ВАКС постановив розглядати у закритому судовому засіданні угоду про визнання винуватості між прокурором САП та трьома учасниками «бек-офісу» Укрзалізниці. Чим завершився розгляд, наразі невідомо.

Закупівля кабельно-провідникової продукції для «Укрзалізниці» за завищеними цінами стала одним із епізодів масштабної «корупційної схеми» на підприємстві. За даними слідства, схему заволодіння коштами УЗ через контрольовані закупівлі організували колишній позаштатний радник Офісу президента Артем Шило та народний депутат Віктор Бондар. Однак у межах цього провадження йдеться лише про частину, що стосується відкатів на закупівлі кабелів.

Слідство встановило, що нардеп Віктор Бондар, використовуючи зв’язки з посадовцями «Укрзалізниці», які відповідали за виробничі закупівлі, вступив у змову з київським підприємцем Володимиром Котляром — власником компанії «Еней» та футбольного клубу «ХІТ». Котляр діяв у партнерстві зі керівником «Енею» Сергієм Кондратенком. Разом вони організували постачання продукції за завищеними цінами, отримуючи таким чином прибуток за рахунок переплати за товари.

Суть схеми полягала у тому, що Котляр у 2021 році розробив механізм постачання кабельної продукції для потреб «Укрзалізниці» через підконтрольні йому компанії. Він домовився з так званим «бек-офісом» — іншою злочинною групою, до якої входила посадова особа «Укрзалізниці» та інші фігуранти. Ця група неформально контролювала його діяльність і за відсоток від суми закупівель забезпечувала перемогу потрібних компаній у тендерах.

Протягом 2021–2023 років низка підконтрольних Володимиру Котляру підприємств перемагали у тендерах «Укрзалізниці» на постачання кабельно-провідникової продукції. При цьому вони не були виробниками, а закуповували товар через низку фірм-прокладок, штучно завищуючи ціну в 1,5–2 рази вище ринкової. З отриманої маржі учасники схеми розподіляли від 2% до 15% вартості оплачених закупівель в якості «відкатів». У результаті Укрзалізниця зазнала збитків на понад 140 млн грн, які учасники оборудки привласнили.

У травні 2023 року детективи НАБУ затримали двох осіб під час передачі хабаря колишньому заступнику директора філії «Центр забезпечення виробництва» АТ «Укрзалізниця» Олексію Онисимюку. Цим хабарем був автомобіль Toyota Camry. Це затримання фактично паралізувалоло діяльність угруповання Котляра та ускладнило подальшу реалізацію злочинних планів. Водночас на тлі медійного резонансу щодо роздутих цін на кабелі ЦЗВ призначив повторну експертизу ринкової вартості продуції.

Аби приховати реальну вартість продукції, Котляр разом зі спільниками тиснули на виробників, примушуючи їх надати завищені дані про ринкові ціни. За цей епізод фігурантам інкримінують замах на заволодіння майном «Укрзалізниці» шляхом зловживання службовим становищем.

За версією слідства, організатором цієї схеми був Володимир Котляр. Саме він контролював підприємства, що постачали за завищеними цінами кабелі для залізниці. У березні 2024 року ВАКС застосував до нього запобіжний захід у виді тримання під вартою з альтернативою застави у розмірі 100 млн грн. Співвиконавцем схеми був його бізнес-партнер Сергій Кондратенко, який безпосередньо організовував постачання та документальне оформлення товарів. Пособником, що сприяв реалізації плану, слідство вважає Євгена Зайвея.

Їхні дії кваліфіковано за ч. 5 ст. 191 КК України та як замах на вчинення цього злочину (ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191 КК України): Котляра — як організатора, Кондратенка — як виконавця, Зайвея — як пособника.

Усі троє обвинувачених виявили бажання укласти угоди про визнання винуватості. Деталі цих угод наразі невідомі, оскільки справа слухалась у закритому режимі, а рішення суду засекречене. Провадження засекретили, щоб не допустити розголошення відомостей досудового розслідування, адже фігуранти  зобов’язались надати викривальні свідчення проти інших учасників злочинної групи. Крім того, прокурор наполягав на закритому провадженні задля безпеки малолітніх дітей обвинуваченого Євгена Зайвея, аби запобігти можливому тиску на нього через членів родини. Також, за умовами угоди, Володимир Котляр зобов’язаний перерахувати значну суму на потреби ЗСУ — конфіденційність цієї інформації покликана вберегти його від можливих диверсійних дій з боку держави-агресора.