Опис справи
6 березня 2024 року ВАКС виніс вирок власниці фірми «Вел-Авто-Транс» Наталії Лисенко та підприємцю Сергію Молодику, які були обвинувачені в заволодінні державним зерном на понад 700 тис. грн.
У серпні 2015 року Наталія Лисенко як директорка ТОВ «Вел-Авто-Транс» нібито придбала у ДП «Червоний землероб» (далі — ДПЧЗ) майже 244 тонни зерна зі складу.
Використовуючи свої повноваження директора, Лисенко уклала з Кіровоградським комбінатом хлібопродуктів №2 новий договір зберігання зерна від імені товариства, а також договір купівлі-продажу зерна з ДПЧЗ, не маючи наміру проводити реальний розрахунок. Вказані договори були підписані в один день, що свідчить прозаздалегідь спланований та узгоджений характер дій.
На підставі договору купівлі-продажу зерна та акту приймання-передачі Комбінат оформив складські квитанції на користь ТОВ «Вел-Авто-Транс». Це юридично забезпечило перехід права власності на зерно від ДПЧЗ до товариства попри відсутність фактичного розрахунку.
Щоб передача зерна виглядала легально, Лисенко ініціювала укладення договору зберігання між ТОВ «Вел-Авто-Транс» і ДПЧЗ та додатку до нього. Ці документи мали створити враження, що зерно перебуває на відповідальному зберіганні, а не вибуло із власності ДПЧЗ. У межах цієї схеми було складено акт передачі-приймання матеріальних цінностей на відповідальне зберігання, до якого внесено завідомо неправдиві відомості про те, що ДП «Червоний землероб» передало, а ТОВ «Вел-Авто-Транс» отримало 243,94 т.
На початку 2016 року до злочинної схеми було залучено Сергія Молодика. У березні на його нещодавно придбане ПП «Канівавто», яке навіть не мало відкритих банківських рахунків та не здійснювало господарської діяльності, за договором безвідсоткової товарної позики було переоформлено незаконно отримане зерно. А трохи згодом він організував його збут, продавши зерно за готівку іншому підприємству. Отримані кошти в розмірі 770 тис. грн фігуранти розподілили між собою.
Допитані в судовому засіданні обвинувачені свою вину не визнали. Лисенко пояснила, що займалась аграрним бізнесом та зерновою торгівлею, діяла в межах ділових домовленостей із директором ДПЧЗ, якому передавала готівку за поставлене зерно у зв’язку з арештом рахунків підприємства. Надалі вона, нібито побоюючись рейдерського захоплення, переоформила частину зерна через ПП, підконтрольне обвинуваченому Молодику, із яким мала ділові відносини. Останній своєю чергою підтвердив, що займався юридичною практикою, пізніше став співвласником ПП «Канів-Авто» і допоміг у реалізації зерна через це підприємство, при цьому частину коштів передав обвинуваченій Лисенко.
Дії Лисенко спочатку було кваліфіковано за ч. 5 ст. 191 та ч. 3 ст. 209 КК України, а Молодика — за ч. 2 ст. 205 та ч. 2 ст. 209 КК України.
Наталію Лисенко визнали винною за ч. 5 ст. 191 КК України та призначили 8 років позбавлення волі з конфіскацією половини майна. Сергія Молодика визнали винним за ч. 1 ст. 209 КК України та призначив 4 роки позбавлення волі з конфіскацією ¼ майна. Згодом апеляційна інстанція скасувала рішення про конфіскацію майна Молодика.
Та оскільки він перебуває на військовій службі, його звільнили від відбування основного покарання з іспитовим строком у 3 роки. Їм обом суд також заборонив обіймати адміністративні посади на 3 та 2 роки відповідно та стягнув солідарно майнову шкоду у розмірі майже 750 тис. грн.
АП ВАКС залишила вирок без змін, однак виключила додаткове покарання у виді конфіскації чверті (1/4) належного майна Молодика. Пізніше Верховний суд підтвердив вирок.
