9 липня 2026 року Вищий антикорупційний суд визнав винним колишнього суддю Київського апеляційного адміністративного суду Ігоря Петрика в одержанні $5 тис. неправомірної вигоди за ухвалення рішення в інтересах комерційного підприємства щодо ліцензії на утилізацію небезпечних відходів та призначив йому покарання у виді 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна.

У жовтні 2016 року Міністерство екології та природних ресурсів України наказом № 362 анулювало ТОВ «БТУ» ліцензію на поводження з небезпечними відходами. Підприємство подало позов до Окружного адміністративного суду міста Києва і разом з тим ОАСК зупинив дію наказу міністерства окремою ухвалою. Представник міністерства оскаржив ухвалу суду в апеляційному порядку, а розгляд скарги призначили в КААС колегією суддів за участі судді Ігоря Петрика.

За версією слідства, представник товариства звернувся по юридичну допомогу до свого знайомого, який вийшов на контакт з Ігорем Петриком, вважаючи його приватним адвокатом. Під час першої особистої зустрічі на вулиці біля приміщення суду фігурант вислухав суть проблеми та взяв документи для аналізу. Під час другої зустрічі у листопаді 2016 року Петрик повідомив, що є чинним суддею КААС і членом колегії у цій справі, заявив, що питання є вкрай серйозним та показав на пальцях суму від $3 тис. до $5 тис. за ухвалення рішення на користь компанії. Представник товариства звернувся з заявою до правоохоронних органів, після чого подальші контакти відбувалися в межах слідчих дій.

Прокуратура стверджує, що пізніше у своєму автомобілі біля Деснянського райсуду Києва Петрик підтвердив домовленість про передачу $5 тис. у «твердій валюті» та зазначив, що в гривнях це буде надто незручний об’єм. Суддя детально розписав графік виготовлення короткого тексту рішення та гарантував залишення апеляційної скарги міністерства без задоволення. Він також додав, що можлива окрема думка одного із суддів на підсумковий результат не вплине.

Вранці 1 грудня того ж року під час зустрічі біля апеляційного суду Петрик скерував до кафе свого помічника, який особисто отримав від представника фірми подарунковий конверт із $5 тис. і заніс його до суду. Того ж дня колегія за участі Петрика ухвалила рішення на користь підприємства.

Під час обшуку службового кабінету правоохоронці також провели обшук самого судді та вилучили з правої кишені його штанів білий вітальний конверт з українським орнаментом, у якому зберігалися ідентифіковані $5 тис.

Ігор Петрик категорично не визнав своєї вини у вчиненому. Захист наполягав на провокації злочину правоохоронними органами через так званого «професійного заявника», який фігурував як викривач щонайменше у 6 інших кримінальних провадженнях щодо корупції, де слідчі дії та експертизи виконували однакові підрозділи й фахівці СБУ. Обвинувачений стверджував, що справа сфабрикована спецслужбами як помста Банкової за ухвалення ним принципових рішень у виборчих спорах (зокрема щодо реєстрації кандидатів у депутати) та задля штучного зняття його з конкурсу на посаду судді Верховного Суду.

За версією Петрика, заявник звернувся до нього за рекомендацією заступника голови Вищого адміністративного суду для консультацій у справі про банкрутство фірми у Харкові. Обвинувачений переконував суд, що нібито сам передав малознайомому представнику бізнесу запечатаний конверт із грошима, аби той під час поїздки до Харкова віддав їх синові судді, а подальші контакти стосувалися виключно повернення цього конверта.

Конверт, виявлений у кишені під час обшуку, Петрик у суді назвав «поверненням коштів помічником», хоча під час слідчих дій у 2016 році вказував, що гроші він позичив у помічника.

Цікаво, що на запитання журналістів з Bihus.Info щодо ролі помічника у справі Петрик почав тікати та пробіг майже квартал від знімальної групи.

Сторона захисту також посилалася на порушення гарантій суддівської незалежності під час вручення підозри. Захист стверджував, що керівник САП перебував у відрядженні в Панамі та не підписував процесуальний документ власноруч і ставила під сумнів допустимість матеріалів НСРД та обшуку кабінету.

Дії Петрика кваліфікували за ч. 3 ст. 368 КК України. У 2022 році справу зупиняли, оскільки обвинувачений був мобілізований. Зупинення тривало близько шести місяців. У травні 2023 року на запит ВАКС військова частина, де перебував Петрик зазначила, що займана ним посада дозволяє брати участь в судових засіданнях. На підставі цього, суд поновив розгляд справи.

9 липня 2026 року Вищий антикорупційний суд визнав винним Петрика. Як покарання йому призначено 7 років позбавлення волі, позбавлення права обіймати посади в органах державної влади строком на 3 роки та конфіскацію всього належного йому майна.

Серед конфіскованого майна екссуді:

• 1/5 частки квартири у Києві;
• Земельна ділянка площею 0,12 га у селі Годовиця Львівської області;
• Автомобіль Ford Galaxy (2016 року випуску);
• Кошти на чотирьох рахунках у ПАТ «Таскомбанк».

Також суд у вироку звернув увагу на багаторазове зловживання правами Петрика та спроби дотягнути до закінчення строків давності, які можуть сплинути 1 грудня 2026 року.

Після мобілізації у березні 2022 року на посаду офіцера юрслужби, Петрик посилався на військові обов'язки:

• Заявляв клопотання про неможливість участі через бойові дії або госпіталізацію з травмами (хоча згідно з даними білінгу мобільного зв'язку в ці дні пересувався Києвом, Рівним та Харковом за сотні кілометрів від лінії фронту чи перебував поза лікарнею);
• Використовував повітряні тривоги виключно в час призначених засідань для зриву слухань, відмовляючись виходити на відеоконферензв’язок;
• На стадії дебатів розірвав договори зі своїми багаторічними адвокатами та тричі змінював захисників;
• Затягував судові промови: виступав у дебатах понад 6 годин та повторював одні й ті самі тези по 5–6 разів;

Суд тричі накладав на нього грошові стягнення по 6 тис. грн за неповажні неявки, застосовував примусовий привід, звернув у дохід держави 242 240 грн застави через порушення обов’язків та у березні 2026 року відправив під варту.

У січні 2017 року обвинуваченого відсторонили від посади, а в грудні 2019 року ВРП звільнила Петрика. Це рішення після оскаржень підтвердив і Верховний Суд.

Сторона захисту не погодилась з вироком суду першої інстанції та подала апеляційні скарги до АП ВАКС. 18 серпня 2026 року суд відкрив апеляційне провадження.