підтверджують існування службової особи, якій нібито пропонувалась неправомірна вигода і яка мала намір її отримати; органом досудового розслідування здійснено провокацію злочину. Крім того, детективом не зібрано та до клопотання не долучено доказів на підтвердження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Доводи детектива та слідчого судді про те, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, не підтверджені доказами, оскільки ОСОБА_1 здав закордонні паспорти; все майно та кошти підозрюваного арештовані; належність ОСОБА_1 коштів, вилучених в квартирі АДРЕСА_2 , органом досудового розслідування не доведена. Інші ризики, на які посилається детектив, а саме, незаконний вплив на свідків, експертів та перешкоджання кримінальному провадженню, є лише припущенням органу досудового розслідування. Обґрунтовуючи продовження строку дії запобіжного заходу, слідчий суддя погодився з детективами, що в межах строку досудового розслідування необхідно виконати велику кількість слідчих дій. Натомість, такі доводи не можуть бути підставою застосування до особи найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Не заслуговують на увагу і доводи сторони обвинувачення щодо виняткової складності кримінального провадження, оскільки в даному провадженні розслідується один епізод, про підозру повідомлено лише двом особам, потерпілі відсутні, негласні слідчі (розшукові) дії, які є найбільш складними, вже проведені, всі процесуальні дії проводяться в м. Києві, майже всі свідки допитані. Крім того, захисник зазначає, що постанова про визначення старшого групи та слідчих від 02.04.2021 р. визначає групу слідчих у кількості 43 осіб, а тому всі процесуальні дії могли бути виконані вчасно. За твердженням захисника, належне обґрунтування недостатності застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, в оскаржуваній ухвалі також не наведено, а розмір застави явно завищений.

2. Узагальнений виклад позицій учасників апеляційного провадження.

В судовому засіданні захисник Корнага О.І. підтримав свою апеляційну скаргу, а також апеляційні скарги захисників Назаренка О.О. та Климова О.Ю., та просив їх задовольнити з підстав, викладених в апеляційних скаргах, зокрема, наголошував на безальтернативності запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Додатково зазначив, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини та Верховного Суду, під час продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ризики, передбачені ст. 177 КПК України, повинні збільшуватись. Крім того, розмір застави, визначений слідчим суддею, є непомірним для ОСОБА_1 , а тому просив зменшити його до 50 000 грн., або обрати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Захисник Назаренко О.О. підтримав свою апеляційну скаргу, а також апеляційні скарги захисників Климова О.Ю. та Корнаги О.І. Додатково зауважив, що в аналогічних справах суди застосовували до підозрюваних запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту. Наголосив на непомірності розміру застави та просив застосувати до ОСОБА_1 цілодобовий домашній арешт.

Захисник Климов О.Ю. підтримав свою апеляційну скаргу, а також апеляційні скарги захисників Назаренка О.О. та Корнаги О.І. Додатково зазначив, що повідомлення про підозру ОСОБА_1 у вчиненні злочину є необґрунтованим. Наразі досі не встановлено, якій саме службовій особі мала надаватись неправомірна вигода. Крім того, в ухвалі слідчого судді не доведено, що ризики на даний час не зменшились. Вважає, що стороною обвинувачення умисно затягуються строки, оскільки протягом п`яти місяців перебування ОСОБА_1 під вартою не було проведено жодних слідчих дій, окрім допиту підозрюваного, а матеріали для проведення експертних досліджень направлено до м. Миколаєва, замість м. Києва. Окремо зауважив, що в аналогічній справі суд обрав підозрюваному запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, оскільки у останнього не було коштів для сплати застави через арешт всього належного йому майна.

Підозрюваний ОСОБА_1 підтримав доводи своїх захисників. Додатково зазначив, що посилання сторони обвинувачення на існування такого ризику, як вплив на експерта, не підтверджується жодними доказами, оскільки він не заперечує факт наявності у нього ключів від квартири та наявності в ній сейфу, де можуть бути виявлені сліди його пальців. Крім того, він не заперечує своє спілкування з ОСОБА_3 . Окремо зазначив, що він не може оформити доручення на отримання пенсії, оскільки його клопотання до начальника слідчого ізолятору залишаються без розгляду. Відповідно, коштів на внесення застави він не має. Наголосив на непомірності обраного розміру застави та просив застосувати до нього цілодобовий домашній арешт.

Прокурор Іванющенко О.А. проти апеляційних скарг сторони захисту заперечив, посилаючись на їх безпідставність. Вважає, що ухвала слідчого судді є законною та обґрунтованою, а апеляційні скарги не містять жодних доводів, що були б підставою для скасування або зміни судового рішення. Зауважив, що слідчим суддею під час постановлення оскаржуваної ухвали в повному обсязі досліджено та враховано як обставини кримінального провадження, так і докази, що характеризують особу підозрюваного.

Захисник Рогожук С.Л., належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду апеляційних скарг, в судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив, з клопотанням про відкладення розгляду не звертався. Враховуючи позицію учасників, а також положення ч. 4 ст. 405 КПК України, його неявка не перешкоджає судовому розгляду, а тому апеляційні скарги розглянуто за відсутності захисника.

3. Встановлені слідчим суддею обставини та мотиви оскаржуваного рішення.

3.1. Короткий зміст та мотиви клопотання про продовження строку тримання під вартою.

До Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання детектива НАБУ Нєдова Р.С., погоджене прокурором САП Офісу Генерального прокурора Іванющенком О.А., про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 52021000000000016 від 14.01.2021 р. відносно ОСОБА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України, та визначення застави у розмірі 12 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 27 240 000 грн., з покладенням на підозрюваного у разі внесення застави обов`язків, визначених п.п. 1-4, 8, 9 ч. 5 ст. 194 КПК України.

За змістом клопотання, детективами Головного підрозділу детективів НАБУ здійснюється досудове розслідування, а прокурорами САП - процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 52021000000000016 від 14.01.2021 р. за підозрою ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України - а саме, підбурюванні до надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище за вчинення службовою особою в інтересах третьої особи дій з використанням наданої влади, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, за змістом клопотання, повністю підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами, перелік яких наведений у клопотанні.

В обґрунтування необхідності продовження ОСОБА_1 строку тримання під вартою детективом зазначено про наявність ризиків, передбачених п. п. 1,3-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, експерта, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення. При цьому, як зазначається у клопотанні, жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Також, у клопотанні наведено обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, зокрема: необхідність провести ряд слідчих та процесуальних дій, закінчити проведення чотирнадцяти експертиз аудіо/відеофайлів, на яких зафіксовано результати проведених негласних слідчих (розшукових дій), комп`ютерно - технічних експертиз, судової технічної експертизи документів (грошових коштів), судової дактилоскопічної експертизи, двох оціночно - будівельних експертиз, результати яких мають суттєве значення для встановлення у кримінальному провадженні обставин вчинення кримінального правопорушення. Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28.05.2021 р. строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52021000000000016 від 14.01.2021 р. продовжено до 5 місяців, тобто до 07.09.2021 року.

3.2. Мотиви слідчого судді.

При постановленні рішення про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею надана оцінка наявності обґрунтованості підозри, існуванню ризиків та іншим обставинам, які враховуються в порядку ст. 178 КПК України.

За результатом дослідження наданих стороною обвинувачення доказів, слідчий суддя погодився з доводами клопотання щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України за обставин, викладених у клопотанні.

Слідчий суддя також зазначив, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжкого корупційного злочину. При цьому, на даному етапі не вирішуються питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не надається оцінка доказам з точки зору їх допустимості та достатності для визнання особи винуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Крім того, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, тяжкість покарання, яка загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у інкримінованому правопорушенні, а також характер та суспільну небезпеку цього правопорушення, слідчий суддя погодився з доводами клопотання про існування ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Водночас, слідчий суддя дійшов висновку про не підтвердження матеріалами клопотання існування ризику вчинення іншого кримінального правопорушення.

З урахуванням встановлених обставин, слідчий суддя дійшов висновку, що зазначені у клопотанні детектива обставини виправдовують подальше тримання підозрюваного ОСОБА_1 під вартою.

Слідчий суддя також дійшов висновку, що завершити досудове розслідування до закінчення строку дії попередньої ухвали про застосування щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу не вбачається можливим. Зважаючи, що строк досудового розслідування у провадженні продовжено до 07.09.2021 року, а також на необхідність провести (завершити) ряд слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій, які раніше не було проведено з об`єктивних причин, слідчий суддя вважав обґрунтованим продовження строку тримання під вартою ОСОБА_1 до 07.09.2021 року включно (в межах строку досудового розслідування).

Разом з тим, розмір застави як альтернативного запобіжного заходу слідчим суддею було зменшено до 9 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 21 565 000 грн. При цьому було враховано, що з моменту застосування запобіжного заходу та до цього часу підозрюваний (заставодавець) коштів у визначеному раніше розмірі 27 240 000 грн. не внесли. На думку слідчого судді, наразі такий розмір застави є розумним з огляду на необхідність виконання завдань кримінального провадження, та зможе забезпечити належну поведінку підозрюваного, запобігти встановленим ризикам кримінального провадження.

У випадку внесення застави, на підозрюваного покладено обов`язки, визначені п. п. 1-4, 8, 9 ч. 5 ст. 194 КПК України.

4. Мотиви суду.

4.1. Щодо доводів апеляційних скарг про відсутність обґрунтованої підозри, а також щодо наявності ознак провокації.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги захисника Климова О.Ю. щодо відсутності обґрунтованої підозри, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення.

Частиною другою ст. 177 КПК України визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

При цьому, колегія судді враховує, що обґрунтованість підозри ОСОБА_1 вже неодноразово була предметом перевірки та їй належним чином надавалася оцінка як під час обрання слідчим суддею запобіжного заходу та його подальшого продовження, так і під час розгляду апеляційних скарг сторони захисту на відповідні ухвали слідчого судді.

Інших, нових аргументів, крім тих, що наводилися та були предметом перевірки раніше, в апеляційних скаргах захисника Климова О.Ю. не міститься. Захисники Корнага О.І. та Назаренко О.О. в своїх апеляційних скаргах обґрунтованість підозри під сумнів не ставлять.

Колегія суддів в черговий раз наголошує, що за усталеною практикою Європейського суду з прав людини факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення особі.

Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, зокрема, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинуватою у вчиненні злочину, слідчим суддею та судом апеляційної інстанції на підставі розумної оцінки сукупності отриманих фактів та обставин неодноразово зазначено лише про ймовірну причетність ОСОБА_1 до кримінального правопорушення, пов`язаного з підбурюванням у наданні неправомірної вигоди судді Окружного адміністративного суду м. Києва, тобто службовій особі, яка займає відповідальне становище, вчиненого за попередньою змовою групою осіб.

Наявні в матеріалах клопотання докази є достатніми для висновку, що підозра не є вочевидь необґрунтованою та відповідає критерію «обґрунтована підозра», зазначеному у судових рішеннях Європейського суду з прав людини, у зв`язку з чим, на даному етапі провадження колегія суддів вкотре погоджується з оцінкою слідчого судді, що надані стороною обвинувачення матеріали підтверджують, що ОСОБА_1 міг виступити співучасником у вчиненні тяжкого корупційного кримінального правопорушення за наведених в оскаржуваній ухвалі обставин, а отже, щодо наявності обґрунтованої підозри.

Надаючи оцінку доводам апеляційних скарг захисників в частині наявності ознак провокації, що полягала у підбурюванні ОСОБА_1 з боку ОСОБА_4 , колегія суддів також вкотре зазначає, що на даному етапі неможливо встановити наявність або відсутність ознак провокації лише за змістом протоколів негласних слідчих (розшукових) дій та допиту свідка, тобто без комплексної оцінки усіх доказів, наявних у матеріалах кримінального провадження у їх сукупності, а отже, наявність таких ознак не може стверджуватися лише з огляду на певні окремі фрази, вирвані із загального контексту, тим більше, що загальний контекст вищезазначених протоколів не дає підстав стверджувати наявність провокації.

4.2. Наявність ризиків.

Надаючи оцінку доводам апеляційних скарг захисників щодо відсутності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які стали підставою для продовження застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу, згідно з частиною 2 даної статті, є наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Співставляючи доводи клопотання сторони обвинувачення з обґрунтуванням, наведеним в оскаржуваній ухвалі, на предмет наявності ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про його наявність, оскільки ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого корупційного злочину, який передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк до 8 років, а тому, усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за його вчинення у разі доведення вини, останній може переховуватися від слідства та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності. При цьому, звільнення від відбування покарання з випробуванням чи призначення покарання більш м`якого, ніж передбачено законом, за вчинення корупційного злочину Кримінальним кодексом України не передбачено. При вирішенні питання про наявність даного ризику також враховуються відомості про неодноразові виїзди ОСОБА_1 за межі України протягом 2016 - 2020 років, а також достатність майнових ресурсів підозрюваного для можливого тривалого переховування від органів досудового розслідування та суду.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що з огляду на посаду, яку ОСОБА_1 обіймав в Службі зовнішньої розвідки України, а також те, що він є діючим адвокатом, діяльність якого не призупинена, можна стверджувати про досить широке і впливове коло знайомих для організації переховування. В той же час, доводи апеляційних скарг захисників про те, що у зв`язку з існуванням даного кримінального провадження ОСОБА_1 втратив репутацію та колишні колеги з Служби зовнішньої розвідки України через це з ним не спілкуються, колегія суддів не вважає слушними, оскільки наведене обґрунтування не свідчить про автоматичне припинення їх зв`язків та жодним чином не підтверджено.

Оцінюючи наявність ризику незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, колегія суддів враховує ознайомлення підозрюваного ОСОБА_1 з протоколом допиту свідка ОСОБА_4 , що дає підстави обґрунтовано припускати ймовірну можливість впливу на цього свідка. Крім того, підозрюваний ОСОБА_1 зможе впливати й на інших свідків, зокрема ОСОБА_5 , яка юридично є власником квартири за адресою: АДРЕСА_3 .

Щодо ризику впливу на експертів у провадженні, колегія суддів виходить з того, що висновки судових експертиз, які є одним із ключових доказів, можуть бути знівельовані або ж знецінені у разі впливу на експерта у кримінальному провадженні задля винесення недостовірного висновку або ж та надання заздалегідь узгоджених свідчень на користь певних осіб. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що листами керівників експертних установ, яким доручено проведення вказаних експертиз, підтверджено неможливість їх закінчення раніше вересня 2021 року.

Щодо ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, колегія суддів погоджується з висновком оскаржуваної ухвали про те, що ОСОБА_1 , не перебуваючи під вартою, матиме можливість домовлятись із співучасниками злочину, в тому числі наразі не встановленими слідством, про спільну позицію та процесуальну поведінку, а також, з огляду на широке коло зв`язків, отримувати консультації щодо можливостей уникнення від кримінальної відповідальності, що може бути використано ним для перешкоджання здійсненню досудового розслідування. При вирішенні питання про наявність даного ризику також враховуються відомості про те, що відповідно до копії протоколу огляду речей та документів від 12.04.2021 р., через дві години після затримання ОСОБА_1 дві особи, які за даними органу досудового розслідування, мають пряме відношення до родини брата ОСОБА_1 - ОСОБА_6 , прибули до квартири за адресою: АДРЕСА_4 , яка перебувала у користуванні родини ОСОБА_1 , зібрали речі і вивезли їх в невідомому напрямку.

Крім того, з матеріалів провадження, зокрема протоколу, складеного за результатом огляду записів камери відеоспостереження, розташованої у під`їзді будинку АДРЕСА_5 , встановлено, що 06.04.2021 року одна з вищевказаних осіб після виходу з будинку, підходить до автомобіля «Skoda», номерний знак НОМЕР_1 . Органом досудового розслідування встановлено, що вказаний автомобіль належить ОСОБА_7 , яка перебуває у шлюбі зі ОСОБА_8

ОСОБА_8 та ОСОБА_9 були помічниками народного депутата ОСОБА_10

ОСОБА_9 є адвокатом голови Окружного адміністративного суду м. Києва ОСОБА_6 , який є рідним братом ОСОБА_1 .

Робоче місце адвоката ОСОБА_9 та місце знаходження ТОВ «Інтегріті-Груп», власником якого є ОСОБА_8 , знаходяться за однією і тією ж адресою: АДРЕСА_6 .

Зазначені обставини надали як слідчому судді, так і суду апеляційної інстанції достатні підстави вважати таким, що продовжує існувати, ризик того, що ОСОБА_1 як самостійно, так і через інших осіб може впливати на хід досудового розслідування у справі, зокрема, шляхом знищення, приховування слідів кримінального правопорушення чи впливу на детективів, прокурорів та суддів.

З урахуванням сукупності вищенаведених обставин, колегія суддів вважає підтвердженими наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зокрема, переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, експертів, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Крім того, колегія суддів наголошує, що під час апеляційного розгляду сторона захисту не навела інших обставин, які б дозволяли інакше оцінити наявність або ж відсутність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

4.3. Щодо неможливості застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, ніж тримання під вартою.

Відповідно до ст. 178 КПК України та ґрунтуючись на досліджених матеріалах та поясненнях учасників провадження, слідчий суддя врахував наступні обставини: 1) надані відомості свідчать про вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України; 2) злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , відноситься до тяжких і у разі визнання підозрюваного винуватим, йому може загрожувати покарання у виді позбавлення волі на строк від чотирьох до восьми років з конфіскацією майна або без такої; 3) у підозрюваного наявне нерухоме та рухоме майно на території України, він одружений та має неповнолітнього сина, матір похилого віку (надано медичні документи щодо стану її здоров`я); 5) ОСОБА_1 здійснює індивідуальну діяльність адвоката; 6) відповідно до наданих відомостей характеризується позитивно; 7) раніше не судимий; 8) відомостей щодо застосування до нього раніше запобіжних заходів чи наявності повідомлення про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення слідчому судді не надано.

З огляду на викладене, колегія суддів не приймає доводи апеляційних скарг про те, що слідчим суддею при продовженні запобіжного заходу не досліджено фактичні обставини провадження та докази, які характеризують особу підозрюваного. Як зазначено вище, слідчий суддя взяв до уваги всі обставини, про які зазначають захисники, однак оцінив їх інакше, ніж вважала за потрібне сторона захисту.

З оцінкою вказаних обставин цілком погоджується і колегія суддів. Зокрема, є цілком обґрунтованими та відповідають встановленим обставинам даного провадження висновки оскаржуваної ухвали про те, що наявність дитини, дружини та матері пенсійного віку хоча і свідчить про наявність соціальних зв`язків, однак не є достатнім стримуючим фактором з урахуванням ризиків, описаних у попередньому пункті, які на цей час не зменшились.

Колегія суддів враховує, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України (ч. 1 ст. 184 КПК України).

Більш м`якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою, є 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт.

Як вбачається з апеляційних скарг захисників, останні прохають змінити ОСОБА_1 запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.

При оцінці можливості застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений при застосуванні до нього більш м`якого запобіжного заходу обов`язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов`язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена пунктами 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в майбутньому.

Колегія погоджується з висновком оскаржуваної ухвали про те, що менш суворий запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, з огляду на сукупність встановлених вище обставин, на даному етапі досудового розслідування не зможе запобігти встановленим ризикам. Крім того, слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі слушно зазначив, що домашній арешт, в тому числі цілодобовий, може завадити виконанню завдань кримінального провадження на даному його етапі, оскільки пов`язаний з доступом підозрюваного до технічних засобів, безпосередніх соціальних контактів з іншими особами тощо.

Отже, з огляду на наявність ризиків, зазначених вище, та з урахуванням обставин провадження, особистих характеристик підозрюваного тощо, підстав для обрання ОСОБА_1 іншого, більш м`якого запобіжного заходу, колегія суддів не вбачає.

4.4. Щодо розміру застави.

Надаючи оцінку доводам апеляційних скарг захисників Корнаги О.І. та Климова О.Ю. щодо розміру визначеної ОСОБА_1 застави, який є непомірним для підозрюваного, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

В контексті справи «Mangouras v. Spain» (рішення від 28.09.2010 р., заява № 12050/04) зазначається, що заявник, посилаючись на п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стверджував, що сума застави у його справі була необґрунтовано високою та не враховувала конкретні обставини й умови його особистого життя. ЄСПЛ визнано законними та обґрунтованими дії національних судів щодо обрання підозрюваному розміру застави, який значно перевищував наявні активи, поточні доходи підозрюваного, тощо, беручи до уваги особливий характер справи заявника та шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, та зазначено, що навіть якщо сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні яких ця особа обвинувачується.

Також, у рішенні ЄСПЛ у справі Punzelt v. Czech Republic від 25.04.2000 р. (заява № 31315/96, п. 86) констатовано, що ані неодноразова відмова у звільненні під заставу заявника, ані в подальшому встановлена застава у розмірі 30 000 000 чеських крон, не були порушенням прав заявника, враховуючи масштаб його фінансових операцій.

У будь-якому випадку зі структури ст. 5 Конвенції в цілому, та її п. 3, зокрема, слідує, що застава може вимагатись лише до тих пір, поки існують причини, що виправдовують затримання (зокрема, п. 42 рішення ЄСПЛ у справі Musuc v. Moldova від 06.11.2007 р., заява № 42440/06, та п. 139 рішення ЄСПЛ у справі Олександр Макаров проти Росії від 12.04.2009 р., заява № 15217/07). Влада повинна бути уважною у встановленні відповідної застави, як і у вирішенні питання про необхідність продовження ув`язнення обвинуваченого. Більше того, сума застави повинна бути належним чином обґрунтована в рішенні суду, а також повинно бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі Mangouras v. Spain).

Отже, положення КПК України та практика ЄСПЛ орієнтують суд на такі критерії, які слід врахувати при визначенні розміру застави: обставини кримінального правопорушення; особливий характер справи; майновий стан підозрюваного; його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; масштаб його фінансових операцій; дані про особу підозрюваного; встановлені ризики, відповідно до ст. 177 КПК України; «професійне середовище» підозрюваного; помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин шкода, завдана кримінальним правопорушенням.

При визначенні ОСОБА_1 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 9 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 21 565 000 грн., слідчий суддя врахував, що з моменту застосування до підозрюваного попереднього запобіжного заходу, визначеного ухвалою слідчого судді від 31.05.2021 р., а саме запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з альтернативною заставою в розмірі 12 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 27 240 000 грн., та до цього часу підозрюваний (заставодавець) коштів у визначеному вище розмірі не внесли.

Слідчим суддею також враховано, що на даний час підозрюваного звільнено зі Служби зовнішньої розвідки України, а його дружину - з Верховного Суду; детективом не доведено факту перебування у володінні матері підозрюваного будь-якого майна; розмір предмету злочину (неправомірна вигода), у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , складає 100 000 доларів США; наявні обґрунтовані підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_1 має доступ до готівкових коштів, сума яких може вимірюватись сотнями тисяч доларів США.

Зважаючи на матеріальний стан підозрюваного, встановлені ризики, суму грошових коштів, яка, за версією органу досудового розслідування, є предметом кримінально протиправних дій, колегія суддів вважає, що визначена слідчим суддею застава у розмірі 21 565 000 грн., з урахуванням зменшення її майже на 7 млн. грн., з одного боку буде утримувати підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого, не перетворить обраний йому запобіжний захід на безальтернативне ув`язнення. Відповідно, доводи апеляційних скарг захисників Корнаги О.І. та Климова О.Ю. щодо завідомо непомірного для підозрюваного розміру застави не є слушними.

За вказаних обставин, колегія не знаходить законних підстав для зміни визначеного слідчим суддею розміру застави.

4.5. Щодо інших доводів апеляційних скарг

В апеляційній скарзі захисника Назаренка О.О. зазначено, що слідчим суддею під час постановлення оскаржуваної ухвали проігноровані доводи сторони захисту про порушення слідчим суддею в ухвалі від 28.05.2021 р. порядку продовження строку досудового розслідування даного кримінального провадження. Зокрема, ухвалою від 28.05.2021 р. строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52021000000000016 продовжено до семи місяців, тобто до 07.09.2021 року, втім слідчим суддею залишено без уваги той факт, що у клопотанні детектива відсутнє посилання на постанову прокурора про продовження строку досудового розслідування до трьох місяців, як того вимагає ч. 3 ст. 294 КПК України. В той же час, захисник посилається на лист в.о. голови Касаційного кримінального суду від 19.10.2020 р., адресований народному депутату України, відповідно до якого «положення ч. 3 ст. 294 КПК України щодо порядку продовження строків досудового розслідування передбачають послідовний механізм продовження такого строку, що виключає можливість звернення слідчого з відповідним клопотанням до слідчого судді для продовження строку досудового розслідування до 6 місяців, без попереднього звернення з відповідним клопотанням до прокурора для продовження строку до 3 місяців…».

Колегія суддів звертає увагу на те, що у відповідності до ч. 1 ст. 294 КПК України, якщо досудове розслідування злочину до моменту повідомлення особі про підозру неможливо закінчити у строк, зазначений у ч. 2 ст. 219 цього Кодексу, вказаний строк може бути продовжений неодноразово слідчим суддею за клопотанням прокурора або слідчого, погодженим з прокурором, на строк, встановлений пунктами 2 і 3 частини четвертої статті 219 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 294 КПК України, якщо з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину досудове розслідування (досудове слідство) неможливо закінчити у строк, зазначений у п. 4 ч. 3 ст. 219 цього Кодексу, такий строк може бути продовжений у межах строків, встановлених п. п. 2 і 3 ч. 4 ст. 219 цього Кодексу: 1) до трьох місяців - керівником окружної прокуратури, керівником обласної прокуратури або його першим заступником чи заступником, заступником Генерального прокурора; 2) до шести місяців - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з керівником обласної прокуратури або його першим заступником чи заступником, заступниками Генерального прокурора; 3) до дванадцяти місяців - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим із Генеральним прокурором чи його заступниками.

В той же час, частина четверта зазначеної норми закону передбачає, що строк досудового розслідування злочину може бути продовжений до трьох місяців, якщо його неможливо закінчити внаслідок складності провадження, до шести місяців - внаслідок особливої складності провадження, до дванадцяти місяців - внаслідок виняткової складності провадження.

Текстуальний аналіз положень ст. 294 КПК України дає підставу зробити висновок, що порядок продовження строку досудового розслідування після повідомлення особі про підозру визначається не через призму доцільності дотримання формальностей щодо послідовності заявлення відповідних клопотань, а з урахуваннях характеру конкретного провадження, тобто його складності, що, в свою чергу, обумовлює потребу у продовженні строку слідства, залежно від якого диференціюється суб`єкт прийняття відповідного процесуального рішення.

Щодо наведеного захисником листування між в.о. голови Касаційного кримінального суду та народним депутатом України від 19.10.2020 р., колегія суддів виходить з того, що таке листування не містить висновків, обов`язкових для суду, і не може бути покладене в основу судового рішення.

Щодо доводів про незаконність накладення арешту на майно згідно ухвал слідчого судді від 12.04.2021 р. та від 14.04.2021 р., яке, на думку захисників, відбулося всупереч порядку, визначеному КПК України, оскільки майно було вилучено в ході обшуків, безпідставно проведених до постановлення ухвали слідчим суддею, що має наслідком недопустимість доказів, вилучених під час такого обшуку, колегія суддів зазначає, що зазначені ухвали слідчого судді не є предметом апеляційного розгляду, а питання щодо недопустимості доказів має вирішуватися на іншій стадії судового провадження.

5. Висновки суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Колегія суддів зазначає, що доводи апеляційних скарг захисників Корнаги О.І. та Климова О.Ю. про те, що ухвала слідчого судді постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, оскільки не враховані всі обставини кримінального провадження та дані про особу ОСОБА_1 , не відповідають дійсності, оскільки оскаржувана ухвала слідчого судді містить обґрунтування з цього приводу, про що зазначено вище.

Решті доводів апеляційних скарг, зокрема, щодо неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, колегією суддів надана правова оцінка у розділі 4 ухвали, та вони відхилені.

Доводи апеляційних скарг щодо непомірності визначеного розміру застави, з посиланням на неповноту врахування слідчим суддею обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, під час апеляційного розгляду також не знайшли свого підтвердження.

Враховуючи встановлені вище обставини, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційних скарг захисників Назаренка О.О., Корнаги О.І. та Климова О.Ю., у зв`язку з чим оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 369-372, 407, 418, 419, 422, 532 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги захисників Назаренка Олександра Олексійовича, Корнаги Олександра Ігоровича та Климова Олексія Юрійовича залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23.07.2021 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя В.В. Чорна

судді А.С. Никифоров

О.Ф. Павлишин