11 вересня 2026 року у справі народного депутата Олександра Юрченка, обвинуваченого в вимаганні та отриманні хабаря за лобіювання законодавчих змін, завершились судові дебати.
У дебатах прокурор наполягав на доведеності вини Юрченка і просив суд визнати його винуватим у вчиненні злочинів за ч. 4 ст. 368 КК України, ч. 4 ст. 27 та ч. 4 ст. 369 КК України. Прокурор просив призначити йому 11 років позбавлення волі, 3 роки позбавлення права обіймати певні посади та конфіскацію всього майна. За версією сторони обвинувачення, як голова профільного комітету Юрченко мав вплив у парламенті і використав своє становище для вимагання й отримання хабарів.
Сторона захисту заперечила, наголошуючи на провокації та відсутності в діях обвинуваченого складу злочину. За позицією захисту, агент НАБУ Демченко фактично схиляв Юрченка вчинити правопорушення. Тому суд мав ухвалити виправдувальний вирок. Також сторона захисту зазначила, що докази обвинувачення слід визнати недопустимими.
У своєму останньому слові Юрченко просив суд його виправдати. Він згадав про ДТП у Львові, яке, на його думку, було спровоковане працівником НАБУ. За його словами, він продовжує боротися за справедливість і не брав жодних коштів. Юрченко наголосив, що його родина залишається в Україні та не виїхала за кордон. Після початку цієї справи, за його словами, він фактично став ізгоєм: колеги перестали з ним вітатися, а його самого почали називати корупціонером. На судове засідання Юрченко запросив військовослужбовців, з якими свого часу воював у складі територіальної оборони.
Нагадаємо, події цієї справи стосуються літа 2020 року, коли нардеп Олександр Юрченко разом зі своїм неофіційним помічником Іваном Фіщенком організували схему вимагання хабарів за лобіювання законодавчих змін. За версією слідства, Юрченко вимагав передати йому $13 тис. (які в листуванні називали «плюшками») за внесення правок до законопроєкту про побутові відходи. Додатково він вимагав $200 тис. для підкупу інших депутатів — членів комітету, щоб забезпечити успішне голосування.
Незадовго до цих подій у НАБУ дізналися про організовану групу в парламенті, яка займалася торгівлею впливом серед нардепів. Тоді детектив НАБУ Демченко, працюючи під прикриттям, вийшов на контакт з Фіщенком і представився представником іноземної промислової компанії. Він задокументував процес переговорів і на початку серпня 2020 року передав першу частину неправомірної вигоди в розмірі $13 тис. посереднику Фіщенку. У НАБУ дізналися про «злив» операції і згодом повідомили Юрченку про підозру.
Справа Юрченка — це друга підозра нардепу після того, як парламент «зняв недоторканність» з народних депутатів, і примітно, що він став першим таким депутатом від «монобільшості». Нагадаємо, що 13 вересня 2020 року НАБУ викрило Юрченка, однак підстави для підписання цієї підозри тоді Ірина Венедіктова шукала ще 4 дні. І підписала документ лише після того, як Володимир Зеленський публічно назвав нардепа «корупціонером».
Справа потрапила до ВАКС у серпні 2021 року, і з вересня того ж року тривав розгляд по суті. Засідання часто відкладали: то через неявку Юрченка, який їздив у відрядження, то через численні клопотання сторони захисту, то через неявку іншого обвинуваченого Фіщенка, який мобілізований до лав ЗСУ. Згодом провадження щодо Фіщенка зупинили.
