ВАКС завершив підготовче провадження у справі про заволодіння близько 206 млн грн державного «Укргазбанку» — і тепер розпочався розгляд по суті. Серед обвинувачених — колишній голова Нацбанку України Кирило Шевченко та екс-заступник міністра юстиції Денис Чернишов, які наразі переховуються в Австрії. Нижче розповідаємо, у чому суть інкримінованої схеми, хто і чому опинився на лаві підсудних та що відбувалося в суді впродовж майже року підготовчого провадження. 

Про що справа?

Справа стосується ймовірного заволодіння злочинною організацією майже 206 млн грн АБ «Укргазбанк» та подальшої їх легалізації. Згідно з версією сторони обвинувачення, у листопаді 2014 року посадовці «Укргазбанку» організували схему виведення з нього грошей, і діяла вона до березня 2020 року. За цей час банк здійснив понад тисячу перерахувань на адресу 52 псевдопосередників, незаконно витративши на це близько 206 млн грн.

Дії фігурантів кваліфіковано за ст. 191, ст. 255, ст. 209 та ст. 366 КК України, враховуючи роль кожного учасника.

Справу почали розслідувати 20 лютого 2019 року. 28 лютого 2025 року до ВАКС направили обвинувальний акт за обвинуваченням вісьмох осіб. 30 травня 2025 року ВАКС провів перше підготовче засідання, а рівно через 11 місяців — 30 квітня 2026 року, підготовче провадження завершили. Наразі призначили розгляд справи по суті, перше засідання відбулось 1 травня 2026 року.

Хто обвинувачується?

Наразі у цій справі є семеро обвинувачених: 

• Кирило Шевченко — за версією обвинувачення – керівник злочинної організації, колишній перший заступник голови правління АБ «Укргазбанк», а пізніше виконувач обов’язків та безпосередньо голова правління цього ж банку. У період 2020-го по 2022-й був головою Нацбанку України;

• Денис Чернишов — колишній радник голови правління АБ «Укргазбанк», пізніше заступник голови правління Кирила Шевченка; протягом 2016 – 2019 років обіймав посаду заступника міністра юстиції України; 

• троє фіктивних партнерів банку, а саме колишній перший заступник генерального прокурора Микола Герасимюк, який також свого часу брав участь в конкурсі на призначення керівника САП, його дружина Катерина Герасимюк та дружина Дениса Чернишова Наталія Чернишова;

• Олена Хмеленко — екскерівниця одного з департаментів банку

• Димитрій Козак — колишній керівник одеської обласної дирекції банку.

У справі також обвинувачувався ще один екскерівник департаменту банку — Олексій Лютий, матеріали щодо якого були виділені в окреме провадження, оскільки він пішов на угоду.

В чому особливість цієї справи?

«Укргазбанк» є фактично державним, оскільки майже 95% його акцій належить державі Україна. Унаслідок злочинної схеми, яка була реалізована, банк втратив близько 206 мільйонів гривень. Слідство вважає, що фігуранти справи незаконно заволоділи цими грішми, згодом їх легалізувавши.

Всього у справі фігурували 16 осіб. Половина з них ще на стадії розслідування пішли на угоди про визнання винуватості, погодившись надати викривальні показання. Також вони відшкодували 35 млн грн збитків та перерахували понад 14,5 млн грн на підтримку Збройних Сил України.

З решти обвинувачених по факту фізично до суду з’являлись лише Олексій Лютий та віднедавна Димитрій Козак. Всі інші перебувають за кордоном, зокрема у столиці Австрії Відні, і їх оголошено у міжнародний розшук. Як стало відомо із судового засідання, прокурори САП подавали клопотання про затримання та екстрадиційний арешт цих осіб, але австрійський суд відмовив у задоволенні цих клопотань, мотивуючи це наявністю активних бойових дій на території України.

Додамо, що, за даними ВАКС, станом на березень 2025 року кожна восьма справа розглядається in absentia (тобто без фізичної присутності обвинувачених) через їхнє переховування за межами країни. Наш аналіз цих випадків — у матеріалі на платформі «ВАКС вирішив».

Як обвинувачені опинились за кордоном?

Кирило Шевченко перетнув кордон України з Польщею у вересні 2022 року, нібито прямуючи до Лондона у відрядження, яке раптом переросло у відпустку. Проте він так і не повернувся і наразі перебуває в Австрії.

Сам Шевченко та його захисник пояснюють його перебування там політичним переслідуванням. Через це Шевченко навіть звернувся до австрійських органів із проханням про надання політичного притулку. Захист Шевченка навіть показав слідству лист уповноважених органів Австрії про те, що зараз триває процедура отримання ним політичного притулку. Саме тому Шевченко не може повернутися в Україну, оскільки його закордонний паспорт нібито був вилучений австрійськими органами для цієї процедури. 

Пізніше Шевченко повідомив суд, що отримав погодження на працевлаштування в Австрії у серпні цьогоріч, а з вересня почав працювати в австрійській інвестиційній компанії заступником керівника з інвестиційних питань. Назву компанії не хотів повідомляти — нібито не має згоди на це роботодавця.

Прокурор стверджує, що Денис Чернишов виїхав за кордон одночасно із Шевченком. На одному із перших засідань він подав клопотання про відкладення, в якому свій виїзд до Австрії пояснив «активною проукраїнською позицією». Крім того, він відмовився повертатися, посилаючись на неналежні умови в СІЗО, зокрема на те, що засуджених не виводять з приміщень під час повітряної тривоги, а він не бажає наражати себе на небезпеку. Іронічно, але саме він у Мінʼюсті свого часу відповідав за пенітенціарний напрямок. Для суду доводи про його «проукраїнську позицію» виявилися вкрай сумнівними, адже Чернишов фактично втік з України, скориставшись відпусткою держслужбовця з дозволом на виїзд за кордон.

У листуванні зі стороною обвинувачення Чернишов пояснював своє небажання повертатися до України активними бойовими діями, воєнним станом та нібито необхідністю лікування за кордоном. На одному із засідань він розповів, що на початку повномасштабного вторгнення він разом із Шевченком виїхав на Західну Україну і дистанційно працював в Ужгороді. А з вересня 2022 року перебував у відпустці, під час якої виїхав до Австрії для здійснення авторської діяльності, лікування та щоб забрати дружину до України. Однак згодом подружжя передумало повертатись через загострення воєнних дій.

Катерина Герасимюк виїхала з України в кінці лютого 2022 року. Чернишова виїхала за кордон у березні 2022-го, Хмеленко — у травні 2022-го. Герасимюк  у  січні 2023 року виїхав до Словаччини і наразі проживає разом із дружиною в Австрії. 

Кирила Шевченка, Дениса Чернишова й Олену Хмеленко було оголошено у міжнародний розшук 28 жовтня 2022 року. Герасимюків та Наталію Чернишову — 26 квітня 2023 року. Щодо них прокурори просили здійснювати заочне провадження. Натомість Димитрій Козак, який на той момент не мав ані запобіжного заходу, ані заборони на виїзд, у січні 2025 року виїхав до Ізраїлю на лікування. Але наразі він єдиний з усіх обвинувачених у цій справі повернувся до України.

Заява Шевченка про політичне переслідування

Кирило Шевченко переконаний, що справа проти нього має всі ознаки політичного переслідування. Під час одного із засідань, до якого він долучався по відеозв’язку уже з-за кордону, він розповів, що президент Володимир Зеленський нібито шантажував його, вимагаючи написати заяву на звільнення з посади голови Нацбанку за власним бажанням.

Політичне переслідування, на думку Шевченка, ґрунтувалось на спробах тиснути на Нацбанк для того, аби отримувати корупційні вигоди. За його словами, після початку війни він як глава Нацбанку зі свого боку неодноразово запобігав спробам здійснювати незаконні оборудки у сфері закупівлі зброї, і це не сподобалося Офісу Президента. Відтак, мовляв, його фактично витіснили з посади, щоб призначити туди кума Єрмака — Андрія Пишного. Проте саму справу розслідувати НАБУ розпочало у 2019 році, тобто ще до призначення Шевченка на посаду глави Нацбанку. Відтак дещо дивно тепер пов’язувати її з бажанням його цієї посади позбавити.

Також Шевченко поскаржився, що почав отримувати погрози після свого виступу на засіданні у судді ВАКС Андрія Біцюка, на якому він згадав прізвища Зеленського і голови його офісу Андрія Єрмака. Через це, переконував Шевченко, він був змушений звернутись до уповноважених органів Австрії, які зараз ці погрози розслідують.

«Навала» клопотань: що відбувалося упродовж підготовчого провадження?

Підготовка до розгляду цієї справи супроводжувалась великою кількістю відводів від учасників. Прокурор та обвинувачений Шевченко заявляли відвід одній судді з колегії, оскільки на стадії досудового розслідування вона розглядала самовідвід слідчого судді. Потім захист заявляв відвід цілій колегії через те, що не відвели цю суддю. Пізніше сторона захисту заявляла відвід, бо суд нібито ігнорував право захисника на відпочинок та призначив іншого безпідставно, на їх думку. Також захисники намагались відвести суддів через затвердження угоди з одним з обвинувачених — Олексієм Лютим. У задоволенні всіх цих клопотань суд відмовив. 

Сторона захисту також неодноразово заявляла відвід прокурорам. Причини були різні: нібито розголошення відомостей досудового розслідування у медіа та відмову прокурора відкрити стороні захисту виділені матеріали для ознайомлення. Ще одна причина — нібито наявний у прокурорів конфлікт інтересів через відкрите за заявою Шевченка та рішенням Печерського суду провадження щодо прокурорки у ДБР. Вона ж натомість зазначила, що не знає ні про яке провадження і не є упередженою, позаяк обвинувачених раніше не бачила (до цього у провадженні був інший прокурор). Зрештою тут ВАКС також відмовив захисту.

Через велику кількість захисників обвинувачених засідання часто зривали, відкладали і загалом підготовка до розгляду по суті рухалась досить повільно. 

Нижче наводимо частину ключових подій з цілої низки, які ще відбувалися на етапі підготовчого провадження:

• 27 червня 2025 року один із захисників подав до АП ВАКС клопотання про скерування кримінального провадження з ВАКС до Солом’янського райсуду Києва. Він переконував, що воно не підсудне ВАКС, оскільки АБ «Укргазбанк» нібито не є державним банком. Однак АП ВАКС залишила клопотання без задоволення, дійшовши протилежного висновку. 

• 17 жовтня 2025 року захисник за вказівкою Миколи Герасимюка відмовився його захищати, проте продовжує представляти Катерину Герасимюк. Суд призначив Герасимюку адвоката з центру безоплатної правової допомоги, однак одразу прийняти відмову від захисника не міг — подружжя Герасимюків не з'являється на засідання навіть по відеозв'язку, тож підтвердити згоду обвинуваченого безпосередньо не було змоги.

• Під час засідання 24 жовтня 2025 року суд помітив у діях одного із захисників Хмеленко підстави для звернення до КДКА. Інший її захисник взагалі не зʼявився на засідання, не повідомивши про причини. Сама обвинувачена Хмеленко на той момент відмовилась від адвокатів, і один з них — присутній на засіданні — вирішив, що вже не має повноважень здійснювати захист. Але ця відмова не була оформлена належним чином, тож суд також не зміг одразу її прийняти. Інший захисник натомість розцінив таку поведінку суду як свавілля та наполягав на негайному прийнятті відмови. Обвинувачена відмовилась від захисту загалом.  

• Єдиним суттєвим рухом наприкінці листопада стало задоволення клопотання прокурора про виділення матеріалів щодо Олексія Лютого у зв'язку з укладенням угоди. 

• На засіданні 27 лютого сторона захисту подала понад 25 скарг на дії детективів та прокурорів, більшість із яких суд відмовився розглядати на цій стадії — це спровокувало серію заяв про відвід суддів. Суд своєю чергою намагався впровадити жорсткий регламент і таймінг, щоб обмежити затягування. Того ж дня суд повторно ініціював дисциплінарне провадження проти адвокатки — через відсутність інтернету та зв'язку, розцінивши це як неналежну організацію роботи. 

30 квітня нарешті вдалось перейти до розгляду справи по суті. За результатами підготовчого засідання суд відхилив майже всі скарги сторони захисту і клопотання обвинувачення, дозволивши здійснювати заочне провадження лише щодо Миколи та Катерини Герасимюків. Стосовно Шевченка, подружжя Чернишових та Хмеленко — відмовив, оскільки вони беруть участь у засіданнях через відеозв’язок.

Тепер, коли підготовче засідання завершилось, головне — це якісний розгляд справи по суті. Суд має достеменно вивчити матеріали слідства, з’ясувати всі обставини та дати належну оцінку діям обвинувачених. Важливо, аби розгляд відбувався у розумні строки, а спроби затягування — якщо не припиняться — отримали належну процесуальну реакцію. 

Якісний розгляд справ про корупцію на найвищому рівні — це не лише вимога суспільства, а й параметр, який враховується в євроінтеграційних процесах. Зараз активного поступу у змінах до законодавства, які б позитивно вплинули на розгляд топкорупційних справ у ВАКС, на жаль, не демонструється. Відтак саме від уряду та депутатів залежить, чи зміниться результат України від обмеженого прогресу, до повної відповідності вимогам ЄС у цій частині наших зобовʼязань.

Матеріал підготовлено командою Transparency International Ukraine