13 липня 2026 року Вищий антикорупційний суд визнав колишнього народного депутата Андрія Деркача винним у державній зраді та незаконному збагаченні. Цим вироком ВАКС призначив йому 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна та забороною обіймати посади в органах влади й місцевого самоврядування на три роки.

Вирок ухвалили заочно: Деркач залишив Україну ще у 2021 році і на процесі жодного разу не з'явився. Але справа важлива не лише через масштаб фігуранта — екснардепа семи скликань, чиї публічні виступи про нібито корупцію в оточенні президента США потрапили в епіцентр американської передвиборчої кампанії. Це й перший в історії ВАКС обвинувальний вирок за незаконне збагачення, ухвалений без угоди зі слідством.

Як розгорталася ця історія — від першої зустрічі Деркача з російською розвідкою в москві? Які слова-шифри використовували учасники? У чому полягала схема фінансування злочинної діяльності? Чому суд відхилив аргументи захисту? І чому цей вирок є прецедентним? Про все це — у цьому матеріалі.

Хронологія: від підозри до вироку

Кримінальне провадження зареєстрували в червні 2022 року. Деркач на той момент уже пів року перебував за кордоном — він залишив Україну 26 грудня 2021-го, за два місяці до початку повномасштабного вторгнення, і більше не повертався.

16 вересня 2022 року НАБУ та САП повідомили Деркачу про підозру та оголосили його в розшук. Його дії кваліфікували за ст. 368-5 — незаконне збагачення та ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111 КК України — державна зрада. За версією слідства, у 2019–20 роках Деркач співпрацював з російською розвідкою, беручи за винагороду участь в інформаційних акціях проти України та її партнерів. Місяць по тому, 17 жовтня, його оголосили в міжнародний розшук. Ще через 10 днів ВАКС заочно обрав йому тримання під вартою як запобіжку, й АП ВАКС невдовзі залишила це рішення без змін.

На початку 2023-го Деркач втратив і громадянство, і мандат: 10 січня Володимир Зеленський видав указ про позбавлення його громадянства України, а 13 січня Верховна Рада достроково припинила його депутатські повноваження.

Досудове розслідування тривало ще майже рік — лише у грудні 2023-го обвинувальний акт надійшов до ВАКС. У лютому 2024-го суд перейшов до розгляду по суті, а невдовзі задовольнив клопотання про спеціальне судове провадження — без участі самого Деркача.

Розгляд по суті тривав понад два роки. 13 липня 2026-го ВАКС ухвалив вирок: 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна за державну зраду (ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111 КК України) та незаконне збагачення (ст. 368-5 КК України).

Конфіскації підлягає все майно Деркача — доволі промовистий набір: частка у статутному капіталі ТОВ «Ера-Медіа», кілька iPhone, портативний радіоприймач Wide Range Receiver AR8200 і пристрій, який значиться як «генератор цифрового шуму» (Rabbler digital noise generator). До переліку потрапили й чотири нежитлові приміщення, які Деркач мав у спільній сумісній власності з колишньою дружиною Оксаною Тереховою.

Однак конфіскували не все вилучене свого часу: у травні 2026-го суд повернув Тереховій вилучену у неї готівку — близько €49 тис., 200 тис. грн та $10,5 тис., оскільки прокурори не використали ці гроші як доказ вини Деркача.

Штрих до портрета: проросійський слід тягнеться десятиліттями

Проросійські зв'язки Деркача мають довшу історію, ніж встановлений вироком епізод. Він із родини спецслужбіста: батько Леонід Деркач очолював СБУ в 1998–2001 рр. і був вихідцем із КДБ.

Сам Деркач у 1990–93 рр. навчався у Вищій школі КДБ ім. Дзержинського в москві (нині — Академія ФСБ), де писав дипломну роботу на тему «Організація і проведення зустрічей з негласною агентурою» — деталь, на яку звернув увагу і суд.

У вересні 2020-го США внесли Деркача до санкційного списку, охарактеризувавши його як «активного російського агента впродовж понад десяти років». У релізі Мінфіну США йшлося про намір протидіяти російським кампаніям впливу на майбутні вибори та дати чіткий сигнал москві щодо неприпустимості такої діяльності.

І хоч у вироку ВАКС ідеться про факти, датовані 2019 роком, проте, за даними СБУ, завербованим Деркач був раніше — щонайменше з 2016 року.

Показово, що фігура Деркача не зникає з порядку денного навіть попри кримінальне переслідування і втечу. У листопаді 2025 року його ім'я спливло в гучній справі «Мідас»: слідство встановило зв'язок фігурантів схеми з офісом у центрі Києва, що належить родині Деркача. А підозрюваний ексрадник міністра енергетики Германа Галущенка Ігор Миронюк раніше був помічником Деркача.

Як зав'язалася змова

За версією слідства, на початку 2019 року знайомий Ігор Колесніков запросив Деркача на зустріч із першим заступником начальника Генштабу рф Володимиром Алєксєєвим. Вони з Колесніковим знайомі ще з 2018-го, і той, дізнавшись про його зв'язки з Деркачем, попросив організувати знайомство. Деркач узяв паузу на роздуми і зрештою погодився «спробувати попрацювати». А вже у квітні 2019-го він остаточно прийняв пропозицію і за кілька днів полетів до москви, де зустрівся з Алєксєєвим та його помічником Олексієм Савіним. Його залучили до конфіденційної співпраці на платній основі, а Колесніков став зв'язковим для передачі завдань і грошей.

Суд окремо зауважив: Деркач перетинав кордон через Мінськ, а не напряму до росії, і повертався тим же шляхом. Колесніков ніколи не летів разом із ним — вони зустрічалися вже в москві. Суд визнав цю поведінку свідомою конспірацією, тим паче, що Деркач навчався у школі володів відповідними навичками.

Восени 2019-го Деркач організував дві пресконференції — 9 жовтня та 20 листопада, — про нібито тиск США на українські правоохоронні органи та міжнародну корупцію. Перед першою з них Деркач знову їздив до москви — саме тоді представники Генштабу рф передали йому документи, пов'язані з передвиборчою кампанією у США.

Другу пресконференцію Деркач провів разом із нардепом Олександром Дубінським, який зараз перебуває під вартою за підозрою в держзраді та участі в агентурній мережі російського ГРУ. Його в перехоплених розмовах позначали кодовим словом «больной» (про це нижче). У вересні 2025 року Дубінського допитали як свідка у справі Деркача. Він підтвердив факт спільного виступу, але наполягав, що йшлося виключно про ініціативу створення тимчасової слідчої комісії ВР щодо оточення експрезидента Петра Порошенка і що цю ідею нібито просував Офіс президента через тодішнього помічника президента Андрія Єрмака.

У лютому 2020-го Деркач утретє прибув до москви на зустріч із Алєксєєвим і отримав нове завдання — за винагороду оприлюднити записи розмов Байдена (тоді кандидата в президенти США), Порошенка та путіна. Гроші на це почали надходити через Колеснікова та кур'єрів (деталі — нижче). Отримавши перший транш, Деркач у травні–вересні 2020-го провів ще чотири пресконференції (19 травня, 22 червня, 9 липня, 16 вересня), на яких оприлюднив аудіозаписи розмов вищих посадовців.

Суть цих виступів лінгвістична експертиза узагальнила так: Україна перебуває під «зовнішнім управлінням» США, а вище керівництво обох країн залучене до «демокорупційної» мережі. Суд визнав це допомогою Генштабу рф у підривній діяльності проти України за попередньою змовою — і окремо наголосив: правдивість чи неправдивість оприлюдненої інформації не входить до предмета доказування. Деркачу інкримінується не поширення неправди, а сам факт допомоги іноземній розвідці за винагороду.

«Супруга» на зв'язку: словник шифрів

Це нетиповий для наших матеріалів розділ, але саме він, мабуть, найкраще демонструє, наскільки продумано учасники схеми маскували свою діяльність. Спілкування між Деркачем, його зв'язковим Ігорем Колесніковим і представниками Генштабу рф велося умовною мовою — суд, спираючись на показання Колеснікова, інших свідків та висновки лінгвістичної експертизи, розшифрував майже кожне слово.

«Супруга» — Андрій Деркач;

«Главврач» / «Доктор» — Володимир Алєксєєв, генерал ГРУ;

«Медіцинскій работнік» — Олексій Савін, помічник Алєксєєва;

«Пройті коміссію» / «Опєрация» — проведення пресконференції;

«Конфєти» — готівка від розвідки рф;

«Больнічний» — фінансовий звіт про розподіл коштів;

«Капєльніца» — медійна підтримка й розголос публікації;

«Родствєннік малєнькій» / «Стажор» — ймовірно син Колеснікова Ігор, який виконував роль кур'єра;

«Больной» — Олександр Дубінський.

Експертиза підтвердила: у цих розмовах жодного разу не йшлося про справжню медицину — усі ці слова вживалися виключно як умовний шифр.

Найраніший зафіксований епізод — розмова від 27 липня 2019 року, ще до першої зустрічі в москві. Зв'язковий питав у представника ГРУ: «На сколько можно і на сколько ви ушлі впєрьод? То єсть можно викідивать вброси?» — тобто чи можна вже публікувати отримані матеріали. ГРУ порадило почекати особистої зустрічі: «Я би лучше ждал нашей встрєчі».

Показовим прикладом є розмова напередодні першої пресконференції, 2 вересня 2019-го, Колесніков повідомляв Алєксєєву: «Я хотєл подтвєрдіть, что пятого хочю прієхать снімкі прівєзті»; той відповідав: «Так прієзжай. Я ж тебе сказал». А співробітник ГРУ в іншій розмові того ж дня уточнював: «С супругой прієдєшь?» — тобто чи прибуде сам Деркач.

Ще виразніша розмова була 8 листопада: Колесніков доповідав про гроші й звітність — «Тот вопрос по конфєтам… і тот больнічний… зарєгістріровалі». А трохи раніше ГРУ вимагало якісно провести другу пресконференцію — «нє хуже, чєм тот, которий бил», — і Колесніков запевняв, що так і буде, тільки «уже будєт нє только с нім, а єщьо с однім участніком… с однім больним», маючи на увазі Дубінського.

Схема на $567 тис.

Гроші почали надходити одразу після лютневої зустрічі 2020 року в москві — через Колеснікова та кур'єрів.

27 березня 2020-го Колеснікову в телеграмі надійшов код на отримання готівки. Він відправив по гроші сина — «родствєнніка малєнького». Той забрав $50 тис. у посередника, причетного до обміну валют, і передав батькові, а той — довіреним особам Деркача.

22 квітня надійшла більша сума — $250 тис.: син Колеснікова забрав їх у того самого посередника й відвіз до приймальні народного депутата, де їх прийняв помічник Деркача. Наступного дня через іншу особу передали ще $267 тис. Загалом за менш ніж місяць Деркач отримав не менше $567 тис. готівкою.

Суд звернув увагу на конспірацію: паролі й коди для кожної передачі, попередні телефонні домовленості про місце (переважно — вулиця Лабораторна в Києві), кур'єрів, які не знали ні суми, ні походження грошей, ні кінцевого отримувача.

Ця ж сума лягла в основу другого обвинувачення — за незаконне збагачення. Згідно з декларацією Деркача за 2020 рік, його законний дохід та активи становили 2,9 млн грн та $1483. Отримані від розвідки $567 тис. (15,4 млн грн) у декларації не фігурували. Перевищення законних доходів на понад 6500 неоподатковуваних мінімумів і становить склад злочину за ст. 368-5 КК України.

Захист наполягав, що Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК) не виявило ознак незаконного збагачення у декларації Деркача. Суд це відхилив: НАЗК зіставляє дані лише з відкритими реєстрами, куди приховані гроші свідомо не потрапляли — сам факт приховування підтверджує їх незаконне походження.

Ключовий свідок обвинувачення теж за ґратами?

Ігор Колесніков, ключовий свідок у справі Деркача, — сам засуджений за держзраду. Він визнав вину, і Шевченківський районний суд Києва 5 травня 2022 року затвердив цю угоду. За встановленими судом обставинами, Колесніков із 2016 по березень 2022 року діяв за завданням Генштабу рф: іще у москві в 2016-му його залучили до конфіденційної співпраці під псевдонімом і доручили розбудову агентурної мережі в Україні.

Колесніков виконував роль зв'язкового та фінансового оператора. Саме він на початку 2019-го організував у москві зустріч Деркача з представником Генштабу рф. Протягом 2019–22 рр. він регулярно отримував від кураторів готівку — від $1 до $3 млн через конвертаційні центри в Києві — і передавав їх на створення приватних охоронних підприємств, укомплектованих колишніми працівниками МВС: вони готувалися сприяти захопленню органів влади та створенню «народної міліції» під час вторгнення. Крім того, Колесніков брав участь в інформаційних акціях 2020 року й підшукував інших українців для вербування та подальшого працевлаштування на керівні посади в українських держорганах задля створення агентурної мережі.

За угодою Колесніков визнав вину, дав викривальні показання (зокрема у справі Деркача) і зобов'язався сприяти викриттю інших учасників мережі. Суд призначив йому 5 років ув’язнення без конфіскації майна, зарахувавши строк із моменту затримання — 15 березня 2022 року. Тобто вже навесні 2027-го він мав би вийти на волю.

Якими були аргументи захисту і чому суд їх відкинув

Основна лінія захисту зводилася до простого твердження: обвинувачення не довело нічого конкретного. Захисники наполягали, що сторона обвинувачення не підтвердила ні згоди Деркача на співпрацю з Генштабу рф, ні самого факту контактів із Алєксєєвим і Савіним, ні того, що гроші, які возив Колесніков, взагалі призначалися Деркачу. А сам Колесніков, на думку захисту, не міг вважатися надійним свідком — це «зацікавлена особа», яка отримала вигоду від угоди зі слідством.

Суд цей аргумент відхилив, спираючись не на самі показання Колеснікова, а на їх збіг з іншими доказами — перехопленими розмовами, даними прикордонної служби про перетини кордону в дні зустрічей і навіть авторством електронних файлів, знайдених одночасно і в його телефоні, і на носіях в офісі Деркача. Специфіка розвідувальної діяльності, зауважив суд, об'єктивно виключає прямі докази вербування — тож достатньо сукупності узгоджених між собою непрямих доказів.

Найбільш принциповий аргумент захисту стосувався пресконференцій: мовляв, Деркач реалізовував депутатські повноваження з викриття корупції, а не допомагав ворожій розвідці. Суд відповів: статус нардепа не звільняє від відповідальності за держзраду, а належний спосіб реагування на ймовірну корупцію — звернення до НАБУ чи СБУ, а не оприлюднення аудіозаписів розмов глав держав за гроші від іноземної розвідки.

Тут стала в пригоді й лінгвістична експертиза. Експертка визнала: питання про те, чи є поширена Деркачем інформація дезінформацією — поза межами її компетенції. Але підтвердила головне: поширення ворожих наративів є загрозою для держави незалежно від їх правдивості, а сам факт такого поширення на замовлення іноземної розвідки вже свідчить про підривну діяльність. Це дало суду змогу оминути пастку захисту — оцінювати не правдивість викриттів Деркача, а сам факт координації з ГРУ.

Останній цвях у цю аргументацію забили американці. Суд взяв до уваги і факт санкцій з формулюванням про «активного російського агента», і доповідь Національної ради з питань розвідки США, яка стверджує: інформаційну операцію проти Байдена санкціонував особисто путін, а за допомогою Деркача використали, щоб приховати причетність кремля. Ця ж доповідь зазначає: український уряд до підривних дій стосунку не мав.

Важливість цього вироку

Це перший обвинувальний вирок ВАКС про незаконне збагачення — усі попередні справи за цією статтею завершувалися угодами. І це, ймовірно, перший вирок ВАКС фігуранту, який не лише втік до рф, а й продовжує там активну політичну кар'єру. Влітку 2024-го Деркач став кандидатом, а вже 12 вересня — сенатором Ради федерації рф від Астраханської області. Пізніше він увійшов до комітету з безпеки й оборони, а в 2025-му отримав звання «герой росії».

Скептики можуть назвати заочний вирок «виставою», однак заочне провадження — це нормальна, передбачена законом процедура: якщо засуджений з'явиться на території держави, готової його видати, вирок можна буде виконати. Історія знає такі приклади: екснардеп Олександр Шепелев, який теж переховувався в рф, зрештою був затриманий на в Україні ще у 2018-му і досі перебуває під вартою — детальніше про це в нашому матеріалі. До того ж саме покарання — 15 років — це максимум за санкцією ч.1 ст. 111 КК України. За незаконне збагачення (ст. 368-5) ВАКС призначив ще 8 років, хоча санкція дозволяла до 10, але на підставі ст. 70 КК покарання поглинули одне одним — тож остаточно Деркач отримав 15 років з конфіскацією майна та забороною обіймати посади ще три роки після відбуття строку. З моменту проголошення вироку є 30 днів на апеляцію, тому наразі він не набрав чинності.

Ці 15 років почнуть рахуватися лише з моменту фактичного затримання Деркача, якщо і коли таке трапиться, а трирічна заборона обіймати посади вступить у дію тільки після закінчення увʼязнення. Тобто якщо, наприклад, його затримають років через 5–10, заборона обіймати посади реально спрацює вже тоді, коли Деркачу буде за 80 чи й 90 років.

Є в справі й очевидний мінус: розгляд по суті тривав понад два роки через численні процесуальні питання — відкладення засідань захистом, долучення сумнівних доказів. Але оскільки процес ішов in absentia, строки давності там максимальні – 15 років.

Хай там як, це перший гучний вирок за держзраду народному депутату — і, ймовірно, він змусить замислитися фігурантів інших резонансних справ зі схожою фабулою.

Що далі

Вирок Деркачу — важливий сигнал: статус народного депутата чи публічна риторика про «викриття корупції» не рятують від відповідальності, якщо за цим стоїть координація з ворожою розвідкою. Суд чітко розмежував політичну діяльність і роботу на ворога: якщо виконуєш вказівки та отримуєш гроші від іноземних спецслужб на шкоду Україні — це державна зрада, якими б політичними статусами ти не прикривався.

Навіть без негайного виконання цей вирок має вагу. Адже він може стати підставою для міжнародного розшуку та майбутніх запитів на екстрадицію.

Підготовлено командою Transparency International Ukraine