Альтернатива угоді: що буває зі справами, які не дійшли до вироку

Альтернатива угоді: що буває зі справами, які не дійшли до вироку
Альтернатива угоді: що буває зі справами, які не дійшли до вироку

Вперше було опубліковано у виданні ZN.UA

Після угоди з Сергієм Пашинським знову пролунало: «відкупився». Ця реакція зрозуміла, а дискусія про якість угод, запущена після цього і низки інших подібних вироків, справді потрібна. Але в ній губиться головне питання: що станеться, якщо угоди не буде?

У попередньому матеріалі для ZN.UA «Fair deal: чи справді працюють угоди зі слідством у топкорупційних справах» ми розглядали, що отримує держава завдяки угодам про визнання винуватості. Але залишається інше питання: чому в справах про топкорупцію час подекуди стає вирішальним чинником — і що відбувається, коли він спливає раніше, ніж судове провадження завершується?

Відповідь дають справи, де захист та обвинувачення не змогли домовитися. З 2024 по 2026 рік Вищий антикорупційний суд повністю закрив щонайменше одинадцять справ через сплив строків давності. За версією слідства, у них держава втратила понад 700 млн грн і майже $50 млн.

Жодна з цих справ не завершилася остаточним вироком, тож суд не дав остаточної відповіді, винні обвинувачені чи ні. У щонайменше шести справах цивільні позови потерпілих залишили без розгляду, а гроші державі не повернули.

Чому угода — не відкуп

Угода — це не звільнення від відповідальності, а обвинувальний вирок. Людина визнає вину і стає засудженою. І так само штраф — це вид покарання, тож називати його «відкупом» некоректно. Тому таку домовленість варто порівнювати не з суворим вироком, а з тим, що буде без неї. Взагалі ж результат кримінального процесу завжди лише ймовірний, а угода перетворює таку непевність на гарантію: є вирок, статус засудженого, гроші й покази проти інших.

Справа Пашинського показує це добре. Події сталися навесні 2014 року, а підозру повідомили лише в лютому 2024-го. Строк давності за зловживання службовим становищем спливає у 2028 році. 23 вересня 2026 року ВАКС затвердив угоду: Пашинський визнав вину, погодився давати покази проти інших і має заплатити приблизно 1,1 млрд грн — 600 млн до бюджету, 400 млн фонду «Повернись живим» і 100 млн «Спільноті Стерненка».

Тюрми не буде, хоча збитки держави оцінюють у 817 млн грн. Водночас обвинувачених у справі стало менше, тож є шанс встигнути до 2028 року розглянути її щодо решти. Один із них, Сергій Тищенко, теж уклав угоду, перерахував 40 млн грн Силам оборони й має сплатити ще 110 млн до бюджету.

Так працюють і менші угоди. У справі про житло для Нацгвардії державі повернули понад 17 млн грн. У справі «Укрзалізничпостач» обвинувачені компенсували всі 21,5 млн грн збитків. У справі «Центренерго» бізнесмен відшкодував 8,25 млн грн за газ, а його компанія списала державі 149 млн грн боргу й доплатила ще 27,8 млн грн.

Критики мають рацію в іншому: іноді відшкодування неповне, покарання умовне, а правила угод суспільству погано пояснюють. Це питання якості угод і їх комунікації. Але в багатьох справах саме угода стає єдиним способом отримати бодай щось із втраченого, бо час спливає раніше, ніж суд встигає винести вирок.

Що буває, коли угоди немає

Коли суд звільняє від відповідальності за спливом строків давності, вироку немає ніякого. Отже, немає й спеціальної конфіскації, якою можна вилучити злочинні активи. Цивільний позов у кримінальній справі розглядають лише разом із вироком, тому суд залишає його без розгляду. І хоча можна подати відповідний позов у цивільних справах, це буде вже окремий процес і окремі ресурси.

Таких справ без відшкодованих збитків уже було чимало. Наприклад, ті, що закрили у 2024–2026 роках, розвивалися за на трьома типовими сценаріями.

Cценарій перший. Справа ходить між інстанціями, а давність спливає

Закупівля коліс для Запорізького електровозоремонтного заводу. Керівників заводу Геннадія Політикіна та Олександра Феніна й директора приватної фірми Леоніда Єрмакова обвинувачували в тому, що завод заплатив компанії 1,8 млн грн за товар вартістю 1,01 млн грн. У квітні 2024 року ВАКС встановив збитки майже на 790 тис. грн і засудив Політикіна до 5 років ув’язнення, а Феніна та Єрмакова — до 4. Але у січні 2025-го апеляція скасувала вирок: десятирічний строк давності сплив 30 грудня 2024 року, коли справа ще була в апеляції.

Арешт коштів, накладений для спецконфіскації, зняли, а позов заводу залишили без розгляду.

Пільги «Укрзалізниці». Посадовців компанії Петра Науменка, Юрія Меркулова та Лілію Петренко обвинувачували у наданні безпідставних пільг на вантажні перевезення у 2014 році, позов компанії — 69,2 млн грн. У лютому 2022 року ВАКС виправдав усіх трьох. Верховний Суд повернув справу в апеляцію, і 16 лютого 2024 року, за десять днів до спливу десятирічного строку, апеляція визнала обвинувачених винними та задовольнила позов. Проте після повторної касації Верховний Суд скасував і цей вирок, коли строки вже минули. Апеляція закрила справу: щодо двох обвинувачених — у травні 2025 року, щодо третього — у листопаді. Цивільний позов «Укрзалізниці» залишили без розгляду.

Між інстанціями «ходила» і справа колишнього народного депутата Валерія Пацкана. Його обвинувачували в неправомірному отриманні компенсацій за житло і готель на майже 118 тис. грн. ВАКС визнав екснардепа винним і звільнив за давністю, апеляція закрила справу за відсутністю складу злочину, Верховний Суд повернув її на новий розгляд — і в травні 2025 року апеляція знову звільнила Пацкана від покарання за давністю. Кілька років судів, а держава не отримала нічого.

Сценарій другий. Справа потрапляє до суду або розслідування затягується

Корабельний збір у порту «Південний». За версією слідства, у 2015 році колишній міністр інфраструктури Андрій Пивоварський і його перший заступник Володимир Шульмейстер дозволили приватним компаніям збирати половину корабельного збору, через що держпідприємство «Адміністрація морських портів України» недоотримало понад $49 млн. Справа надійшла до суду в липні 2024 року, а вже 24 липня 2025-го сплив десятирічний строк давності. Суд закрив справу щодо Пивоварського у жовтні 2025 року, щодо Шульмейстера — у квітні 2026-го.

Позов АМПУ на $49,6 млн залишили без розгляду, а арешти з майна зняли. Час спливав насамперед до суду: слідство розпочалося у 2016 році, НАБУ отримало матеріали лише в серпні 2019-го, підозри вручили у 2023-му, а захист майже рік ознайомлювався з матеріалами, тож до суду справа потрапила лише за рік до спливу строку. Раніше ми пояснювали, чому цю справу розслідували так довго.

Аграрний фонд та поставка цукру. Справу щодо колишнього міністра аграрної політики Миколи Присяжнюка, у якій ішлося про недопоставку 70 тис. тонн цукру на 521 млн грн, почали розслідувати ще у 2015 році. До суду матеріали надійшли у січні 2026-го, причому не з обвинувальним актом, а з клопотанням про звільнення від відповідальності за давністю. Присяжнюк так і не став обвинуваченим. Через п'ять тижнів, 13 лютого, суд закрив справу, а позов Фонду держмайна залишив без розгляду. Тобто весь строк давності пішов на досудове розслідування, і суд узагалі не мав можливості розглянути справу по суті.

Так само закінчилися й інші справи, де багато часу втратили на слідстві або судовому розгляді:

  • Одеський порт. Справа про 21,36 млн грн збитків надійшла до ВАКС у листопаді 2020 року, розгляд кілька разів починався спочатку через зміни складу колегії, а в березні 2026 року суд повністю закрив її щодо всіх чотирьох фігурантів.
  • «Зниклий басейн». Забудовник продавав паркомісця на місці басейну для школи, збитки київській громаді — понад 9,3 млн грн. Розслідування почалося у 2014-му, суд розглядав справу з 2020-го, а в січні 2025 року обох обвинувачених звільнили за давністю.
  • Газова розстрочка. Романа Насірова засудили до реального терміну за кілька тижнів до спливу строку, після 6,5 року розгляду. Для колишньої керівниці відділу ДФС Людмили Солотви, яку слідство вважало пособницею, часу не вистачило: 2 липня 2026 року справу щодо неї закрили, а позов «Укргазвидобування» залишили без розгляду.

Сценарій третій. Кваліфікацію змінюють на легшу статтю, а строк коротшає

Аукціон «Енергоатому». Колишній директор філії «Укрзалізниці» Олексій Статник, який тимчасово керував компанією «Енергоатом-Трейдинг», у вересні 2020 року провів аукціон з продажу електроенергії. Договір уклали за ціною 1120 грн за мегават-годину, хоча, за версією обвинувачення, інші учасники пропонували до 1300 грн. Держава недоотримала 93,76 млн грн. Дії Статника розцінили як зловживання службовим становищем, а строк давності за цією статтею — десять років. Але в липні 2026-го прокурор змінив обвинувачення на службову недбалість, для якої строк — п'ять років, і він сплив ще 10 вересня 2025-го. Трохи більше ніж через тиждень, 16 липня, суд закрив справу, а цивільний позов «Енергоатому» залишив без розгляду.

Перекваліфікація фігурувала й у двох інших справах. У справі про закупівлю для «КБ “Артилерійське озброєння”» дії директора Вадима Штепенка з ч. 2 ст. 364 перекваліфікували на ч. 2 ст. 367 КК. Збитки — 1,68 млн грн. Як встановив суд, строк давності сплив 23 грудня 2020 року, а справу закрили лише у січні 2024-го.

У справі колишнього посадовця Генпрокуратури Апполінарія Нагалевського, якого обвинувачували в оплаті ремонтів на 1,8 млн грн, яких ніхто не виконував, апеляція перекваліфікувала дії на приховування злочину, потім Верховний Суд скасував це рішення, а 20 січня 2026 року апеляція закрила справу за давністю.

У жодній із цих справ суд не відповів на запитання, винні обвинувачені чи ні. НАБУ і САП не отримали оцінки якості розслідування. А держава витратила роки роботи слідства, прокурорів і суду, але не повернула нічого.

Справа Павлоградського хімічного заводу: як зміна обвинувачення вплинула на строки давності

Розглянемо докладніше справу посадовців Павлоградського хімічного заводу. Визнання апеляцією недоведеним одного з епізодів ймовірно злочинної діяльності призвело до звільнення від покарання через сплив строків давності гендиректора Леоніда Шимана й комерційного директора Валерія Кирилова. Перша інстанція визнала їх винними у всіх епізодах предʼявленого звинувачення, а Апеляційна палата ВАКС вирішила, що залучення ТОВ «НВП “Зоря”» як дилера було вимушеним та доцільним кроком, а тому виключила цей епізод з обвинувачення.

Це призвело до зміни дат закінчення злочинної діяльності в цілому і спливу строків давності. Окремо апеляція скасувала рішення ВАКС щодо цивільного позову: судді вирішили, що прокурор мав би звернутись до суду в інтересах заводу, а не профільного міністерства.

Попереду – касаційний перегляд, але навіть якщо рішення Верховного Суду буде на користь САП, то згадані тут засуджені не будуть відбувати своє покарання, адже строки давності притягнення навіть з останнім епізодом щодо ТОВ «НВП “Зоря”» вже спливуть. Але це все ще дасть можливість стягнути збитки у цивільному порядку.

Отже, навіть обвинувальний вирок першої інстанції не гарантує ані покарання, ані відшкодування збитків: зміна обсягу обвинувачення в апеляції може вплинути на строки давності, а процесуальні помилки — на долю цивільного позову.

Що треба змінити

Як бачимо, сплив строків давності призводить не лише до того, що суспільство не отримує відповіді щодо винуватості підсудних, а й до того, що завдані збитки так і залишаються імовірними й шанс на їх відшкодування зменшується. У таких умовах угоди про визнання винуватості залишаються способом отримати хоч якесь відшкодування.

Про проблему зі строками давності громадськість говорить кілька останніх років. І так само на потребі його розв’язати наголошують наші європейські партнери — зокрема, зобов’язання щодо перегляду підходів до строків давності в топкорупційних справах були враховані в «плані Качки-Кос».

Парламентарі також відреагували на проблему. Transparency International Ukraine проаналізувала законопроєкт №15354 про зміни до ст. 49 КК України. Він пропонує зупиняти перебіг строків давності у справах НАБУ і САП на час військової служби обвинуваченого, якщо провадження щодо нього зупинене. А для тяжких і особливо тяжких корупційних злочинів — із моменту скерування обвинувального акта до суду. Нині ж строки спливають аж до набрання вироком законної сили.

Однак зупинення строків після передання справи до суду не охоплює всіх корупційних злочинів. Поза ним залишаються, зокрема, зловживання повноваженнями (ч. 1 ст. 364 КК України) та зловживання впливом (ч. 1 ст. 369-2 КК України). Мобілізаційна підстава стосується лише справ НАБУ і САП, хоча більшість корупційних вироків ухвалюють місцеві суди за матеріалами інших органів: 2025 року вони засудили 3268 людей. Тому ми пропонуємо ухвалити законопроєкт за основу й доопрацювати його, а правила обчислення строків давності переглянути системно.

По-перше, не зупиняти строків з моменту скерування справи до суду, а переривати їх або рахувати до вироку першої інстанції. Зараз строки спливають аж до набрання вироком законної сили. Саме так сталося у справах запорізького заводу та «Укрзалізниці»: вирок був, але давність спливла на етапі апеляції. Водночас суду потрібні дієві інструменти проти затягування. Переривання означатиме, що після скерування обвинувального акта до суду починатиметься новий строк давності — 3, 5, 10 або 15 років залежно від тяжкості кримінального правопорушення. Це дасть суду визначений час для розгляду, а стороні захисту — зрозумілу часову межу.

По-друге, зупиняти строки через мобілізацію в усіх корупційних і пов'язаних з корупцією провадженнях, а не лише у справах НАБУ і САП.

По-третє, пропорційно посилити покарання за окремі корупційні злочини, де строки невиправдано короткі: основні склади хабарництва, зловживання впливом, зловживання повноваженнями (ст. 364).

По-четверте, додати нову підставу зупинення — процесуальні дії в межах міжнародної взаємної допомоги. Водночас суду треба надати право перевіряти, чи такі дії були реальними. Перебіг строку має поновлюватися після завершення відповідних дій, зокрема після отримання відповіді на запит про міжнародну правову допомогу.

За таких змін суд матиме достатньо часу, щоб розглянути справи про корупцію на найвищому рівні в розумні строки.

Угоди про визнання винуватості не можуть компенсувати системних проблем кримінального процесу. Вони дають державі шанс отримати вирок і відшкодування там, де затягування провадження загрожує спливом строків давності. Однак відповіддю має стати не лише вдосконалення угод, а й перегляд правил обчислення строків та організації судового розгляду. Ці зміни мають одночасно запобігати уникненню відповідальності через затягування справ і захищати людину від необмеженого в часі кримінального переслідування.

 

Автор: Павло Демчук, старший юридичний радник Transparency International Ukraine