Документ № 99538210

Справа № 991/5519/21

Провадження 1-кс/991/5604/21

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2021 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, за участю секретарів ОСОБА_2, ОСОБА_3, підозрюваного ОСОБА_4, його захисника ОСОБА_5, прокурорів ОСОБА_6, ОСОБА_7, розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_5, поданих в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 в рамках кримінального провадження № 52019000000000522 від 21.06.2019 року про скасування, повернення застави,

ВСТАНОВИВ:

До Вищогоантикорупційного судунадійшло клопотанняпідозрюваного ОСОБА_4 про скасуваннязапобіжного заходу,в якомупросив скасуватизапобіжний західу виглядізастави,застосований допідозрюваного ОСОБА_4 на підставіухвали Вищогоантикорупційного судувід 22.04.2021р. в рамках кримінального провадження № 52019000000000522 від 21.06.2019 року.

В обґрунтування клопотання підозрюваний посилається на те, що (1) 21 червня 2021 року закінчився строк, на який сторона обвинувачення клопотала перед слідчим суддею про обрання запобіжного заходу у виді застави відносно підозрюваного ОСОБА_4 (2 місяці з дати постановлення ухвали); (2) відсутні будь-які ризики та підстави для існування запобіжного заходу у вигляді застави, встановлені в ухвалі слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 22.04.2021 р. ризики впливу на свідків, переховування від органу досудового розслідування та суду, не підтверджені жодними доказами, про відсутність будь-яких ризиків, належну поведінку ОСОБА_4 свідчить також і той факт, що прокурором не подавалося до суду клопотання про продовження строку дії покладених на ОСОБА_4 обов`язків; (3) 22.06.2021 р. закінчився строк дії додаткових обов`язків, а тому, відповідно до положень ч. 7 ст. 194 КПК України ухвала Вищого антикорупційного суду від 22.04.2021 р. про застосування запобіжного заходу в частині покладення додаткових обов`язків припинила свою дію і обов`язки вважаються скасованими; зазначив, що положеннями КПК України не врегульовано можливості скасування запобіжних заходів щодо підозрюваного, однак положення ч. 1 ст. 331 КПК України передбачають на підставі клопотання сторони захисту право суду скасувати запобіжні заходи щодо особи, яка перебуває в статусі обвинуваченого, проте цілком очевидно, що вичерпання необхідності запровадження запобіжних заходів можливе не лише щодо обвинуваченого, але й щодо підозрюваного, та з огляду на положення національного та міжнародного законодавства мають бути створені рівні умови доступу до справедливого суду.

Крім того,до Вищогоантикорупційного судунадійшла заявапідозрюваного ОСОБА_4,про поверненнязастави,в якійпросив повернутигрошову заставуу розмірі227000(двістідвадцять сімтисяч)грн.00коп.,яку буловнесено ОСОБА_4 як заставодавцемна банківськіреквізити (депозитнийрахунок),вказаний вухвалі Вищогоантикорупційного судувід 22.04.2021р.про застосуваннязапобіжного заходуу виглядізастави відноснопідозрюваного ОСОБА_4 в рамках кримінального провадження № 52019000000000522 від 21.06.2019 року.

В обґрунтування заяви підозрюваний, керуючись положеннями ч. 1 ст. 203 КПК України, посилається на те, що (1) 21 червня 2021 року закінчився двомісячний строк, на який сторона обвинувачення клопотала перед слідчим суддею про обрання запобіжного заходу у виді застави відносно підозрюваного ОСОБА_4 (2 місяці з дати постановлення ухвали); (2) закінчився строк досудового розслідування кримінального провадження № 52019000000000522 від 21.06.2019 року (17.03.2021 ухвалою слідчого судді було відмовлено в продовженні строків досудового розслідування в даному кримінальному провадженні до 12 місяців); (3) виникла низка життєвих обставин, на вирішення яких необхідні додаткові кошти.

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 12.08.2021 р. вказані клопотання та заяви було об`єднано в одне провадження.

Крім того, від підозрюваного ОСОБА_4 надійшли додаткові пояснення, в яких останній зазначив, що (1) відсутність двомісячного строку дії ухвали, про яке клопотала сторона обвинувачення та надав оцінку суд в мотивувальній частині ухвали, створює для ОСОБА_4 правову невизначеність, оскільки в такому випадку строк дії запобіжного заходу не визначений (тобто безстроковий), що є суворішим, аніж клопотала сторона обвинувачення; (2) ухвала Вищого антикорупційного суду від 22.04.2021 р. про застосування запобіжного заходу використовується стороною обвинувачення не за її призначенням, а виключно з метою фіксування наявності вини у ОСОБА_4 (у клопотанні про встановлення строку стороні захисту для ознайомлення з матеріалами досудового розслідування детектив послався на вказану ухвалу як на доказ наявності вини у ОСОБА_4 ).

В судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_4 та його захисник, адвокат ОСОБА_5, підтримали клопотання про скасування запобіжного заходу та заяву про повернення застави, просили задовольнити в повному обсязі.

Прокурори ОСОБА_6, ОСОБА_7 заперечували проти задоволення клопотання про скасування запобіжного заходу та заяву про повернення застави, посилаючись на безпідставність доводів сторони захисту, просили відмовити у задоволенні вказаних клопотання та заяви.

Дослідивши клопотання про скасування запобіжного заходу та заяву про повернення застави, а також додані до них документи, заслухавши думку сторін кримінального провадження, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Слідчим суддею встановлено, що детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування, а прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 52019000000000522 від 21.06.2019 р. (об`єднане з кримінальним провадження № 22020120000000019 від 17.07.2020 р., яке виділено в окреме провадження з кримінального провадження № 42014100020000046 від 25.02.2014 р.), зокрема, за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 109, ч. 5 ст. 27, ст. 351-2 КК України.

17 липня 2020 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 109, ч. 5 ст. 27, ст. 351-2 КК України.

Ухвалою Вищогоантикорупційного судувід 22.04.2021р.по справі№ 991/9323/20до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 227000 (двісті двадцять сім тисяч) гривень, з покладанням низки додаткових процесуальних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, строком на два місяці, тобто до 22 червня 2021 року включно.

Ухвалою Апеляційноїпалати Вищогоантикорупційного судувід 25.05.2021р.по справі№ 991/9323/20апеляційні скаргизахисника ОСОБА_5 та прокурора САП ОСОБА_7 залишено беззадоволення,ухвалу Вищогоантикорупційного судувід 22.04.2021р.про застосуваннязапобіжного заходу у вигляді застави відносно ОСОБА_4 залишено без змін.

27 квітня 2021 року на відповідний розрахунковий рахунок Державної казначейської служби України внесені грошові кошти на суму 227000 грн. в якості застави за підозрюваного ОСОБА_4, що підтверджується наявною в матеріалах клопотання копією квитанції (а.с. 13).

Згідно ч.ч.1,2ст.331КПК Українипід чассудового розглядусуд заклопотанням сторониобвинувачення абозахисту маєправо своєюухвалою змінити,скасувати абообрати запобіжнийзахід щодообвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченомуглавою 18цього Кодексу.

Положення Глави 18 КПК України, серед іншого, регулюють порядок застосування запобіжних заходів до підозрюваного, обвинуваченого, а також зміни запобіжного заходу, застосованого до підозрюваного, обвинуваченого, як за клопотанням сторони обвинувачення, так і за клопотанням сторони захисту.

В свою чергу, Главою 18 КПК України не передбачено порядок вирішення питання щодо скасування запобіжного заходу, застосованого до підозрюваного, обвинуваченого. Одночасно, ч. 1 ст. 331 КПК України передбачено право суду в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу, скасувати запобіжний захід, застосований до обвинуваченого, щодо підозрюваного таке право положеннями КПК України не встановлюється.

За ч. 6 ст. 9 КПК України, у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу, зокрема, засада законності, щодо обов`язку всебічного, повного і неупередженого дослідження обставин кримінального провадження, неухильно додержуватися вимог КПК України, засада рівності перед законом та судом, тощо.

Таким чином, оскільки положеннями КПК України не врегульовано право суду вирішити питання про скасування запобіжного заходу, застосованого до підозрюваного, проте передбачено право суду скасувати запобіжний захід, застосований до обвинуваченого, в порядку, встановленому главою 18 цього Кодексу, положеннями якої, серед іншого, не передбачено порядок вирішення питання щодо скасування запобіжного заходу, проте врегульовано порядок вирішення питання про зміну запобіжного заходу, застосованого до підозрюваного, обвинуваченого, за клопотаннями сторони захисту, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованих підстав для розгляду клопотання підозрюваного ОСОБА_4 про скасування запобіжного заходу у вигляді застави та про вирішення питання про скасування застосованого до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді застави в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Так, відповідно до ч.1 ст. 201 КПК України підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

Частиною 2 статті 200 КПК України, яка регулює порядок розгляду клопотання слідчого, прокурора про зміну запобіжного заходу, встановлено, що у клопотанні про зміну запобіжного заходу обов`язково зазначаються обставини, які: 1) виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу; 2) існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які слідчий, прокурор на той час не знав і не міг знати.

Відповідно до ч. 5 ст. 201 КПК України, слідчий суддя, суд має право залишити без розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу, подане раніше тридцяти днів з дня постановлення попередньої ухвали про застосування, зміну або відмову у зміні запобіжного заходу, якщо у ньому не зазначені нові обставини, які не розглядалися слідчим суддею, судом,

На підставі ч.6 статті 9 КПК України, виходячи з рівності прав сторін кримінального провадження на реалізацію процесуальних прав (ч.2 ст.22 КПК України), а також враховуючи положення ч. 5 ст. 201 КПК України, можна зробити висновок, що підставою для зміни запобіжного заходу за клопотанням підозрюваного чи захисника є, в тому числі, наявність нових обставин, які не були предметом судового розгляду під час застосування запобіжного заходу, постановлення попередньої ухвали про зміну або відмову у зміні запобіжного заходу.

Слідчий суддя, суд зобов`язаний розглянути клопотання підозрюваного, обвинуваченого протягом трьох днів з дня його одержання згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу (ч. 4 ст. 201 КПК України).

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК, і на які вказує слідчий, прокурор; 3)недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (частина 1 статті 194 КПК).

Згідно ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, підозрюється в участі у злочинній організації, участі у злочинах, вчинюваних такою організацією, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 255 КК України (в редакції Закону України від 05.04.2001 № 2341-III); у вчиненні дій з метою захоплення державної влади, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 109 КК України (в редакції Закону України від 07.10.2014 № 1689-VII); у пособництві у створенні штучних перешкод у роботі Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та її членів, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ст. 351-2 КК України.

Злочин, передбачений ч. 1 ст. 255 КК України, є особливо тяжким злочином, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 12 років (санкція в редакції Закону України від 05.04.2001 № 2341-III); злочин, передбачений ч. 1 ст. 109 КК України, є тяжким злочином, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років з конфіскацією майна або без такої (санкція в редакції Закону України від 07.10.2014 № 1689-VII); за кримінальне правопорушення за ст. 351-2 КК України передбачено покарання у вигляді штрафу від ста до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років;

Отже, ОСОБА_4 підозрюється, серед іншого, у вчиненні особливо тяжкого та тяжкого злочину.

Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_4 підозри та існування передбачених ст.177 КПК України ризиків, зокрема, наявність хоча і мінімального ризику переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду, ризику незаконного впливу на свідків, інших підозрюваних, експертів у цьому ж кримінальному проваджені, були встановлені слідчим суддею при застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави (ухвала Вищого антикорупційного суду від 22.04.2021 р. по справі № 991/9323/20), а також колегією суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду під час розгляду апеляційних скарг захисника ОСОБА_5 та прокурора САП ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 22.04.2021 р. по справі № 991/9323/20 про застосування запобіжного заходу, за результатами розгляду яких колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку про законність та обґрунтованість ухвали слідчого судді, про наявність обґрунтованої підозри про причетність ОСОБА_4 до кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 255, ч. 1 ст. 109, ч. 5 ст. 27 ст. 351-2 КК України, та про існування ризиків вчинення підозрюваним ОСОБА_4 дій, передбачених п.1 та п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

З огляду на те, що кримінальне провадження перебуває на стадії досудового розслідування, яке на сьогоднішній день не є закінченим, слідчий суддя лише на підставі розумної та об`єктивної оцінки отриманих доказів визначає чи виправдовують вони в своїй сукупності факт проведення досудового розслідування та чи дозволяють встановити причетність особи до вчинення кримінального правопорушення, яка є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.

При цьому,обставини здійсненняпідозрюваним конкретнихдій тадоведеність його вини, потребують перевіркита оцінкиу сукупностіз іншимидоказами у кримінальному провадженні під чассудового розгляду,при цьомуті фактичнідані,з урахуванням яких слідчим суддею під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу було встановлено існування обгрунтованої підозри щодо причетності ОСОБА_4 до вчинення інкримінуємих йому злочинів, в їх сукупності не залишають розумних сумнівів в обґрунтованості повідомленої ОСОБА_8 підозри, є достатніми для висновку, що підозра не є вочевидь необґрунтованою та відповідає стандарту переконання «обґрунтована підозра».

Зі змісту ухвали Вищого антикорупційного суду від 22.04.2021 р. вбачається, що під час розгляду клопотання про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді застави слідчим суддею було встановлено наявність ризиків, передбачених ч. ч. 1, 3 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, інших підозрюваних, експертів у кримінальному провадженні № 52019000000000522 від 21.06.2019 р., при цьому зазначено, що ризик переховування від органів досудового розслідування та суду хоча і існує, однак є мінімальним з огляду на виконання підозрюваним процесуальних обов`язків, належну поведінку підозрюваного, міцність соціальних зв`язків підозрюваного ОСОБА_4, його особисті дані, що і стало однією з підстав для часткового задоволення клопотання детектива про застосування запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_4 у вигляді застави, та застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 227000 (двісті двадцять сім тисяч) гривень.

Отже, слідчим суддею, зокрема, і при дослідження наявності/відсутності ризиків вчинення дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, вже надавалась оцінка процесуальній поведінці підозрюваного, досліджувалися обставини виконання ним як підозрюваним своїх процесуальних обов`язків, враховувались при застосуванні запобіжного заходу дані про особу підозрюваного ОСОБА_4, надавалась оцінки наявності/відсутності у нього соціальних зв`язків, а тому відповідні обставини не можуть самі по собі слугувати підставами для скасування запобіжного заходу у вигляді застави, що спростовує доводи сторони захисту.

Так, ризик переховування від органів досудового розслідування та суду і наразі є мінімальним, однак продовжує існувати з урахуванням суворості передбаченого покарання, яке загрожує підозрюваному ОСОБА_4 у випадку визнання судом вини у вчиненні інкримінуємих йому злочинів, наявності паспортів громадянина України для виїзду за кордон, досвіду підозрюваного щодо перетину кордону, його матеріального становища.

Підозрюваний вказує,що вматеріалах кримінальноїсправи відсутнібудь-якідокази якіб доводилитой факт,що ОСОБА_4 чинив тискна свідківу кримінальномупровадженні №52019000000000522від 21.06.2019р.В своючергу,під часзастосування запобіжногозаходу слідчийсуддя встановивможливість існуваннявказаного ризику,оскільки,серед іншого, наявнів матеріалахсправи протоколиза результатамипроведення НСРДмістять докладнівідомості прообставини,які надалислідчому суддідостатні підставивважати,що підозрюваний ОСОБА_4 чинив впливна суддюОАСК ОСОБА_9, суддю ОАСК ОСОБА_10 . Наразі відсутні підстави вважати, що на даний час зазначений ризик зменшився або взагалі відсутній. При цьому, сам факт обговорення за участю ОСОБА_4 існування можливості позапроцесуального впливу на суддів Смолія І та ОСОБА_9, вже свідчить, що така поведінка підозрюваного можлива, а тому є достатні підстави зробити висновок, що існує відповідний ризик.

За вимогами ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування будь-якого запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

При вирішенні питання про відсутність підстав для скасування запобіжного заходу слідчий суддя враховує існування обгрунтованої підозри щодо причетності ОСОБА_4 до вчинення інкримінуємих йому злочинів, та вирішальним є наявність хоча і мінімального ризику переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду за кордоном, та саме наявність застави у визначеному розмірі зменшує до мінімуму вказаний ризик.

Що стосується строку запобіжного заходу у вигляді застави, на який посилається підозрюваний у клопотання, слідчий суддя зазначає наступе.

Так, дійсно, в мотивувальній частині ухвалі Вищого антикорупційного суду від 22.04.2021 р. про застосування запобіжного заходу у вигляді застави відносно ОСОБА_4 зазначено: «Твердження детектива щодо відсутності у клопотанні вказівки щодо легітимної мети застосування запобіжного заходу понад строк, який зазначений у клопотанні (більше двох місяців), з огляду на те, що подавши до суду клопотання 10.11.2020 р., детективи вказали, що запобіжний захід є необхідний саме до 10.01.2021 р., і після закінчення вказаного строку необхідність його застосування не виникає, не заслуговує на увагу, оскільки у клопотанні вказано, що стороною обвинувачення ставиться питання перед слідчим суддею про застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 на строк два місяці з моменту постановлення ухвали, а не з моменту подання даного клопотання, а тому відсутні підстави стверджувати, що детектив просить визначити строк запобіжного заходу більш ніж два місяці.»

В своючергу,відповідний висновокбуло викладенослідчим суддеюза результатомнадання оцінкидоводам сторонизахисту щодовідсутності законнихпідстав визначатистрок запобіжногозаходу більшніж двамісяці зогляду навикладену уклопотанні детективавимогу застосуватизапобіжний західна строкдва місяці,тобто,за версієюсторони захисту-до 10.01.2021р.,та вищевикладенимвисновком слідчийсуддя фактичноспростував доводисторони захистущодо наявностіу клопотаннідетектива відомостейпро те,що останнійпросить слідчогосуддю визначитистрок запобіжногозаходу з моменту подання даного клопотання більш ніж два місці, та слідчий суддя вказав, що відповідні вимоги відсутні у клопотанні.

«Твердження детектива…» є опискою, відповідні доводи у справі були наведені саме захисником ОСОБА_4 адвокатом ОСОБА_5 (аркуш ухвали № 4),що детективами НАБУ не наведено легітимної мети застосування запобіжного заходу понад строк, який зазначений у клопотанні (більше двох місяців), та саме на цим доводам слідчим суддею була надана оцінка.

Відповідним висновком слідчий суддя не оцінював обґрунтованість зазначених у мотивувальній частині клопотання детектива про застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 доводів щодо визначення строку запобіжного заходу - два місці з моменту постановлення ухвали, не оцінював обґрунтованість/необґрунтованість необхідності встановлення строку запобіжного заходу у виді застави слідчим суддею, не встановлював наявність достатніх підстав для визначення строку запобіжного заходу у вигляді застави відносно ОСОБА_4 на два місця чи на будь-який інший строк.

Згідно ч. 3 ст. 26 КПК України слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

В свою чергу, у прохальній частині клопотання детектива про застосування запобіжного заходу у вигляді застави відносно ОСОБА_4 зазначено, що детектив просить (1) застосувати до підозрюваного ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді застави, (2) визначити заставу у розмірі 1 051 000 гривень, що складає 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, (3) покласти на підозрюваного ряд додаткових процесуальних обов`язків.

Отже, вимога про встановлення строку запобіжного заходу у вигляді застави відносно ОСОБА_4 у прохальній частині клопотання детектива відсутня, відповідно і слідчий суддя, керуючись положеннями ч. 3 ст. 26 КПК України, не надавав оцінку обґрунтованості вимоги детектива щодо строку запобіжного заходу, оскільки такої вимоги взагалі не існувало, а слідчий суддя не наділений повноваженнями вирішувати ті питання, які перед судом не ставилися. Отже доводи сторони захисту про те, що сторона обвинувачення клопотала перед слідчим суддею застосувати запобіжний захід відносно ОСОБА_4 на два місяці, а слідчий суддя фактично мав право надати оцінку відповідним вимогам та встановити строк, не заслуговує на увагу слідчого судді, оскільки таких вимог клопотання детектива в прохальній частині не містить.

В резолютивній частині ухвали Вищого антикорупційного суду від 22.04.2021 р. відсутні відомості про те, що слідчий суддя встановив строк дії запобіжного заходу у вигляді застави відносно ОСОБА_4, а тому відсутні обґрунтовані підстави стверджувати, що строк дії запобіжного заходу у вигляді застави відносно ОСОБА_4 закінчився 21 червня 2021 року, що спростовує доводи сторони захисту.

При цьому, оцінку законності та обгрунтованості зазначеної ухвали надавала і Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду, яка порушень вимог закону не встановила.

В свою чергу, слідчим суддею встановлено, що ухвалою Вищого антикорупційного суду від 22.04.2021 р. про застосування запобіжного заходу у вигляді застави відносно ОСОБА_4 на останнього покладено ряд процесуальних обов`язків відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України та визначено строк дії ухвали в частині покладання на підозрюваного обов`язків - два місяці, тобто до 22 червня 2021 року включно.

В подальшому, строк дії обов`язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_4, після 22 червня 2021 року не продовжувався, а тому ухвала Вищого антикорупційного суду від 22.04.2021 р. про застосування запобіжного заходу в частині покладання на підозрюваного ОСОБА_4 процесуальних обов`язків припинила свою дію і обов`язки вважаються скасованими відповідно до положень ч. 7 ст. 194 КПК України.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 176 КПК України, застава є одним із запобіжних заходів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків.

Застава може бути внесена як самим підозрюваним, обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).

При застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави підозрюваному, обвинуваченому роз`яснюються його обов`язки і наслідки їх невиконання, а заставодавцю - у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється чи обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов`язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом, а також наслідки невиконання цих обов`язків. ( ч. 3 ст. 182 КПК України).

Частиною 7 ст. 42 КПК України визначені загальні обов`язки, які покладаються на підозрюваного. Ці обов`язки покладаються на нього з моменту набуття процесуального статусу підозрюваного та діють незалежно від застосування запобіжного заходу.

Так, відповідно до ч. 7 ст. 42 КПК України підозрюваний зобов`язаний: 1) прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це зазначених осіб; 2) виконувати обов`язки, покладені на нього рішенням про застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 3) підкорятися законним вимогам та розпорядженням слідчого, прокурора, слідчого судді, суду; 4) надавати достовірну інформацію представнику персоналу органу пробації, необхідну для підготовки досудової доповіді.

Водночас, ч. 5 ст. 194 КПК України визначає перелік обов`язків, які можуть покладатися на підозрюваного при застосуванні запобіжного заходу, який не пов`язаний із триманням під вартою. Ці обов`язки не є окремим запобіжним заходом, а застосовуються додатково до обраного запобіжного заходу за наявності умов, визначених у цій статті.

Наведене дає підстави зробити висновок, що застава застосовується з метою виконання підозрюваним, як обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, покладених на нього ухвалою слідчого судді при застосуванні запобіжного заходу, так і тих, що визначені у ч. 7 ст. 42 КПК України, оскільки у ст. 182 КПК України не вказано, що обов`язки повинні бути покладені на підозрюваного саме судом.

Таким чином, з моменту закінчення строку дії обов`язків, покладених судом, строк дії застосованого запобіжного заходу у вигляді застави, не припиняється.

За змістом ч. 7 ст. 194 КПК України, обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються. У зазначеній нормі йдеться про припинення дії ухвали про застосування запобіжного заходу виключно в частині покладення на підозрюваного, обвинуваченого відповідних обов`язків.

Із аналізу ст. 182, 194, 196, 197, 199, 181, 203 КПК України можна зробити висновок, що лише запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою та домашнього арешту, а також перелічені у ч. 5 ст. 194 КПК України обов`язки, діють певний, визначений рішенням суду, строк. Інші ж запобіжні заходи, зокрема, застава, обмеженого строку дії не мають і під час досудового розслідування діють до їх скасування чи зміни або закриття кримінального провадження.

Тобто, закінчення строку дії обов`язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК України, що були покладені на підозрюваного відповідною ухвалою слідчого судді, не припиняє сам запобіжний захід у вигляді застави та не є підставою для повернення суми застави заставодавцю.

Отже, з огляду на положення КПК України, застосований до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді застави не має обмеженого строку дії і продовжує діяти до моменту його скасування чи зміни запобіжного заходу або закриття кримінального провадження відносно підозрюваного ОСОБА_4 . Отже, встановлення строку дії відповідного запобіжного заходу є необґрунтованим та суперечить положенням закону.

В свою чергу, припинення дії ухвали Вищого антикорупційного суду від 22.04.2021 р. про застосування запобіжного заходу в частині покладання на підозрюваного ОСОБА_4 процесуальних обов`язків не свідчить про припинення запобіжного заходу у вигляді застави відносно підозрюваного ОСОБА_4 .

Таким чином, в ході розгляду клопотання слідчим суддею не було встановлено вагомих нових обставин, які б свідчили про необхідність скасування підозрюваному ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді застави, а застосований до підозрюваного запобіжний захід у вигляді застави, з урахуванням тяжкості злочинів, у причетності до вчинення яких ОСОБА_4 підозрюється, відсутності доказів щодо зміни та/або відсутності встановлених ухвалою слідчого судді про застосування запобіжних заходів ризиків вчинення ОСОБА_4 дій, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, є пропорційним легітимній меті, яка ставиться до застосування запобіжних заходів.

З урахуванням викладеного, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про скасування запобіжного заходу, оскільки стороною захисту не доведено, що наразі існують обставини, які виправдовують скасування запобіжного заходу у виді застави, в свою чергу, застосований запобіжний захід у вигляді застави відносно підозрюваного ОСОБА_4 зможе запобігти існуючим ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, в тому числі і з врахуванням кваліфікації його дій за вчинення, серед іншого, особливо тяжкого та тяжкого злочину, що йому інкримінується.

Так, відповідно до ч. 11 ст. 182 КПК України, застава повертається заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу, якщо вона не була звернена у дохід держави.

На даний час відсутні підстави зробити висновок, що запобіжний захід у виді застави припинив свою дію, а за такого - застосований до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у виді застави наразі продовжує діяти, а відтак відсутні підстави для повернення застави заставодавцю згідно ч. 11 ст. 182 КПК України.

Враховуючи викладене, у задоволенні клопотання про скасування запобіжного заходу у виді застави та заяви про повернення застави слід відмовити.

Керуючись статтями 176 - 178, 182, 201,309, 331, 372 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_5, який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_4, про скасування запобіжного заходу у виді застави у кримінальному провадженні № 52019000000000522 від 21.06.2019 р., відмовити.

У задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_5, який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_4, про повернення застави, внесеної у кримінальному провадженні № 52019000000000522 від 21.06.2019 р., відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СЛІДЧИЙ СУДДЯ ОСОБА_11