Справа Вовка: чому аргумент про недопустимість НСРД у дисциплінарних справах щодо суддів більше не працює

Справа Вовка: чому аргумент про недопустимість НСРД у дисциплінарних справах щодо суддів більше не працює
Справа Вовка: чому аргумент про недопустимість НСРД у дисциплінарних справах щодо суддів більше не працює

Верховний Суд 18 червня визнав законним звільнення Павла Вовка на підставі матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій, які НАБУ отримало у справі «плівок ОАСК».

Попри те, що Велика Палата Верховного Суду винесла рішення майже 2 тижні тому, його повний текст оприлюднили 30 червня.

Одним із головних аргументів екссудді ОАСК Вовка було те, що матеріали негласних слідчих (розшукових) дій (НСРД) Вища рада правосуддя (ВРП) не мала права використовувати для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Однак Велика Палата Верховного Суду у цьому рішенні продовжує сталу практику: заборони немає — ВРП може користуватися матеріалами НСРД для обґрунтування дисциплінарного проступку судді. Адже раніше, 14 травня цього року, ВП ВС не змінила свою позицію щодо цього питання у справі №990SCGC/32/25, у якій суддя Верхньодніпровського райсуду Сергій Бурхан також оскаржував використання ВРП матеріалів НСРД для доведення його вини у дисциплінарному провадженні, попри палкі дискусії.

Обговорення використання матеріалів НСРД у дисциплінарних провадженнях триває не перший рік. Раніше ми звертали увагу, що з моменту створення НАБУ чимало гучних корупційних справ стосувалося саме суддів. Найвідоміший приклад — справа «плівок ОАСК», на яких зафіксовано спроби встановити контроль над судовою системою України. У результаті ВРП уже звільнила за дисциплінарні проступки окремих фігурантів цієї справи, зокрема Євгена Аблова, Богдана Саніна тощо.

Проблема в тому, що дійсно у багатьох таких справах ключовими доказами залишаються записи розмов або інші матеріали НСРД. І лише на основі матеріалів прослуховувань ВРП уже притягнула до дисциплінарної відповідальності понад 50 суддів, 48 з яких були звільнені.

Своїм травневим рішенням Велика Палата ВС підтримала таку практику, визнавши її законною. Це означає, що ВРП зможе й надалі притягати до дисциплінарки та звільняти недоброчесних суддів на основі якісно оцінених матеріалів кримінального провадження.

Важливі нюанси рішень ВП ВС

Велика Палата у справі судді Бурхана вказала, що хоч інформацію з протоколів НСРД можна використовувати в дисциплінарному провадженні, водночас вона не може бути готовим висновком, а мусить пройти ретельну оцінку від ВРП.

Верховний Суд також пояснив, що для дисциплінарної справи важливий не вид доказу (зокрема й інформація, що міститься в протоколах НСРД), а справедлива процедура використання таких даних. ВРП повинна самостійно й незалежно оцінити такі матеріали та встановити, чи підтверджують вони саме дисциплінарний проступок, навіть до завершення кримінального провадження, у якому здобуто дані НСРД.

Водночас у згаданому рішенні ВС є важливий запобіжник від неправомірного притягнення до дисциплінарної відповідальності на підставі матеріалів НСРД. ВРП може притягнути суддю до дисциплінарної відповідальності до завершення кримінальної справи, якщо є очевидні, чіткі й переконливі ознаки поведінки, несумісної зі статусом судді, і при цьому не встановлено свавілля, політичного чи іншого переслідування, а право на захист дотримано.

Так за результатами дисциплінарної справи 22 червня ВРП звільнила суддю ОАСК Богдана Саніна — одного з ключових фігурантів справи «плівок ОАСК». На НСРД щодо нього правоохоронці зафіксували розмови, де він обговорював судові справи поза процесом, узгоджував позиції з іншими людьми та фактично допускав сторонній вплив на ухвалення рішень. Звільнили його через таку поведінку, бо вона несумісна зі статусом судді.

Однак, якщо ж залишаються розумні сумніви, вони мають тлумачитися на користь судді — у такому разі ВРП повинна зупинити дисциплінарне провадження до винесення вироку або відмовити у притягненні до відповідальності.

Як це вплине на дисциплінарні провадження щодо суддів

Після цих постанов аргумент про те, що матеріали НСРД нібито взагалі не можуть використовуватися в дисциплінарному провадженні, матиме значно меншу перспективу. Суддям, які оскаржують рішення ВРП, доведеться доводити конкретні порушення процедури, а не незаконність використання таких матеріалів загалом.

Для ВРП ці рішення також є орієнтиром, адже крім загального дозволу використовувати матеріали НСРД, Рада має уникати формального посилання на них без належної оцінки та обґрунтування.

Отже, постанови Великої Палати стабілізують практику ВРП у справах, де використовуються матеріали НСРД. Вони зменшують ризик масового перегляду вже ухвалених рішень ВРП, але водночас залишають суддям реальні процесуальні запобіжники від свавільного використання матеріалів кримінальних проваджень та тиску на них.