- Головуючий суддя (ВАКС) : Мойсак С.М.
- Секретар : Заплатинської К.В.
- Захисник/адвокат : Кіцул С.Ю., Яненка О.Л.
- Прокурор : Василенков Б.М.
Справа № 991/6420/21
Провадження 1-кс/991/6517/21
УХВАЛА
Іменем України
20 вересня 2021 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Мойсак С.М.
за участю:
секретаря судового засідання Заплатинської К.В.,
прокурора Василенкова Б.М.,
підозрюваного ОСОБА_1 ,
захисників Кіцул С.Ю., Лук`яненко О.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Вищого антикорупційного суду
клопотання прокурора першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Василенкова Б.М. про продовження строку дії обов`язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
у кримінальному провадженні № 12017040000000531 від 06.03.2017, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 364-1, ч.ч. 1, 2 ст. 366 КК України,
ВСТАНОВИВ:
До Вищого антикорупційного суду надійшло відповідне клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_2 згідно ч. 5 ст. 194 КПК України, у кримінальному провадженні № 12017040000000531 від 06.03.2017.
Відповідно до матеріалів клопотання, детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування, а прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора - процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017040000000531 від 06.03.2017, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 364-1, ч.ч. 1, 2 ст. 366 КК України.
За версією органу досудового розслідування, Перший заступник Голови Правління - Керівник Бізнесу крупних і VIP-клієнтів ПАТ «КБ «Приватбанк» ОСОБА_1 , Голова Правління ПАТ «КБ «Приватбанк» ОСОБА_3 та начальник департаменту фінансового менеджменту ПАТ «КБ «Приватбанк» ОСОБА_4 , яка одночасно займала посаду першого заступника Голови Правління ПрАТ «СК «Інгосстрах» та інші невстановлені на теперішній час особи, в тому числі і посадові особи Національного банку України, діючи за попередньою змовою групою осіб, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 16.12.2016, усвідомлюючи, що ПАТ «КБ «Приватбанк» у найближчий час буде визнаний неплатоспроможним та перейде під контроль держави, розуміючи, що у зв`язку з вказаними діями вони втратять контроль над грошовими коштами Банку, переслідуючи корисливу мету, підготували та вирішили реалізувати злочинний план розтрати грошових коштів Банку в особливо великому розмірі, а саме: на підставі рішень Кредитного Комітету від 15.01.2014 та 16.12.2016, які не відповідали вимогам «Положення про кредитні комітети», в системі «Приватбанк», протиправно нарахували і виплатили 16.12.2016 необґрунтовану додаткову винагороду - індексовану комісію, на користь пов`язаної з банком юридичної особи ПрАТ «СК «Інгосстрах» у сумі 136 892 225, 41 гривень, використовуючи для цього, як привід, наявне в державі зростання курсу гривні до долару США.
22.02.2021 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 25.02.2021, ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з одночасним визначенням застави у розмірі 23 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становило 52 210 000 гривень.
В результаті внесення застави, 25.02.2021 ОСОБА_1 звільнено з-під варти, через що до нього застосовано запобіжний захід у виді застави із покладенням низки обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
1) прибувати за кожною вимогою до слідчого (детектива), прокурора та суду;
2) не відлучатися із Дніпропетровської області без дозволу слідчого (детектива), прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого (детектива), прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
4) утримуватися від спілкування з підозрюваними ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а також свідками ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ;
5) здати на зберігання до Управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області усі свої паспорти громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що мають право на виїзд з України та в`їзд до України;
6) носити електронний засіб контролю.
В подальшому ухвалами слідчих суддів Вищого антикорупційного суду покладені на підозрюваного обов`язки неодноразово були продовжені, за виключенням обов`язку носити електронний засіб контролю та не відлучатися із Дніпропетровської області без дозволу уповноваженої особи, який було пом`якшено шляхом розширення території з якої підозрюваному забороняється виїзд без отримання дозволу від детектива, прокурора чи суду - до території України. Востаннє обов`язки були продовжені ухвалою слідчого судді від 16.08.2021, та строк їх дії визначений до 22.09.2021 включно.
Також під час досудового розслідування, постановою Генерального прокурора, строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12017040000000531, було продовжено до дванадцяти місяців, тобто до 27.02.2022.
Разом з цим у клопотанні прокурор зазначає, що завершити досудове розслідування до дня закінчення строку дії процесуальних обов`язків, покладених на ОСОБА_1 , не надається за можливе через виняткову складність провадження та наявну необхідність у проведенні слідчих (розшукових) та процесуальних дій, якими є: необхідність в отримані висновків двох судово-почеркознавчих експертиз; отриманні висновків комп`ютерно-технічних експертиз; проведенні оглядів документів щодо руху коштів по банківським рахункам, інформація про які вилучена в ході досудового розслідування; провести допити ряду осіб у якості свідків; отримати відповіді на запити про надання міжнародної правової допомоги від компетентних органів іноземних держав та у разі необхідності повторно звернутися з відповідними запитами про надання міжнародної правової допомоги, провести інші дії, необхідність у яких може виникнути під час досудового розслідування.
Посилаючись на наведені вище обставини, а також на наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які продовжують існувати, а саме: ризик можливого переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду; ризик незаконного впливу на свідків, іншого підозрюваного у цьому ж кримінальному провадженні та ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, прокурор просить продовжити строк дії покладених раніше на ОСОБА_1 обов`язків на два місяці.
Прокурор Василенков Б.М. у судовому засіданні підтримав подане клопотання та додатково зазначив, що закінчити досудове розслідування до дати закінчення строку дії обов`язків, покладених на ОСОБА_1 не надається можливим з причин виняткової складності кримінального правопорушення та необхідністю завершення ряду процесуальних дій, а саме: стороні обвинувачення необхідно отримати висновки призначених судових експертиз та відповіді на запити про надання міжнародної правової допомоги від компетентних органів іноземних держав. Лише тільки після отримання вказаних матеріалів та їх аналізу сторона обвинувачення зможе спланувати допити ряду осіб, що є необхідними для повного та неупередженого проведення досудового розслідування.
Разом з цим у судовому засіданні прокурором надані пояснення з приводу повідомленої ОСОБА_1 підозри, її відповідності національному та європейському законодавству щодо розумності та обґрунтованості. Також наголошено на неодноразовій перевірці обґрунтованості підозри, як і слідчими суддями, так і колегією суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду. Також під час судового засідання прокурор підтримав клопотання в частині продовження існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України та надав обґрунтування існуванню відповідних ризиків аналогічне поданому клопотанню. З огляду на вказане просив клопотання задовольнити у повному обсязі та продовжити строк дії покладених на ОСОБА_1 обов`язків на два місяці.
Захисник Лук`яненко О.Л. у судовому засіданні подав письмові заперечення щодо клопотання сторони обвинувачення та додатково пояснив, що, по-перше, підозра є необґрунтованою, а, по-друге, відсутні ризики, на які посилається прокурор. Так, стосовно необґрунтованості підозри захисник вказав на ті обставини, що сума збитків, які інкримінуються його підзахисному у даному провадженні доводяться судово-економічною експертизою, висновок якої необхідно вважати недопустимим доказом та навів посилання за яких сторона захисту робить відповідні висновки. Поряд з цим захисник зазначив, що навіть не дивлячись на висновок експерта, у матеріалах провадження відсутні докази причетності ОСОБА_1 до відповідного діяння, обвинувачення не зробило аналіз його повноважень, як службової особи ПАТ КБ «Приватбанк», втім робить висновок щодо наявності провини.
З приводу ж наявності ризиків захисник пояснив, що з часу обрання до ОСОБА_1 запобіжного заходу, що мало місце сім місяців тому, прокурор посилається виключно на одній й ті ж обставини існування ризиків та не бере до уваги, що з часом ризики мають тенденцію зменшуватися та не можуть існувати постійно. За весь час розгляду клопотань про продовження строку дії обов`язків, прокурором не зазначається про встановлення нових підстав вважати, що ризики продовжують мати місце. Разом з цим поведінка ОСОБА_1 за час досудового розслідування є належною, що свідчить про відсутність кожного з ризиків, наведених прокурором, як підстава для задоволення клопотання. З огляду на викладені обставини просив відмовити у задоволенні клопотання сторони обвинувачення.
Захисник Кіцул С.Ю. підтримав позицію колеги з приводу необґрунтованості підозри та відсутності ризиків, просив відмовити у продовженні строку дії обов`язків.
Підозрюваний ОСОБА_1 підтримав позицію захисників, наголосив на недопустимості, як доказу, висновку судово-економічної експертизи, а отже і на необґрунтованості підозри та просив відмовити у задоволенні клопотання сторони обвинувачення. Також надав пояснення стосовно того, що з моменту повідомлення йому про підозру, сторона обвинувачення жодного разу не викликала його для участі у проведенні слідчих дій. До уповноваженої особи йому було запропоновано прибути за декілька днів до дати даного судового засідання для отримання копії клопотання про продовження строку дії обов`язків, втім таке повідомлення було направлено на електронну пошту. Повістками ОСОБА_1 не викликали.
Вивчивши клопотання та додані до нього матеріали, вислухавши позицію учасників провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступних висновків
У судовому засіданні встановлено, що детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування, а прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора - процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 12017040000000531 від 06.03.2017, в якому 22.02.2021 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 25.02.2021, ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з одночасним визначенням застави у розмірі 23000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становило 52 210 000 гривень.
В результаті внесення застави, 25.02.2021 ОСОБА_1 звільнено з-під варти, через що до нього застосовано запобіжний захід у виді застави із покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
1) прибувати за кожною вимогою до слідчого (детектива), прокурора та суду;
2) не відлучатися із Дніпропетровської області без дозволу слідчого (детектива), прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого (детектива), прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
4) утримуватися від спілкування з підозрюваними ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а також свідками ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ;
5) здати на зберігання до Управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області усі свої паспорти громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що мають право на виїзд з України та в`їзд до України;
6) носити електронний засіб контролю.
В подальшому ухвалами слідчих суддів Вищого антикорупційного суду строк дії вказаних обов`язків неодноразово продовжувався, за виключенням обов`язку носити електронний засіб контролю та не відлучатися із Дніпропетровської області без дозволу уповноваженої особи, який було пом`якшено шляхом розширення території з якої підозрюваному забороняється виїзд без отримання дозволу від детектива, прокурора чи суду - до території України. Востаннє обов`язки були продовжені ухвалою слідчого судді від 16.08.2021, та строк їх дії визначений до 22.09.2021 включно.
Також під час судового засідання слідчим суддею встановлено, що постановою Генерального прокурора Венедіктової І.В. від 13.09.2021 строк досудового розслідування у відповідному кримінальному провадженні продовжено до дванадцяти місяців, тобто до 27.02.2022.
Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовуються з метою досягнення його дієвості, є запобіжні заходи.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, визначених цим Кодексом.
Частиною 2 ст. 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Отже, при вирішенні питання про доцільність продовження строку дії процесуальних обов`язків, покладених на ОСОБА_1 , слідчий суддя має врахувати наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Щодо обґрунтованості підозри
Оскільки положення кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтованості підозри», в оцінці цього питання слідчому судді належить користуватися практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.
У своїх рішеннях, зокрема, «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. При цьому факти що підтверджують обґрунтовану підозру не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.
Перевіривши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про доведеність стороною обвинувачення обґрунтованості підозри щодо можливого вчинення ОСОБА_1 інкримінуємого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, що підтверджується доданими до клопотання матеріалами, а саме: (1) договорами № С3/198 від 29.12.2005 та № 238217 від 11.01.2014 (з додатковими угодами) про розміщення страховою компанією «Інгострах» грошових коштів на депозитних рахунках ПАТ «КБ «Приватбанк». Умови відповідних договорів не передбачали нарахування додаткової винагороди у зв`язку з ростом курсу гривні до долару США; (2) додатковими угодами до вищевказаних договорів від 02.12.2016 та 16.12.2016, якими визначалася сума індексації одноразової винагороди, яку банк мав сплатити клієнту за користування коштами. Від імені банку вказані додаткові угоди підписувалися ОСОБА_1 ; (3) меморіальними ордерами №№ 10, 1, 11 від 16.12.2016 про виплату ПАТ «КБ «Приватбанк» на користь ПрАТ «СК «Інгострах» грошових коштів у загальній сумі 136 892 225, 41 гривень, як виплату індексації по вказаним вище договорам; (4) висновком «Про результати службового розслідування за фактами активних операцій, проведених ПАТ «КБ «Приватбанк» 16.12.2016 на значні суми, що викликають сумніви в їх правомірності» від 10.03.2017, яким встановлено штучний характер нарахування коштів за депозитними договорами від 2005 та 2014 років та нарахування таких коштів за рахунок витрат банку; (5) висновком економічної експертизи від 28.09.2020, яким документально підтверджується перерахування банком на рахунки ПрАТ «СК «Інгосстрах» грошових коштів в загальній сумі 136 892 225, 41 гривень за депозитними договорами; (6) висновком судово-економічної експертизи від 13.02.2021, яким встановлено розмір матеріальних збитків, спричинених АТ КБ «Приватбанк» внаслідок здійснення 16.12.2016 виплат грошових коштів на користь страхової компанії «Інгострах» в якості індексації, на суму 136 892 225, 41 гривень та іншими матеріалами провадження в своїй сукупності.
З приводу наданих стороною захисту заперечень стосовно необґрунтованості підозри з огляду на оформлення висновку експерта у вихідний день та відсутність супровідного листа до даного висновку, а отже недопустимість такого доказу, слідчий суддя зазначає, що надані заперечення стосуються саме оцінки доказів та їх належності, які надає сторона обвинувачення, що у певній мірі виходить за межі повноважень слідчого судді при розгляді клопотання про продовження строку дії процесуальних обов`язків. На цій стадії кримінального провадження, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, слідчий суддя повинен лише надати оцінку тому чи достатньо отриманої інформації та досліджених доказів для того, щоб допустити можливість, що особа щодо якої вирішується питання, могла вчинити кримінальне правопорушення, яке їй інкримінується і чи є підстави для здійснення подальшого досудового розслідування, яке не обов`язково має закінчитись складанням обвинувального акта. Належну оцінку вказаним доказам має дати суд при розгляді справи по суті, а отже у своїх запереченнях захист ставить більш високі вимоги до оцінки доказів на цій стадії досудового розслідування, ніж передбачено законом. З огляду на вказане, суд розглядає надані заперечення саме, як позицію сторони захисту щодо невинуватості підозрюваного та як аргумент для відмови у задоволенні клопотання про продовження строку дії обов`язків.
Не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікацій дій ОСОБА_1 , виходячи з наявних у суду матеріалів клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри тією мірою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Щодо наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь вірогідності, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. КПК України покладає на слідчого, прокурора обов`язок обґрунтувати ризики кримінального провадження.
Попередніми ухвалами слідчих суддів Вищого антикорупційного суду була встановлена наявність ризику можливого переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, який на твердження прокурора дотепер продовжує існувати.
Вивчивши матеріали клопотання та заслухавши думку учасників судового провадження, слідчий суддя погоджується з доводами прокурора, щодо продовження існування ризику можливого переховування ОСОБА_1 від органів досудового розслідування та суду, який на час звернення сторони обвинувачення з відповідним клопотанням не втратив своєї актуальності та продовжує існувати, хоча і дещо зменшився від часу затримання ОСОБА_1 та повідомлення йому про підозру.
Вказана позиція слідчого судді ґрунтується на факті повідомлення ОСОБА_1 про підозру у скоєнні злочину, який відповідно до кримінального законодавства України, відноситься до особливо тяжкого кримінального правопорушення, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років з конфіскацією майна. Разом з цим, інкримінований ОСОБА_1 злочин, відповідно до примітки до ст. 45 КК України, є корупційним та не передбачає застосування до особи, визнаною винною у його скоєнні, пільгових інститутів відбування покарання. Зазначена обставина, на переконання суду, сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Поряд з цим, при оцінці ризику переховування, слідчим суддею береться до уваги і майновий стан сім`ї підозрюваного, що підтверджується дослідженими у судовому засіданні довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, картками реєстрації транспортних засобів, витягом з Держаного реєстру обтяжень, відповідно до яких слідчим суддею робиться висновок, що ОСОБА_1 має досить заможній рівень життя, а отже він може мати певні грошові заощадження не виявлені органом досудового розслідування, які у разі необхідності може використати для ухилення від можливої кримінальної відповідальності у разі прийняття рішення щодо необхідності вчинення дій з метою переховування від органів досудового розслідування або суду. Кожна окремо з цих підстав не є вирішальною при оцінці ризику переховування, однак у своїй сукупності, слідчий суддя вважає, що зазначений ризик продовжує мати місце і дотепер, хоча він і зменшився порівняно із початковими етапами досудового розслідування.
Також слідчий суддя вважає, що залишається актуальним і ризик можливого незаконного впливу ОСОБА_1 на свідків та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні, який ґрунтується на тих обставинах, що підозрюваний на протязі тривалого часу - з 1992 по 2016 роки, працював у ПАТ «КБ «Приватбанк», в т.ч. і на керівних посадах, та мав реальну можливість здобути особистий авторитет та товариські відносини з колишніми та теперішніми співробітниками банку, а також співробітниками Національного банку України, що здійснювали перевірку ПАТ «КБ «Приватбанк» та виявили виведення залишків ліквідаційних коштів банку на користь ПрАТ «СК «Інгосстрах», які, в свою чергу, є свідками у даному кримінальному провадженні. Можлива наявність тісних дружніх стосунків або спілкування таких осіб з підозрюваним через його владні повноваження, на переконання суду, не виключає можливості використання ним таких зв`язків для впливу на відповідних свідків у кримінальному провадженні задля зміни ними наданих свідчень або відмови надави свідчення в майбутньому.
Одночасно з цим слідчий суддя звертає увагу на те, що згідно чинного законодавства, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, а отже ризик впливу існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та дослідження їх судом.
З огляду на викладене та беручи до уваги, що досудове розслідування триває, неможливість його завершення пов`язана, в тому числі, і з необхідністю допиту ряду свідків у кримінальному провадженні, слідчий суддя вважає, що ризик незаконного впливу на свідків продовжує існувати.
Також слідчий суддя бере до уваги і той факт, що за твердженням сторони обвинувачення дане кримінальне правопорушення було скоєно групою осіб за їх попередньою змовою, а отже факт можливого впливу ОСОБА_1 на інших підозрюваних у ньому з метою узгодження свідчень кожного з учасників є досить вірогідним, а тому суд вважає, що даний ризик також продовжує мати місце.
Поряд з зазначеним, слідчий суддя вважає доведеним у судовому засіданні і ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, який обґрунтовується прокурором зворотнім перерахуванням ПрАТ «СК «Інгоссрах» на користь ПАТ КБ «Приватбанк» грошових коштів у загальній сумі 136 892 264, 48 гривень, що мало місце 01.02.2021. На переконання суду таке зворотне перерахування коштів після спливу значного часу є лише намаганням причетних до скоєння злочину осіб штучно створити відсутність елементів складу даного кримінального правопорушення. Слідчий суддя приймає до уваги пояснення прокурора щодо можливості дотепер впливу ОСОБА_1 на службових осіб відповідного суб`єкта господарювання з огляду на раніше займані іншою підозрюваною у цьому провадженні особою - ОСОБА_4 , одночасно керівних посад, як в ПАТ «КБ «Приватбанк», так і в пов`язаній з банком юридичній особі - ПрАТ «СК «Інгоссрах».
Водночас інші пояснення прокурора щодо існування ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, які аргументовані відчуженням ОСОБА_1 належних йому корпоративних прав в різних суб`єктах господарювання на наближених осіб після затримання детективами Національного антикорупційного бюро України, що призводить до унеможливлення застосування норм конфіскації майна, як виду покарання у разі визнання ОСОБА_1 винним у скоєні інкримінованого злочину не приймається слідчим суддею до уваги, оскільки відповідні твердження не підтверджені матеріалами провадження. Суду на надано документів з яких вбачалась би належність ОСОБА_1 корпоративних прав в ряді товариства до 22.02.2021, та відсутність таких прав після 22.02.2021.
Враховуючи наведене, у судовому засіданні була встановлена актуальність існування ризиків, на які посилається прокурор, як підставу для продовження строку дії обов`язків, а саме: ризику можливого переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду; ризику незаконного впливу на свідків, інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні та ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, що разом з доведеністю обґрунтованості підозри дає слідчому судді можливість дійти висновку про необхідність продовження строку дії обов`язків, покладених на ОСОБА_1 . Продовження строку дії обов`язків забезпечить можливість контролю за поведінкою підозрюваного з боку органу досудового розслідування та надасть змогу досягти мети кримінального провадження.
Одночасно з цим слідчий суддя враховує відсутність нарікань на поведінку підозрюваного з боку сторони обвинувачення, встановлений факт проживання ОСОБА_1 за однією адресою на протязі усього часу досудового розслідування та працевлаштування в одному місці, відсутність здійснення викликів останнього для участі у проведенні слідчих чи процесуальних дій за допомогою поштового зв`язку, на не обґрунтування прокурором необхідності в продовженні строку дії обов`язку повідомляти підозрюваному уповноважену особу про зміну свого місця проживання та місця роботи, а тому, з метою збереження співмірності цілей досудового розслідування та прав підозрюваного вважає за можливе не продовжувати дію відповідного обов`язку.
З огляду на зазначене, оскільки інші покладені на ОСОБА_1 обов`язки в достатній мірі та повно забезпечують його належну процесуальну поведінку та виконання ним процесуальних обов`язків, з метою мінімізації встановлений у судовому засіданні ризиків, враховуючи особу підозрюваного, слідчий суддя вважає за можливе клопотання прокурора задовольнити частково та продовжити дію обов`язків, передбачених п.п. 1, 2, 4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України, оскільки саме визначені обов`язки у своїй взаємодії із розміром сплаченої застави в достатній мірі гарантують належну процесуальну поведінку ОСОБА_1 під час досудового розслідування та непродовження кожного з них на даній стадії кримінального провадження може завдати шкоди досудовому розслідуванню та можливому судовому розгляду справи по суті.
Керуючись статтями: 107, 177, 178, 194 КПК України, слідчий суддя,
УХВАЛИВ:
Клопотання прокурора першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Василенкова Б.М. про продовження строку дії обов`язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 12017040000000531 від 06.03.2017 - задовольнити частково.
Продовжити щодо підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії покладених на нього обов`язків, а саме:
1) прибувати за кожною вимогою до слідчого (детектива), прокурора та суду;
2) не відлучатися за межі території України без дозволу слідчого (детектива), прокурора або суду;
3) утримуватися від спілкування з ОСОБА_3 підозрюваною ОСОБА_4 , а також свідками ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ;
4) здати на зберігання до Управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області усі свої паспорти громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд до України.
Строк дії ухвали встановити до 20 листопада 2021 року, включно.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора у кримінальному провадженні № 12017040000000531 від 06.03.2017.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя С.М. Мойсак