НАБУ та САП викрили діяльність злочинної організації, до складу якої входили чинні та колишні посадовці, у тому числі енергетичної сфери. Її учасники, за версією сторони обвинувачення, вибудували масштабну корупційну схему впливу на діяльність стратегічних підприємств державного сектору, зокрема АТ «НАЕК “Енергоатом”», отримання неправомірної вигоди та відмивання коштів.

Про підозру було повідомлено:

• керівнику злочинної організації, бізнесмену Тімуру Міндічу («Карлсон»);
• співорганізатору схеми Олександру Цукерману («Шугармен», «Шеф»);
• ексраднику міністра енергетики Ігорю Миронюку («Рокет»);
• виконавчому директору з фізичного захисту та безпеки АТ «НАЕК “Енергоатом”» Дмитру Басову («Тенор»);
• трьом «працівникам» «бек-офісу» з легалізації коштів Ігорю Фурсенку («Рьошик»), Лесі Устименко і Людмилі Зоріній;
• ексвіцепрем’єр-міністру України Олексію Чернишову («Че Гевара»);
• ексміністру юстиції, а до того — енергетики, Герману Галущенку («Професор», «Сигізмунд»);
• ексголові Офісу Президента України Андрію Єрмаку;
• директору ОК ЖБК «Сонячний берег» Сергію Сіранчуку;
• засновникам ЖБК Лілії Лисенко та Геннадію Опальчуку;
• помічниці Чернишова Марині Медведєвій.

В чому полягала схема?

Основна діяльність злочинної організації полягала у систематичному вимаганні та отриманні неправомірної вигоди від контрагентів АТ «НАЕК “Енергоатом”» у розмірі 10–15% від вартості контрактів.

За версією слідства, не пізніше січня 2025 року Тімур Міндіч, користуючись воєнним станом, дружніми відносинами з президентом України Володимиром Зеленським, зв’язками з високопосадовцями та значним впливом у державі, вирішив незаконно збагатитися шляхом організації злочинної діяльності у різних секторах економіки.

До реалізації плану Міндіч залучив Олександра Цукермана як співорганізатора, на якого поклав функцію формування складу учасників організації.

Дмитро Басов та Ігор Миронюк, використовуючи службові повноваження та вплив міністра енергетики Германа Галущенка, забезпечували отримання значних коштів від контрагентів АТ «НАЕК “Енергоатом”». За їх участі та за допомогою ще чотирьох довірених осіб злочинна організація фактично встановила контроль над підприємством.

Метою схеми було одержання неправомірної вигоди посадовими особами «Енергоатому» за сприяння контрагентам під час укладання договорів, погодження документації, проведення оплат тощо. Ця схема отримала назву «шлагбаум» — адже контрагенти були змушені платити «відкат», щоб уникнути блокування платежів або не втратити статус постачальника.

План злочинної діяльності передбачав:

• підбір приміщень для функціонування «бек-офісу»;
• забезпечення конспірації та недопущення сторонніх осіб;
• залучення спеціалістів із досвідом роботи з криптоактивами;
• регулярну зміну місць зберігання готівки;
• використання закритих акаунтів у месенджерах для комунікації з клієнтами;
• розподіл прибутку між учасниками та виведення коштів на підконтрольних фізичних і юридичних осіб;
• збір інформації, яка могла містити загрозу та вплив на ЗМІ.

Це стало можливим з низки причин. Однією з них є те, що в травні 2024 року Верховна Рада ухвалила закон про мораторій на банкрутство державних об’єктів критичної інфраструктури. Однак норми закону не стосувались «Енергоатому». Тоді «Енергоатом» підписав договір з ТОВ «УКРОП» про участь як співвиконавець у державному контракті та подав заяву про своє включення до переліку підприємств, щодо яких зупиняються виконавчі дії.

Згідно з матеріалами слідства, пізніше Міністерство з питань стратегічних галузей промисловості України видало наказ про включення «Енергоатому» до переліку боржників, щодо яких під час воєнного стану зупиняються виконавчі дії.

Водночас умови договорів із контрагентами передбачали оплату у строк від 45 до 180 днів після постачання товарів, що давало керівництву «Енергоатому» можливість самостійно визначати, кому і коли здійснювати платежі. Використовуючи службові зв’язки в міністерстві та держпідприємстві, учасники групи контролювали кадрові призначення, закупівельні процедури та фінансові операції. 

Таким чином управління стратегічним підприємством із річним доходом понад 200 млрд грн здійснювали неформальні особи, які не мали офіційних повноважень, але фактично виконували роль «смотрящих».

Епізод легалізації грошових коштів

За версією слідства, функцію легалізації незаконно отриманих коштів виконували учасники окремого підрозділу злочинної організації — так званого «бек-офісу», розташованого в центрі Києва за адресою вул. Володимирська, 20/1.

Приміщення належало родині колишнього народного депутата, а нині сенатора РФ Андрія Деркача, який також обвинувачується в іншому кримінальному провадженні. Через цей офіс здійснювався контроль за фінансовими потоками організації: вівся облік отриманих коштів, так звана «чорна бухгалтерія», та організовувалося відмивання грошей через мережу іноземних компаній. Частину операцій, зокрема видачу готівки, проводили за межами України.

За проведення фінансових операцій для сторонніх осіб офіс отримував винагороду — відсоток від суми транзакції.

На думку слідства, з метою конспірації учасники організації не називали конкретну валюту: у розмовах використовували умовні позначення — «синє» або «красиве» (нові купюри номіналом 100 доларів США) та «некрасиве» або «96-го року» (старі купюри).

Станом на 12 лютого 2025 року в розпорядженні Миронюка перебувало щонайменше $350 тис., отриманих злочинним шляхом. 17 лютого він мав уже $500 тис. доларів США та 150 тис. євро, а 21 лютого — $874 тис. Ці кошти Миронюк передавав іншим фігурантам, які переміщали їх до вказаного офісу й долучали до загальної готівкової маси. 

В засіданні з обрання запобіжного заходу також прозвучала інформація про те, що за вказівкою Цукермана частину коштів передали Чернишову. У березні 2025 року організація отримала від Миронюка ще $340 тис., які згодом легалізували. А у квітні Миронюк передав додатково $3 млн, в травні — 300 тис. євро.

Загалом через цю фінансову «пральню» під час документування діяльності групи пройшло близько $100 млн.

Цукерману інкримінують ч. 1 ст. 255 та ч. 3 ст. 209 КК України. Дії Миронюка кваліфіковані за ч. 2 ст. 255, ч. 3 ст. 209, ч. 4 ст. 368  КК України. Басова — ч. 3 ст. 255, ч. 4 ст. 368 КК України. Дії Фурсенка, Устименко та Зоріної за ч. 2 ст. 255, 3 ст. 209 КК України.

Якою була роль Тімура Міндіча?

Тімур Міндіч – український бізнесмен, співвласник компанії Студія «Квартал 95».

За версією слідства, він був організатором злочину. Також підозрюваний ймовірно контролював діяльність так званої «пральні», через яку відмивалися кошти, отримані злочинним шляхом.

З помешкання на верхніх поверхах будинку на вул. Грушевського в Києві «Карлсон» розпоряджався фінансовими потоками — визначав, кому та скільки видавати або перераховувати готівки, а також здійснював вплив на керівників центральних виконавчих органів влади з метою вирішення питань у власних інтересах, зокрема в енергетичній та оборонній сферах.

На записах, зроблених детективами, він керує фінансовими операціями, обговорює оформлення довірених осіб через фіктивне працевлаштування, дає вказівки щодо заходів безпеки та демонструє обізнаність про можливу увагу НАБУ.

Відомо, що Міндіч виїхав за кордон прямо перед врученням підозри.

Йому інкримінують ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 209, ч. 1 ст. 344 КК України.

Як повʼязаний зі справою Олексій Чернишов?

За версією слідства, фігуранти злочинної організації передавали кошти колишньому віцепрем’єр-міністру України, якого у внутрішньому спілкуванні називали «Че Гевара».

Загалом зафіксовано передачу йому 1,2 млн доларів США та майже 100 тис. євро в офісі або у медичній клініці, що належала одному з фігурантів. Останню суму — $500 тис. було передано вже дружині Че Гевари.

Ді Чернишова кваліфіковані за ст. 368-5, ч. 2 ст. 366-2 КК України.

Крім того, Чернишов підозрюється також в іншій корупційній справі.

Як повʼязаний зі справою Галущенко?

Герман Галущенко був міністром юстиції України з 17 липня 2025 по 19 листопада 2025 року. До цього упродовж чотирьох років, з 29 квітня 2021 року до 17 липня 2025-го, він був міністром енергетики України. 

В матеріалах слідства Галузенко фігурує під прізвиськами «Професор» та «Сигізмунд». Спочатку ексміністр не мав статусу підозрюваного у справі. Однак 15 лютого його було затримано за запитом НАБУ при спробі виїхати з України. Вже наступного дня САП офіційно повідомила йому про підозру у легалізації коштів та причетності до злочинного угруповання.

За словами прокурора, було «встановлено факти злочинної діяльності Міндіча у сфері енергетики шляхом здійснення впливу на міністра енергетики Галущенка та у сфері оборони шляхом здійснення ним впливу на міністра оборони Умєрова». Згідно з версією обвинувачення, Галущенко сприяв Міндічу у контролі над фінансовими потоками в енергетичній галузі. Натомість він отримував від Міндіча особисту користь: протекцію перед Президентом та легалізацію грошей через посередника Миронюка. Також в розмовах між Цукерманом та Миронюком, зафіксованих НСРД, згадується, що «Сигізмунд» є людиною Деркача.

Крім того, за даними слідства, у 2021 році на острові Ангілья (самоврядна заморська територія Великої Британії) за ініціативи учасників злочинної організації зареєстровано фонд, який мав залучити близько $100 млн «інвестицій». Фонд очолив громадянин Сейшельських Островів та Сент-Кітс і Невіс, який надавав послуги з відмивання доходів. Серед «інвесторів» фонду була також і родина Галущенка.

Для приховання його участі на Маршаллових Островах створили дві компанії, інтегровані у структуру трасту, зареєстрованого у Сент-Кітс і Невісі. Бенефіціарами компаній оформили колишню дружину та чотирьох дітей Германа Галущенка. Ці компанії стали «інвесторами» фонду, а учасники злочинної організації в інтересах підозрюваного почали перераховувати кошти на рахунки фонду, відкриті у трьох швейцарських банках.

На думку слідства, у період перебування Галущенка на посаді через Ігоря Миронюка («Рокета»), злочинна організація отримала понад $112 млн готівкою від протиправної діяльності в енергетичному секторі. Ці кошти легалізовували зокрема через криптовалюту та «інвестування» у фонд.

НАБУ та САП встановили, що на рахунки фонду перерахували понад $7,4 млн. Ще понад 1,3 млн швейцарських франків та 2,4 млн євро видали готівкою та перерахували родині напряму в Швейцарії.

Також на ютуб-каналі НАБУ опублікували чергове відео про цю справу під назвою «Сигізмунд». У ньому йдеться про саму схему та участь у ній Галущенка, також там звучать фрагменти НСРД, які стосуються цього.

Дії Галущенка кваліфіковано за ч. 2 ст. 255, ч. 3 ст. 209 КК України.

Проєкт «Династія» та підозра Андрію Єрмаку. Яка його роль у схемі?

11 травня 2026 року НАБУ повідомили про викриття організованої групи, причетної до легалізації 460 млн грн на елітному будівництві під Києвом. Про підозру було повідомлено одному з її учасників — колишньому керівнику Офісу Президента України Андрію Єрмаку.

Як сказано у відео, опублікованому на ютуб-каналі НАБУ, йдеться про будівництво елітних маєтків у Козині під Києвом, більш відоме під назвою «Династія». 

Історія розпочалася у 2018 році, коли «Че Гевара» (Чернишов) став співзасновником компанії Bloom Development. У 2019 році це товариство викупило понад 4 га землі в Козині. Після призначення його головою Київської ОДА, а згодом міністром, він формально передав свою частку дружині.

У травні 2020 року народилася концепція проєкту «Династія» — будівництва приватних резиденцій на вказаних землях (площа яких згодом зросла до 8 га). Вартість землі оцінювалася у суму понад $6 млн.

Для реалізації проєкту Чернишов ймовірно залучив «Карлсона» (Міндіча) та Єрмака (у матеріалах відео — «R2»). Учасники домовилися побудувати чотири резиденції площею близько 1000 м² кожна для власного проживання. У переписках об’єкти маскували кодами: R1, R2, R3, R4. Крім того, планувалася п’ята резиденція («Р-нуль») — загальна зона зі спа, басейном та спортзалом. Кошторис зведення лише одного будинку становив близько $2 млн.

Активна фаза будівництва стартувала у червні 2021 року. За версією слідства, фінансування здійснювалося двома способами: близько 10% коштів проводили через ЖБК «Сонячний берег» під виглядом оплат від фіктивних компаній, тоді як основна частина надходила готівкою через помічника Олексія Чернишова та осіб з оточення Тимура Міндіча. Слідство зафіксувало передачу великих сум готівки — зокрема $180 тис. та $250 тис. — на будівництво окремих об’єктів комплексу.

За версією слідства, кошти на будівництво надходили від діяльності злочинної організації Міндіча. Гроші акумулювалися через так звану «пральню», куди стікалися фінанси з різних джерел, зокрема від корупційних схем в «Енергоатомі». Загалом учасники «Династії» відмили понад 460 млн грн.

Будівництво не зупинилося навіть після повномасштабного вторгнення у 2022 році. Навпаки, Чернишов вимагав прискорити темпи, працюючи у кілька змін. У 2024 році, коли масштаби забудови стали очевидними, учасники намагалися «узаконити» витрати, шукаючи можливості купити фіктивні документи про походження коштів (вартість послуги — близько 16% від суми). Після вручення першої підозри Міндіч наказав законсервувати об’єкти.

Андрій Єрмак ймовірно є одним із чотирьох ключових «резидентів» проєкту «Династія», його дії кваліфіковано за ч. 3 ст. 209 КК України. За версією слідства, саме Єрмак забезпечив фінансування будівництва через внески до ЖБК та готівку від злочинної організації Міндіча.

Також в межах цього епізоду про підозру повідомлено Чернишова (за версією слідства, саме він організував схему) та Міндіча. Крім них, підозру оттримали ще чотири особи, підконтрольні колишньому віцепрем’єр-міністру за цією ж статтею: Сергій Сіранчук (директор ОК ЖБК «Сонячний берег», керував будівництвом), Лілія Лисенко, Геннадій Опальчук, Марина Медведєва (за вказівками Чернишова координувала роботу інших осіб). При цьому саме Лисенко та Опальчук були засновниками ЖБК «Сонячний берег» та проводили фінансові операції для того, аби створити видимість законності походження коштів.

Додамо, що про вказане будівництво раніше повідомляли журналісти. Зокрема, розслідувачі Bihus.info ще в липні 2025 року опублікували власне розслідування на цю тему, в якому показали, як на той час виглядали ці незавершені об'єкти. 

Як схему було викрито?

Спецоперація НАБУ та САП з документування діяльності злочинної організації тривала понад 15 місяців — з літа 2024 року. За цей час зібрано великий обсяг матеріалів, включно з 1000 годин аудіозаписів, на основі яких НАБУ та САП оцінюють дії всіх учасників.

На фінальному етапі до операції були залучені майже всі детективи Національного антикорупційного бюро. За ухвалами суду проведено понад 70 обшуків у Києві та регіонах, вилучено значну кількість документів та готівки.

Як уже згадувалося вище, Тімур Міндіч виїхав за кордон за кілька годин до обшуків. Пізніше стало відомо, що за межі України виїхав ще один фігурант справи — Олександр Цукерман. 

Щодо них обох ввели санкції. З Указу на сайті президента зрозуміло, що застосовано понад половину всіх можливих санкцій, включно з позбавленням державних нагород, яких у них немає. Однак реальний вплив Міндіча та Цукермана найімовірніше матимуть саме фінансові санкції. До прикладу, блокування активів Тімура Міндіча повинно поширюватися і на його 50%-ву частку корпоративних прав у ТОВ «Квартал-95». Проте законодавство не встановлює, що активи мають бути заблоковані відповідними органами негайно, а наглядати за процесом блокування має саме Мінʼюст, яким донедавна керував ще один фігурант справи «плівок Міндіча» Герман Галущенко.

Разом із суперечливим застосуванням санкцій до двох ключових фігурантів у перші дні Міндічгейту обирали запобіжні заходи затриманим фігурантам. Ексраднику міністра енергетики Ігоря «Рокет» Миронюка обрали тримання під вартою з альтернативою 126 млн грн застави. Колишньому виконавчому директору з фізичного захисту та безпеки АТ «НАЕК “Енергоатом”» Дмитру «Тенору» Басову – тримання під вартою з альтернативою 40 млн грн застави. «Працівникам» бек-офісу з легалізації коштів Ігорю «Рьошику» Фурсенку, Лесі Устименко та Людмилі Зоріній призначили тримання під вартою з альтернативою 95, 25 та 12 млн грн застави відповідно.

Питання про обрання запобіжки ексвіцепрем’єру Олексію Чернишову на прізвисько «Че Гевара» та фігурантам-втікачам Тімуру Міндічу та Олександру Цукерману у перший тиждень не розглядали. Пізніше Чернишову таки призначили тримання під вартою з альтернативою внесення 51,6 млн грн застави. Згодом стало відомо, що цю заставу внесли дві фізичні особи Андрій Процик та Ірина Федорович, сплативши 30 млн грн та 21,6 млн грн відповідно. АП ВАКС залишила запобіжний захід без змін, скасувавши лише обов'язок здачі паспорта громадянина України.

37 млн грн застави за двох фігуранток працівниць бек-офісу Устименко та Зоріну внесла новостворена фірма «Вангар» зі статутним капіталом в одну тисячу гривень. 

Пізніше Міндічу і Цукерману також були обрані запобіжні заходи у вигляді заочного тримання під вартою.

17 лютого 2026 року слідчий суддя ВАКС призначив запобіжку і для Германа Галущенка, якому про підозру було повідомлено 16 лютого після його спроби виїхати за межі України і затримання на кордоні. ВАКС призначив йому тримання під вартою з альтернативою внесення 200 млн грн застави.

В травні 2025 року слідчий суддя також обрав запобіжний захід ексголові Офісу Президента Андрію Єрмаку у виді тримання під вартою з альтернативою внесення 140 млн грн. Крім того, запобіжки обрано чотирьом підконтрольним Чернишову особам.