11 лютого 2026 року ВАКС ухвалив виправдувальний вирок стосовно Володимира Орлова, визнавши його невинуватим у проханні надати неправомірну вигоду у зв`язку з недоведеністю наявності в його діях складу цього кримінального правопорушення.

Володимир Орлов з січня 2021 року по липень 2024 року обіймав посаду першого заступника голови Дніпропетровської ОДА, а в січні-лютому 2023 року навіть тимчасово виконував обов’язки голови адміністрації. До роботи в обласній адміністрації, ще у 2019-2021 роках, він очолював Південно-східне міжрегіональне управління АРМА. Тож ця справа викликала значний резонанс через професійний бекграунд фігуранта та специфіку ключового свідка. 

У жовтні 2024 року НАБУ та САП повідомили Орлову про підозру за ч. 4 ст. 368 КК України. Йому інкримінували прохання надати $200 тис. хабаря за виділення 19 гектарів лісу в Піщанській громаді під рекреаційні цілі. 

Ключовим заявником та свідком у цій справі став Олексій Гончар. Його також називають «касиром» ексголови Верховного Суду Всеволода Князєва, справа щодо якого також на розгляді ВАКС. Крім того, Гончар фігурує як заявник у справі ексголови ДСА Олексія Сальнікова. Більш відомим загалу Гончар став після свого доволі гучного інтерв’ю журналісту-розслідувачу Денису Бігусу. І саме свідчення Гончара поряд з результатами негласних слідчих дій стали основою обвинувачення Орлова. 

Далі у матеріалі — подробиці цієї справи, ключові фрагменти розмов та головні аргументи учасників справи та рішення суду.

В чому обвинувачували Орлова?

За версією слідства, на початку 2024 року ТОВ «АЛЬФА ВЕАХАУЗ» звернулося до Дніпропетровської ОДА з проханням надати у довгострокове користування лісову ділянку площею близько 19 гектарів у Піщанській громаді для рекреаційних цілей. Попри поданий пакет документів профільний департамент двічі відмовив товариству у виділенні цієї землі.

Щоб з’ясувати причини відмов, представник компанії звернувся до Олексія Гончара. Той був знайомим з першим заступником голови Дніпропетровської ОДА Володимиром Орловим і погодився поспілкуватися з ним як посередник у цьому питанні.

2 травня 2024 року Гончар зустрівся з Орловим і повідомив, що представляє інтереси ТОВ «АЛЬФА ВЕАХАУЗ». За версією слідства, під час цієї розмови Орлов дав зрозуміти: саме він контролює питання виділення лісових ділянок і може забезпечити позитивне рішення. Однак свої «послуги» він оцінив у $200 тиc. 

Орлов зауважив, що формально це питання потребує погодження з головою Дніпропетровської ОДА Сергієм Лисаком, однак особисто від себе гарантував його «позитивне розв’язання».

На думку сторони обвинувачення, протягом наступних зустрічей у травні Орлов детально інструктував Гончара щодо порядку подачі документів. При цьому він запевняв, що питання вже узгоджене з керівництвом ОДА, але підписання розпорядження навмисно відкладають — щоб швидке позитивне рішення не виглядало підозріло на тлі попередніх відмов.

У червні Орлов знову повернувся до цієї теми. За версією слідства, він радив дочекатися «сприятливого моменту», водночас наголошуючи: саме він є ключовою посадовою особою, здатною забезпечити виділення лісових угідь.

Досудове розслідування розпочалось в травні 2024 року. У період із травня по червень здійснювався контроль за вчиненням злочину, зокрема розмови фігурантів фіксувалися за допомогою негласних слідчих (розшукових) дій. В липні голова ОДА Сергій Лисак спочатку відправив свого заступника Орлова у відпустку, а в останній її день звільнив з посади. Вже у жовтні того ж року Володимиру Орлову офіційно повідомили про підозру.

«Нікто, кромє мєня, ето нє падпішет»

Після першої зустрічі з Володимиром Орловим, яка відбулася 2 травня 2024 року, Олексій Гончар звернувся із заявою до НАБУ. На цій підставі правоохоронці розпочали контроль за вчиненням злочину, тож усі наступні розмови та листування між фігурантами фіксувалися.

На думку сторони обвинувачення, діючи за вказівкою Орлова, Гончар через поштову скриньку Дніпропетровської ОДА подав документи про виділення ТОВ «АЛЬФА ВЕАХАУЗ» земельної ділянки. Орлов натомість окреслив часові межі: гроші потрібно привезти протягом трьох днів після підписання клопотання. Він запевняв, що «все буде добре», потрібно лише зачекати.

Під час зустрічі 14 травня 2024 року Гончар спробував домовитися про «знижку», запропонувавши зменшити суму хабаря з $200 тис. до $150 тис. Як зазначає прокурорка, Орлова така пропозиція не здивувала. Він лише уточнив, якою в такому разі буде частка самого Гончара, та зауважив, що потрібно ще поговорити з «шефом» (Сергієм Лисаком — ред.), коли той повернеться з відпустки. 

Докази НСРД зафіксували розмову, де посадовець підкреслював свою значущість:

Орлов: «Ну когда я буду.  Я ж, а нє он, подпісиваєт бумажкі».

Згодом у переписці Орлов прямо окреслив розподіл коштів: 

Орлов: «Кстаті, я головє скажу суму, мнє тогда 20 процентов останєтся».

Гончар: «Тогда давай пополам всьо, што нам останєтся».

Орлов: «Давай посмотрім, щяс поговоірм с нім».

Гончар: «Командуй тогда».

Орлов: «Окєй».

За версією обвинувачення, цей фрагмент діалогу чітко вказує: Орлов не лише був незадоволений зменшенням суми «гонорару», а й залишив за собою остаточне слово у питанні хабаря.

30 травня 2024 року Орлов знову повернувся до земельного питання. Він пояснив затримку специфікою роботи керівництва, але запевнив, що позитивне рішення буде:

Орлов: «Оно всьо накрутілось так… потому што шеф такой… ето тєпєрь точно, когда будєм уходіть, нада подпісать, пускай оно поварітся чуть-чуть. Скажи пусть почекають».

У червневому листуванні посадовець уточнював, як швидко Гончар зможе привезти гроші у разі підписання документів. Той відповів, що йому вистачить одного дня.

Під час зустрічі 25-го червня, реагуючи на сумніви Гончара щодо можливої відмови, Орлов ще раз наголосив на своїй вирішальній ролі. 

Орлов: «Ну єдінствєнний чєловєк, которий может подпісать, ето я…Оні всьо равно упрутся, нікто, кромє мєня, ето нє падпішет».

Як це відбувалось, на думку сторони захисту?

Сторона захисту Володимира Орлова наполягає на відсутності як самої події злочину, так і належних доказів прийняття пропозиції хабаря чи його отримання. За твердженням захисту, жодної передачі коштів не відбулося, а земельну ділянку товариству так і не було надано. 

Захист також апелює до того, що після звільнення Орлова ТОВ «АЛЬФА ВЕАХАУЗ» повторно зверталося з аналогічним клопотанням і вкотре отримало відмову. На думку адвокатів, це підтверджує відсутність будь-яких наслідків, які могли б свідчити про реалізацію корупційної оборудки чи реальний вплив фігуранта на процес.

Захист також наголосив: питання виділення лісових ділянок не було в одноосібній компетенції першого заступника голови, а було виключною прерогативою керівника адміністрації. На їх думку, Орлов неодноразово відмовляв у сприянні та не підписував жодних розпорядчих документів. Це, мовляв, підтверджується як відсутністю самих рішень, так і записами НСРД. 

Окрему увагу захист звернув на процесуальні нюанси: перша зустріч 2 травня не була зафіксована технічними засобами, а єдиним джерелом інформації про зміст тієї розмови залишаються свідчення Гончара.

Захист підкреслює, що протягом усього періоду слідства Орлов не отримував жодних комерційних пропозицій і діяв виключно в межах закону. Натомість захист вбачає у цій справі інтереси тодішнього очільника Дніпропетровської ОДА Сергія Лисака. Сам Орлов неодноразово заявляв про тиск з боку НАБУ та погрози звільненням.

Гончар — свідок чи провокатор?

Ключовим і єдиним свідком обвинувачення у цій справі є Олексій Гончар. Щодо нього були застосовані заходи безпеки, тож його допитували у закритому режимі під іменем Тороп О. Лише згодом стало остаточно відомо, що Тороп О. — це саме Олексій Гончар.

Як уже згадувалося, Гончар також був заявником у справі ексголови ДСА Олексія Сальнікова, якого засудили до 3 років позбавлення волі за зловживання впливом. 

Сторона захисту наголошує на надзвичайно суперечливій репутації свідка: він є громадянином Росії й оголошений тамтешніми органами у розшук. Крім того, в Україні щодо нього розглядаються дві справи за звинуваченням у шахрайстві. За оцінкою захисту, це робить Гончара повністю залежним від правоохоронних органів, а відтак і потенційним інструментом для провокацій. І саме це, на думку захисту, ставить під сумнів його неупередженість і мотиви. 

Адвокати також вказують на ознаки провокації з боку Гончара, зокрема на його активну роль в ініціюванні зустрічей з Орловим.

Однак прокурорка стверджує, що версія про провокацію юридично вимагає від обвинуваченого визнання як самого факту злочину, так і своєї провини. А цього з боку Орлова не було. За її версією, детективи НАБУ жодним чином не втручалися в обставини вчинення правопорушення, що виключає можливість підбурювання з боку правоохоронців.

Щодо особи ключового свідка прокурорка також зазначила, що жодне кримінальне провадження стосовно нього не завершилося остаточним судовим рішенням. А його участь у справі Сальнікова сама по собі не ставить під сумнів достовірність показань Гончара.

Хто ще свідчив у суді?

Під час судового розгляду ВАКС допитав також свідків сторони захисту: посадовців Дніпропетровської ОДА Сергія Лисака та представників ТОВ «АЛЬФА ВЕАХАУЗ». Зокрема Лисак пояснив, що процедура виділення земель проходить через профільні підрозділи адміністрації, тож заступник просто не може ухвалювати такі рішення одноосібно. Лисак також охарактеризував Орлова як досвідченого фахівця і підкреслив, що йому нічого не відомо про будь-які факти вимагання неправомірної вигоди.

Директорка компанії «АЛЬФА ВЕАХАУЗ» Ольга Смакота повідомила суду, що очолювана нею фірма на той час фактично була збитковою і не мала вільних коштів для виплати таких значних сум. Також Смакота пояснила, що лише супроводжувала поточну діяльність, тоді як всі ключові рішення ухвалювала власниця Наталя Куца. Про відмови у наданні землі директорка дізнавалася від юриста, проте за давністю подій уже не пам’ятає багатьох деталей щодо підписання документів. Юрист компанії Олег Паденко підтвердив, що саме він займався підготовкою документації та правовим супроводом оренди ділянки.

Що вирішив ВАКС?

Після дослідження доказів і заслуховування сторін ВАКС визнав Орлова невинуватим. Оскільки суд дійшов висновку, що сторона обвинувачення не довела поза розумним сумнівом, що Орлов вчинив злочин, передбачений ч. 4 ст. 368 КК України.

На думку суду, версія прокурора про те, що саме Орлов висловив прохання про надання неправомірної вигоди, не є єдиною можливою. Ключова розмова 2 травня 2024 року не була зафіксована НСРД, тому про її зміст відомо лише зі слів учасників. На підставі їхніх показань та інших доказів суд дійшов висновку, що існує щонайменше кілька версій подій: 

• Орлов сам попросив хабар.
• Орлов прийняв пропозицію неправомірної вигоди.
• Гончар та Орлов попередньо змовились висловити прохання представникам ТОВ «АЛЬФА ВЕАХАУЗ» надати хабар. 

Через це неможливо однозначно встановити, яка саме версія прокурора є правильною. На думку суду, сумніви в цій ситуації свідчать скоріше про те, що саме прохання Орловим не було висловлене, а він лише погодився прийняти пропозицію Гончара.

Зафіксовані розмови свідчать про те, що обидві сторони обговорювали суми, їх розподіл і час підписання розпорядження, при цьому Гончар також ініціював зустрічі. Суд також звернув увагу, що лише показань одного свідка недостатньо, а інші докази не дозволяють встановити, хто саме почав обговорення хабаря.

Оскільки залишилися сумніви щодо доведеності вини, суд витлумачив їх на користь обвинуваченого і визнав Орлова невинуватим, ухваливши виправдувальний вирок.

Однак також суд визнав необгрунтованими доводи сторони захисту про провокацію. Суд дійшов висновку, що правоохоронці діяли пасивно. Оскільки вони долучилися після отримання заяви про можливий злочин і здійснювали лише документування подій. Суд не встановив доказів того, що саме правоохоронні органи або заявник під їхнім контролем створили штучні умови чи підбурили обвинуваченого до протиправних дій.

Що далі?

Хоча Володимир Орлов отримав виправдувальний вирок у першій інстанції, крапку в цій історії ставити зарано. САП повідомила, що не погоджується з рішенням суду та вже готує апеляційну скаргу. На це у них є місяць. 

Найближчим часом справа перейде на розгляд до АП ВАКС, де судді мають повторно оцінити докази сторони обвинувачення та надати остаточну правову оцінку діям Орлова.

Матеріал підготовлено командою Transparency International Ukraine

Публікація підготовлена у межах проєкту «Цифровізація для зростання, доброчесності та прозорості» (UK DIGIT), що виконується Фондом Євразія та фінансується UK Dev. Матеріал створено за фінансової підтримки Програми допомоги з міжнародного розвитку від Уряду Великої Британії. Зміст є винятковою відповідальністю Transparency International Ukraine; висловлені погляди не обов’язково відображають офіційну політику Уряду Великої Британії.